КОЗІВКА | Тернопільський район | Тернопільська область

 В Адміністративно-територіальний устрій

КОЗІВКА  — село Тернопільського району Тернопільської області. Розташоване на річці Сорока. Центр сільради. До Козівки приєднано хутір Боднарка (Боднарівка). Від вересня 2015 року ввійшло у склад Великогаївської сільської громади. Розташоване на берегах р. Сороцька (ліва притока Гнізни, басейн Серету, сточище Дністра), за 25 км від м. Тернопіль і 8 км від найближчої залізничної станції Прошова. Площа населеного пункту – 3,8 кв. км. Дворів – 324. Населення – 744 особи (2014).

Перша письмова згадка – 1458 рік як Лозівка. Назва походить, імовірно, від місця розташування у лозах; згодом – Козівка від кіз, яких розводили місцеві жителі. Наступна згадка – 1564 рік.

Поселення неодноразово зазнавало турецько-татарських нападів; за переказами, в селі була татарська могила. 1774 р. в Козівці була дерев’яна церква. 1850 р. заснована однокласна школа.

За переказами, з ініціативи священика Д. Білинського в середині 19 ст. село оборали волами для захисту від бурі, градобою і вогню. 1890 р. в селі проживало 1957 осіб; були фільварок, млин і початкова школа.

1895–1896 рр. через Козівку проклали дорогу, що з’єднувала Тернопіль із Гримайловим. 1915 р. велика земельна власність належала Созанським і Мохнацьким.

В УСС і УГА воювали Володимир Гесюк, Андрій та Іван Дацики, Василь Задорожний, Микола Петрик й ін. 27 листопада 1918 р. поблизу Козівки вояки УГА взяли в полон польський загін (близько 700 осіб).

У 1921 р. в селі – 1898 жителів. Діяли філії товариств “Просвіта” (1895), “Січ” (1907), “Сільський господар”, “Каменярі”, “Луг”, а також кооператива (1906), молочарня, аматорський драматичний гурток і хор.

Восени 1930 р. під час пацифікації знищено майно українських організацій. Відомо, що 1934 р. працювала 4-класна школа. Діяла ковальсько-механічна робітня братів Росомінських, 2 млини. Упродовж 1934–1939 рр. село належало до ґміни Баворів.

Наприкінці 1930-х рр. солтисом села був Петро Виспянський. 1939 р. в селі проживало 2060 осіб, із них 1660 – українці. Під час німецько-радянської війни в Червоній армії загинули або пропали безвісти 53 уродженці села.

В ОУН і УПА перебували, загинули, репресовані, симпатики цих об’єднань – понад 150 осіб, у т. ч. районовий провідник ОУН Микола Потіха (1925–1952), підрайоновий провідник ОУН Йосип Гурин (1920 р. н.); у дивізії “Галичина” воював Михайло Гарматій.

У січні 1945 р. в селі відбувся бій між вояками УПА та більшовиками “рубахи” (близько 120 осіб), під час якого загинуло 10 повстанців; 24 січня того ж року загинув районовий провідник ОУН, член штабу воєнної округи “Лисоня” Ілярій Лютий.

12 квітня 1949 р. на полях між селами Козівка і Смолянка в бою з підрозділом МДБ загинули вояки УПА “Залізняк” і “Недобитко”. У радянський період працювали млин, цегельний завод і майстерня побутового обслуговування населення.

ПАМ‘ЯТКИ:

  • церква Святого Миколая (УГКЦ, 1888, кам’яна),
  • недіючий костел (1914; фундатор Созанський),
  • капличка між селами Козівка і Сороцьке Теребовлянського району (1991),
  • 24 хрести та “фіґури” парафіяльного значення у т. ч. “фіґури” Матері Божої (1998) та Ісуса Христа (2011),
  • пам’ятники полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям (1968, скульптор Я. Ягода), Степанові Бандері (1992, скульптор Б. Григоренко, перший на Тернопільщині),
  • криївка-музей на місці загибелі п’ятьох вояків УПА і дочки повстанця Івана Бучковського Катерини (1995),
  • пам’ятний хрест на честь скасування панщини (друга половина 19 ст.),
  • символічна могила Борцям за волю України (1995),
  • збереглася козацька могила.

Діють НВК “ЗОШ 1–2 ступенів–дитячий садочок”, Будинок культури, бібліотека, ФАП, відділення зв’язку, три торгових заклади; земельні паї орендують три фермерські господарства.

У Козівці народилися:

  • громадські діячі, меценати Йосип Білинський (1859–кін. 1925, за ін. даними, поч. 1926) та Іван Дацик (1897–1983),
  • інженер Остап Задорожний (1929 р. н.),
  • різьбяр по дереву, живописець Євген Ковальчук (1948 р. н.),
  • педагог і громадський діяч, літератор Євген Рій (1967 р. н.),
  • співак (тенор), педагог, заслужений працівник культури України Йосип Сагаль (1946 р. н.),
  • вчений у галузі зоотехнії, доктор біологічних наук, академік Української академії аграрних наук Володимир Снітинський (1948 р. н.),
  • підприємець Любомир Снітинський (1951 р. н.),
  • інженер-агроном, журналіст, редактор, громадський діяч Михайло Снітинський (1878–1943),
  • хормейстер, режисер, заслужений діяч мистецтв України Михайло Франків (1955 р. н.).

Учителювали педагоги, громадсько-політичний діяч Михайло Миколенко, громадська діячка Валентина Кухар, поет, літературознавець, редактор Борис Щавурський. Перебував журналіст, громадський діяч, онук Провідника ОУН Степана Бандери – Степан Бандера.

Є став.


БОДНАРКА (БОДНАРІВКА) – хутір, приєднаний до с. Козівка. Відомий від кінця 19 ст. Назва походить, імовірно, від занять мешканців – Боднарів. За переказами, в кінці 18–на початку 19 ст. тут ховали людей померлих від холери.

У 1930-х рр. на хуторі працювала олійня. У січні 1945 р. та 7 липня 1946 р. на хуторі внаслідок боїв внутрішніх військ МВС із УПА полягло 6 повстанців. Нині хутір – частина села Козівки. Є “фіґура” Божої Матері (поч. 2000-х рр.) та сірководневе джерело.

Джерело

Уніят-Карпович, В. Козівка [Текст] / В. Уніят-Карпович // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. Т. 3. — Тернопіль, 2014. — С. 389—390 : фот. кольор.

Рекомендовані публікації

Залишити коментар

Цей сайт захищений reCAPTCHA і застосовуються Політика конфіденційності та Умови обслуговування Google.

Contact Us

We're not around right now. But you can send us an email and we'll get back to you, asap.

Not readable? Change text. captcha txt