КОВАЛІВКА | Монастириський район | Тернопільська область

 В Адміністративно-територіальний устрій, ДОВІДКОВІ РЕСУРСИ, Історія регіону

КОВАЛІВКА — село Монастириського району Тернопільської області. Від 2018 року ввійшло у склад Монастириської міської громади. До села приєднано хутір Кривулина. Розташоване на берегах р. Добровідка (ліва притока Коропця, басейн Дністра), за 6 км від районного центру і 22 км від найближчої залізничної станції Бучач. Через село пролягає автошлях Бережани–Монастириська. Територія – 4,96 кв. км. Дворів – 399. Населення – 1035 осіб (2014).

Перша письмова згадка – 1587 р. Назва села походить від того, що колись у цих місцях жив знаний коваль, до якого за допомогою зверталася вся округа; тому поселення й назвали Ковалівкою. Власник села О. Сененський 1628 р. передав під заставу Ковалівку на 3 роки за 26600 польських злотих С. Круголецькому та В. Броновському. Влітку цього ж року село пограбувала татари; у жовтні воєвода С. Любомирський  між Монастириськами і Ковалівкою розгромив татар, які поверталися з-під Бурштина з великим грабунком.

У другій половині 19 ст. Богуші заснували ґуральню (теперішній спиртозавод), родина мала велике багатство, млин на воді, багато худоби і землі. Після смерті батьків майном управляв Станіслав Богуш, який вчився на льотчика, мав власний літак і автомобіль. Житлових будинків у 1921 р. – 314, 1931 р. – 299. Населення:\

  • 1841 – 485 українців;
  • 1880 – 835 українців, 678 поляків, 52 євреї;
  • 1900 – 1052 українці, 633 поляки, 21  єврей;
  • 1912 – 887 українців, 612 поляків, 20 євреїв;
  • 1939 – 720 українців, 1105 поляків, 15 євреїв.

1902 р. велика земельна власність належала Броніславу Чайковському. У 1914 р. в Леґіон Українських Січових Стрільців записалися мешканці села:

  • Ізидор Боднарчук (1893–р. см. невід.), Йосиф Кідонь (1894–р. см. невід.), Йосафат Криницький (1886–р. см. невід.), Володимир Слюсарчук (1895–1918), Василь Чорній (1897–р. см. невід.).

В УГА воював підхорунжий Теодор Беднарчук (1896 р. н.).

Окрасою села була церква св. Миколая (1801, дерев’яна), згоріла у 1926 р., відбудована в 1932 р. Функціонувала двокласна школа з польською мовою навчання, у 1930-х рр. була вже 4-класна.
Діяли філії товариств “Просвіта”, “Луг”, “Сільський господар”, Народний дім, духовий оркестр, аматорський гурток, кооператива. У 1937–1938 рр. місцеві жителі брали участь у великих селянських страйках. 1938 р. відбувся страйк 30 селян із вимогою підвищення заробітної плати.

Від вересня 1939 року Ковалівка – під радянською владою. Від 4 липня 1941 р. до 23 липня 1944 р. село – під нацистською окупацією. У національно-визвольній боротьбі ОУН та УПА брали
участь:

  • Павло Гулька (1906 р. н.), Дмитро Колодницький (1912 р. н.), Михайло Косаняк (1926–1944), Василь (1904–1945) та Володимир (1923–1946) Серган, Костянтин Слюсарчин (1907–1945), Василь Черкавський (1925 р. н.), Володимир (1923–1945) і Василь (1925–1945) Федчиняки та багато інших.

Зв’язковими були Євгенія Воробець (Черкавська; 1927 р. н.), Софія (1929 р. н.) та Іванка (1928 р. н.) Слюсарчин. Активними в цій боротьбі були й люди старшого віку: Володимир Волошин, Іван та Михайло Піхи, Павло Слюсарчин (1902–1945), Яків Черкавський (1901–1945).

Із мобілізованих на фронти Другої світової війни:

  • загинули: Іван Блотський (1918–1942), Ян Волковський (р. н. невід.–1945), Михайло Головач (1925–1945), Василь Дронь (1925–1945), Іван Корницький (1922–1945), Михайло Піх (1907–1945);
  • пропали безвісти: Михайло Горняк (1910–1944), Никифор Дзюрбель (1926–1945), Микола Назаркевич (1900–1944);
  • подальша доля невідома: Корній Вівчар (р. н. невід.–1944), Володимир Калинович (р. н. невід.–1944), Василь Кизинкевич (р. н. невід.–1944), Іван В. Колодницький (рр. н. і см. невід.), Іван Я. Колодницький (1905–р. см. невід.)

Заарештовані й вивезені:

  • Михайло, Варвара й Антон Ванати, Стефанія Довгань (1929 р. н.), Володимир Дрогомирецький (1922 р. н.), Ганна Молинь (1934 р. н.), Володимир Татарин (1907 р. н.), Ганна та Павло Піхи, Ярослав Слюсарчин (1931 р. н.), Євгенія (1927 р. н.), Павло з родиною (1930 р. н.) Черкавські, Іванна Шевчишин (1928–1997) та інші.

1947 р. виселено в Сибір сім’ї Володимира та Дмитра Колодницьких і сім’ю переселенця Антона Криницького, котрий приїхав у Ковалівку в 1945 році. У 1948 р. створено колгосп; у 1990-х рр. майно та землі розпайовані. Уночі 12 на 13 травня 1957 р. внаслідок повені загинуло 4 особи.

ПАМ‘ЯТКИ:

  • церква святого Миколая (1932–1937, кам’яна),
  • костел святої Анни (1882, недіючий),
  • 4 каплички,
  • символічна могила воякам УСС (1991),
  • пам’ятний знак Борцям за волю України (2002).

Діють ЗОШ 1–3 ступенів, дитячий садочок “Ромашка”, Будинок культури, бібліотека,  фельдшерський пункт, відділення зв’язку, ковбасний цех, крамниці. На території села розміщений ДП “Ковалівський спиртовий завод”, ДП “Ковалівський горілчаний завод”, аграрне підприємство ТзОВ “Любава-Агро”, малі підприємства з виготовлення матеріалів із деревини.

У Ковалівці народився громадський діяч Степан Слюсарчин (1915–1990).

На околицях села є Ковалівський загальнозоологічний заказник.

 


КРИВУЛИНА – хутір, приєднаний до с. Ковалівка (нині вулиця села); розташований за 1 км від нього. У 1952 р. на хуторі було 4 двори, 45 жителів.

Джерело

Мельничук, Б. Ковалівка [Текст] /Б. Мельничук, І. Федечко // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. Т. 3. — Тернопіль, 2014. — С. 59—61 : фот.

Рекомендовані публікації

Залишити коментар

Цей сайт захищений reCAPTCHA і застосовуються Політика конфіденційності та Умови обслуговування Google.

Contact Us

We're not around right now. But you can send us an email and we'll get back to you, asap.

Not readable? Change text. captcha txt