КОТЛЯРІВКА | Шумський район | Тернопільська область

 В Історія регіону

КОТЛЯРІВКА – село, нині не існує. Було розташоване у чотирикутнику, який творять села Бірки (південь), Жолобки (північ), Кордишів (схід), Одерадівка (захід). Саме в цій місцевості існували хутори: Дубина, Забірник, Надстав (Замчисько), Шупіньки, які стали основою села.

Утворене влітку 1941 р., назване на честь українського письменника Івана Котляревського. Але ознаки того, що тут буде село, з’явилися ще раніше. В останні роки польської окупації звели муровану школу. Уродженець с. Соснівка Микола Гордовський (1946 р. н.), який нині мешкає в м. Шумськ, згадує, що до неї ходила нерідко на вечорниці його мама (1919 р. н.), яка тоді жила в с. Соснівка.

Після весни 1944 р. більшовицькі “визволителі” не хотіли визнавати факт існування села. В тодішньому адміністративному поділі його не було. Хутори Дубина, Забірник, Надстав (Замчисько), Шупіньки віднесли до с. Бірки Великодедеркальського району. Решту того, що залишилося від населеного пункту, – до Жолобківської сільської ради.

Відомо, що біля с. Котлярівка був хутір Котячин, його віднесли до Тилявської сільської ради. Із “Книги Пам’яті і слави Волині” можна дізнатися, що в УПА воювало 39 жителів села, 6 із них загинули у боях з “червоними” окупантами. Було репресовано 31 родину.

Ще раніше уродженець села Сава Стрільчук у період національно-визвольних змагань 1917–1920 рр. воював у Армії УНР. Різні джерела повідомляють, що біля с. Котлярівка у боях з більшовиками загинули вояки УПА:

А біля вже згадуваного хутора Котячин у той самий період впали у боях вояки УПА:

  • Павло Романюк (с. Антонівці),
  • Микола Шафарук (с. Голибіси, нині с. Мирове),
  • Феофан Шерґей (с. Кордишів).

Марія Стасюк (1924 р. н.) із с. Бірки пам’ятає , що після Другої світової війни початкова школа продовжувала діяти. В 1947–1949 рр. її завідувачем був Петро Чевилюк. У цьому ж будинку тоді функціонували клуб і молочарня.

1949 р. на хуторі примусово створено колгосп, першим головою якого був Петро Коломієць. Потім цю сільськогосподарську артіль приєднали до колгоспу с. Бірки. У 1952 р. на хуторі – 6 дворів, 25 жителів.

Нині на місці хутора – загальнозоологічний заказник “Котячин–Биківці”. У с. Котлярівка жило чимало поляків, які у 1950-х рр. перебралися в Польщу. Їхні хати були знищені, як і оселі українських родин, котрі примусово переселили в с. Бірки та в Херсонську область. Після цього с. Котлярівка перестало існувати.

Джерела

Фарина, І. Котлярівка   [Текст] / І. Фарина, І. Федечко // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. Т. 3. — Тернопіль, 2014. — С. 539—540 : фот. — Режим доступу: http://irbis.library.te.ua/cgi-bin/irbis64r_15/cgiirbis_64.exe (останній перегляд: 20.11.2019).

Рекомендовані публікації

Залишити коментар

Цей сайт захищений reCAPTCHA і застосовуються Політика конфіденційності та Умови обслуговування Google.

Contact Us

We're not around right now. But you can send us an email and we'll get back to you, asap.

Not readable? Change text. captcha txt