КРАСІЇВ | Монастириський район | Тернопільська область

 В Адміністративно-територіальний устрій, ДОВІДКОВІ РЕСУРСИ, Історія регіону

КРАСІЇВ — село Монастириського району Тернопільської області. Розташоване на правому березі р. Золота Липа, ліва притока Дністра, за 14 км від районного центру і 33 км від найближчої залізничної станції Бучач. До Красіїва приєднано хутір Сеньків. У зв’язку з переселенням жителів хутори Діброва, Підмонастирець, Під Яром виключені з облікових даних. Територія – 3,78 кв. км. Дворів – 230. Населення – 650 осіб (2014). Поблизу села виявлено археологічні пам’ятки пізнього палеоліту, культури фракійського гальштату, знайдено скарб римських монет 1–2 ст.


Перша письмова згадка – 1464 р. За леґендою 1289 р., в першооснові населеного пункту було 9 дворів. Потім люди перейшли на красивіше місце і почали його освоювати. Від цього й походить назва Красіїв. За іншою леґендою, назва села походить від першого поселенця Красія.

У 1578 р. поселення набуло статус містечка. Від 1772 р., після першого поділу Речі Посполитої, село Красіїв належало до Австрійської імперії (Станіславська округи). У 1846 р. відбулися селянські заворушення. Місцеві жителі відмовилися відробляти панщину в маєтку дідича Степана Агапсовича.

1848 р. у Красієві побудовано пам’ятний знак на честь скасування панщини. У 1868 р. споруджена нова дубова церква з дзвіницею (донині збереглась як архітектурна пам’ятка 19 ст. дзвіниця). Житлових будинків у 1921 р. – 197, 1931 р. – 207. Населення:

  • 1841 р. – 640 українців;
  • 1880 р. – 780 українців, 45 поляків, 8 євреїв;
  • 1900 – 1060 українців, 21 поляк, 2 євреї;
  • 1939 р. – 1120 українців, 30 поляків.

У 1902 р. велика земельна власність належала Альбіні Слонецькій. 1906 р. відбувся селянський страйк. У 1910 р. збудовано двоповерховий Народний дім, в якому була розміщена читальня “Просвіти”, діяли філії товариств “Сільський господар”, “Січ” та кооператива “Добра воля”. До 1914 р. функціонувала школа з українською мовою навчання.

Під час Першої світової війни Красіїв опинився на лінії вогню між російським й австрійським фронтом, що пролягав по Золотій Липі. До австрійської армії було призвано 34 особи, до Леґіону УСС вступило 10 добровольців, серед них Михайло Буряк. Під час війни знищено 40 господарств. У період українсько-польської війни 1918–1919 рр. із села до УГА записалося 50 осіб, серед них Михайло Шинник (1894 р. н.).

Наприкінці 1919 р. село Красіїв опинилося під владою Польщі. Протягом 1920–1939 рр. у селі діяли філії товариств “Просвіта”, “Луг”, “Сокіл”, “Сільський господар”, “Секція господинь”, Народний дім, кооператива “Добра воля”, аматорський гурток, оркестра. Відбувалися кухарські курси. Були самоосвітній гурток, протипожежна сторожа. 1931 р. у Красіїві виник осередок ОУН (9 осіб).

З 19 вересня 1939 р. — під радянською окупацією. 16 родин було депортовано в Сибір, 6 осіб заарештовано й кинуто у Чортківську тюрму.  1940 р. було створено колгосп, до якого насильно записали 60 осіб. У лютому 1941 р. був заарештований член ОУН, учитель Іван Слобода, розстріляний у червні 1941 р. в тюрмі у м. Чортків.  Із перших днів німецько-радянської війни почалася мобілізація до Червоної армії; з Красіїва було забрано 5 осіб. 6 липня 1941 р в село вступили німецькі війська.

У травні 1943 р. були заарештовані 5 членів осередку ОУН; двоє з них загинули в німецькому концтаборі. Улітку 1943 р. із боївки самооборони почала творитися сотня УПА. В листопаді 1943 р. через село пройшов рейдом курінь “Бистрого” “Сірі вовки”. До цього підрозділу вступили Степан Воронюк та Степан Тримбалюк (1927 р. н., загинув у бою з німцями в 1944 р.). Того ж літа через Красіїв рейдом на Карпати пройшли радянські партизани С. Ковпака.

Після другого приходу радянської влади в липні 1944 р. ОУН і УПА поповнило багато юнаків та дівчат із  села, зокрема в сотні “Тура” УПА перебувало 45 осіб. У вересні 1944 р. в Марківському лісі під час бою з військами НКДБ в урочищі Романова долина загинуло 5 мешканців Красіїва, серед них:

  • Іван Воронюк, Степан Грона, Данило Дубровський, Степан Підручний, Василь Пристай.

У селі було розміщено гарнізон військ НКДБ. 8 листопада того ж року сотня “Яреми” біля Красіїва напала на партактив з охороною НКДБ (понад 25 осіб). 13 листопада повстанці вступили у бій зі “стрибками” і партійним активом. За цей бій село було піддано каральній акції. 18 листопада спалено 118 дворів, вбито 16 осіб, серед них:

  • Михайло Грона, Степан Кінаш, Григорій та Микола Кухарі, Олекса Налужний, Степан Роїк, Василь Тримбалюк, Іван і Василь Цибульські.

У серпні 1945 р. гарнізон НКДБ спалив у Красіїві церкву, священика Ореста Погорецького заарештували і вивезли в концтабори Сибіру. Боротьба УПА на місцевих теренах тривала до 1952 року. Із мобілізованих на фронти Другої світової війни:

  • загинули: Франц Волошин (1919–1941), Степан Воронюк (1918–1941), Степан Гуменюк (1918–1941), Григорій Доміна (1909–1945), Микола Кутний (1901–1945), Микола Мосціпан (1905–1945), Петро Шидловський (1921–1945),
  • пропали безвісти: Василь Воловець (1919–1944), Петро Духняк (1918–1941), Михайло Німчук (1919–1944), Степан Сус (1918–1944), Степан Хрома (1919–1941),
  • подальша доля Петра Налужного (1919 р. н.) невідома.

У 1950 р. створено колгосп; діяв до 1991 р., перетворений у ТзОВ “Красіївське”.

ПАМ‘ЯТКИ:

  • греко-католицька церква Введення в храм Пресвятої Богородиці (1995),
  • капличка (1994),
  • 4 “фіґури” Матері Божої,
  • пам’ятний хрест на честь скасування панщини (реставровано 1990),
  • пам’ятник Т. Шевченку (2011),
  • пам’ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1970),
  • символічна могила УСС (1990).

Діють ЗОШ 1 ступеня, Будинок культури, бібліотека, фельдшерський пункт, торгові заклади. Землі орендує й обробляє ТзОВ “Лемківська мрія”. У Красіїві народилися:

  • композитор, хормейстер, скрипаль, співак Григорій Патрак-Кухаренко (1932 р. н.),
  • заслужений вчитель України Софія Гладій (1955 р. н.),
  • заслужений лікар України, завідувач психоневрологічного диспансеру м. Івано-Франківська Василь Налужний (1955 р. н.),
  • учасник національно-визвольних змагань Іван Шостак (1922–1984).

Джерело

Рібий, В. Красіїв [Текст] /В. Рібий, І. Федечко // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. Т. 3. — Тернопіль, 2014. — С. 63—64 : фот.

Рекомендовані публікації

Залишити коментар

Цей сайт захищений reCAPTCHA і застосовуються Політика конфіденційності та Умови обслуговування Google.

Contact Us

We're not around right now. But you can send us an email and we'll get back to you, asap.

Not readable? Change text. captcha txt