КРЕМЕНЕЦЬ, Тернопільська область

 В Адміністративно-територіальний устрій

КРЕМЕНЕЦЬ – місто Тернопільської області, райцентр. Залізнична станція. Населення – 23,3 тис. осіб (2004).

Уперше згадується в Іпатіївському літописі під 1227 як місто Галицько-Волинського князівства. 1382–1569 належало до Великого князівства Литовського.

У 1438 місту надано магдебурзьке право. 1529–1535 власником був віленський католицький єпископ Януш, 1535–1556 – королева польська і велика княгиня литовська Бона Сфорца. Після укладення Люблінської унії 1569 перейшло до Корони Польської.

У 1633 представники волинської шляхти чашник Л. Древинський і хорунжий Д.Малинський одержали королівський привілей на заснування в Кременці православного монастиря з церковним братством, яке мало право утримувати шпиталь і друкарню.

Згодом братство відкрило власну школу. 13 вересня 1637 митрополит Київський Петро (Могила) надав Кременецькому Свято-Богоявленському монастирю благословенну грамоту на ставропігію. 1636–38 в монастирі діяла друкарня; найбільш відома її книга – «Граматика» (збереглося 6 прим.).

У 1720 році відкрито єзуїтську колегію. За проектом архітектора П. Гіжицького для неї 1731–1743 зведений комплекс будівель (зберігся донині).

Після 3-го поділу Польщі 1795 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) Кременець відійшов до Російської імперії. 1805 тут відкрилася Вища Волинська гімназіязія, реорганізована 1819 у Волинський ліцей, що діяв до 1832.

Його матеріальна база була використана при заснуванні Київ. ун-ту (нині Київський національний університет імені Тараса Шевченка). Цей навчальний заклад приніс Кременцю славу «волинських Афін».

Усього в гімназії (потім – ліцеї) отримали освіту понад 600 осіб. Серед них – згодом відомі діячі польської культури:

  • літератори К.-Ф. Годебський, М. Єловицький, Ю. Коженьовський, Ф. Ковальський, історик К. Сенкевич, літературознавець Т. Сєроцінський та ін.;
  • поети – представники «української школи» в польській літературі М. Гославський, С. Гощинський, Т.Заборовський, А. Мальчевський, Т. Олізаровський, С. Осташевський, Т.Падура.
  • Викладачами були історик Й.Лелевель, правознавець О.-Ю. Міцкевич (брат Адама), філолог А.Осінський, літературознавець Е. Словацький, економіст М.Хоньський та ін.

1836–1903 в Кременці діяла Волинська духовна семінарія; серед її вихованців – митрополит Н.Абрамович, історик і краєзнавець А.Сендульський.

1918–1919 місто належало Українській Народній Республіці, від 1919 – Польщі. У ці роки в Кременці діяла православна семінарія (1918–1939), українська гімназія ім. І.Стешенка (1918–1938), польський ліцей (1921–1939).

джерело

Від 1939 – в складі УРСР. 1940 у місті створено учительський інститут (діяв 1940–1941, 1944–1950), реорганізований 1950 в педагогічний інститут (у 1969 переведений у м. Тернопіль).

Пам’яткою садово-паркового мистецтва є ботанічний сад, заснований 1806. Постановою КМ України від 29 травня 2001 створено Кременецько-Почаївський державний історико-архітектурний заповідник, до якого належать 17 пам’яток міста.

У місті діють обласний гуманітарно-педагогічний інститут ім. Т.Шевченка (створений 2002 на базі пед. коледжу), медичне училище ім. А. Річинського, школа мистецтв ім. М. Вериківського, краєзнавчий музей (створений 1937). 2003 відкрито літературно-меморіальний музей Ю. Словацького.

Кременець, волинська перлина України

У Кременці народилися: композитор М.  Вериківськийлітературознавець і фольклорист М. Коробка, письменники Г.Гордасевич та Ю. Покальчук, бандуристка, заслужена артистка України М. Попілевич, співак, перекладач В. Морозов, фольклорист О.Вітенко, рос. письменник Л.Котелянський, польс. поет Ю.Словацький, єврейс. просвітитель І.Левінзон, геолог і географ О.Чекановський, амер. скрипаль І.Стерн, генерал Армії УНР О.Осецький, бригадний комісар Червоної армії М.Вайнсберг, протопресвітер, оголошений православною церквою святим, О.Хотовицький.

У Кременці навчались письменники У.Самчук, О.Лятуринська, Б.Харчук, К.Куцюк-Кочинський та А.Коломієць, славіст, історик Ю.Мулик-Луцик, архієпископи православної церкви в діаспорі І.Скакальський і Б. Яковкевич, доктори наук Є. Міцевич і П. Остапчук, голова Проводу українських націоналістів О.Штуль-Жданович.

У місті працювали літературознавець М.І.Петров, історики М.Теодорович та А.Хойнацький, художники А.Ждаха та О.Сафонов, ботанік Д. Міклер, проходили військ. службу В.Липинський і рос. мандрівник М.Пржевальський.

Джерела:

Гуцал, П. З. Кременець [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 5: Кон – Кю / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — Київ, 2008. — 568 с.: іл. — Режим доступу:http://www.history.org.ua/?termin=Kremenets (останній перегляд: 01.08.2017)

Історичний портал м. Кременець [Електронний ресурс]. — Кременець, 2011. — Режим доступу:http://www.history.org.ua/?termin=Kremenets (останній перегляд: 01.08.2017)

Кременець [Текст] : путівник. — Львів, 2003.

Собчук, В. Кременець [Текст] / В. Собчук, Г. Чернихівський // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль, 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 223—225.

Чернихівський Г. Кременеччина від давнини до сучасності [Текст] / Г. Чернихівський. — Кременець, 1999.

Рекомендовані публікації

Залишити коментар

Цей сайт захищений reCAPTCHA і застосовуються Політика конфіденційності та Умови обслуговування Google.

Contact Us

We're not around right now. But you can send us an email and we'll get back to you, asap.

Not readable? Change text. captcha txt