КОСІВ | Чортківський район | Тернопільська область

 В Адміністративно-територіальний устрій

КОСІВ —  село, центр сільської ради. До Косова приєднано хутір Хом’яківка. Розташоване на берегах р. Білий Потік (права притока Серету, басейн Дністра), за 17 км від районного центру та 8 км найближчої залізничної станції Білобожниця.  Територія – 4,79 кв. км. Дворів – 480. Населення – 1245 осіб (2014).

Перша письмова згадка датована 1450 роком. У давні часи у селі був оборонний замок, згодом перебудований на палац. Уздовж ріки є джерела; колись давно вона була повноводною, розливалась і затоплювала навколишню долину, утворюючи подекуди багнисті запливи.

До Другої світової війни в Косові за течією Білого Потоку загачено два ставки: один на західному, другий – на східному краю села, де поміщик вирощував, підгодовуючи, рибу. Відповідно до цього було два млини на воді.

Перший, що навпроти панського двора, та ґуральня збудовані в 1880 р. Перед Першою світовою війною споруджено другий млин та створено другий став, які знищені в 1914–1920 роках.

Побутує версія, що назва Косів походить від слів «коса», «косити»; за іншими переказами – від першопоселенців Косняків. Імовірно, перші з поселенців тут займалися виготовленням кіс не тільки для власного вжитку, а й на продаж.

Село було власністю польських маґнатів ПотоцькихКаньовських. Коли їхній великий маєток розпався на частини, то одна з них почала належати поміщикам Бучацьким.

У 18–19 ст. Косів – власність двох братів Рубчинських, котрі побудували 2-класну школу і греко-католицьку церкву святої Параскеви (1812; нині Введення у храм Пресвятої Богородиці). 120 морґів (близько 70 га) поля вони подарували храмові, 24 морґи (14 га) – школі. 1848 р. продали фільварок вірменинові Богдановичу, який на цвинтарі збудував каплицю та усипальницю, де й похований із дружиною і родиною.

За переказами, за часів Богдановича парохом села був о. Д. Чимеринський; згодом – о. Михайло Кунанець, якого австрійська влада під час Першої світової війни вислала в табір для полонених – Талєргоф; одружений, мав четверо дітей.

Найстарший син Микола загинув як вояк УПА. Повернувшись із табору після війни, о. Михайло знову служив на парафії в Косові. У 1933 р. єпископ Станіславської єпархії Григорій Хомишин, задовольнивши прохання селян Косова, звільнив М. Кунанця від обов’язків священика.

На парафію призначено о. Михайла Вовчука, який розпочав ремонт церкви. Внутрішні стіни розписував місцевий художник Юзеф Балєвич. При церкві створили молодіжну Марійську дружину та читальню «Скала”, де поглиблено вивчали Біблію, житія святих, катехизм, розучували церковні й патріотичні пісні, колядки.

За Австро-Угорщини діяла 2-класна школа з українською мовою навчання, при ній – рільничі курси; за Польщі – 5-класна школа з польською мовою навчання. Філія товариства «Просвіта» заснована 1880 р. (голова – дяк Михайло Федорків).

При «Просвіті» функціонували бібліотека, аматорський драматичний гурток. Діяли філії товариств «Луг», «Сокіл», «Рідна школа», «Союз Українок» та інших.

У Косові: 1900 р. – 2497 жителів, 1910 – 2700, 1921 – 2407, 1931 – 2427 жителів; 1921 р. – 459, 1931 – 467 дворів. 1930 р. споруджено будинок читальні «Просвіти». Філія товариства «Луг» особливо розвинула діяльність у 1934 році (голова Василь Велиган).

До ОУН належали 15 осіб із села: М. Білоус, Т. Задорожний, О. Скора, О. Федорів та ін. У листопаді 1937 р. польські шовіністи вчинили замах на о. Михайла Вовчука, який на початку 1938 р. переїхав до м. Монастириська; місцеву парафію передано о. Мирославові Плецану.

У 1940 р. примусово створено колгосп, який відновив діяльність 1946 року. 20–21 липня 1941 р. органи НКВС розстріляли в місті Умані на Черкащині в’язня Чортківської тюрми, мешканця Косова Михайла Медвідя.

В УПА воювали Стефанія-Текля Кобилянська, Пилип Леньків, Іван Лиганчук, Михайло Лихий, Микола Письменний, Петро Семців, Ярослав Швець, Михайло Шимків та ін.

Під час німецько-радянської війни загинули або пропали безвісти у Червоній армії 102 мешканці села:

  • Семен Андрійчук (1916 р. н.),
  • Володимир Байдукович (1926 р. н.),
  • Йосип (1900 р. н.) і Лука (1895 р. н.) Бідочки,
  • Михайло Білоус (1906 р. н.),
  • Володимир (1920 р. н.), Всеволод (1916 р. н.) та Сильвестр (1922 р. н.) Велигани,
  • Іван Возьний (1912 р. н.),
  • Володимир Галяс (1918 р. н.),
  • Микита Головатий (1909 р. н.),
  • Михайло Градовий (1920 р. н.),
  • Василь Грошко (1910 р. н.),
  • Іван Давибіда (1905 р. н.),
  • Антон Жарньоний (1919 р. н.),
  • Владислав Задорожний (1919 р. н.)
  • та ін.

У 1970-ті рр. в Косові функціонував колгосп, діяли відділення «Сільгосптехніки», млин. У ніч із 4 на 5 липня 2000 р. ураган частково зруйнував у селі 520 будівель.

ПАМ‘ЯТКИ:

  • дві церкви Введення в храм Пресвятої Богородиці: УПЦ КП (1812, кам’яна) і УГКЦ (1991–1997; освятив єпископ Михаїл Сабрига),
  • костел святого Антонія (1846, реставрований),
  • капличка Божої Матері (2002),
  • три «фіґури” Божої Матері,
  • меморіальний комплекс воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1980),
  • пам’ятники Т. Шевченку (1990) і на честь Незалежності України (1992),
  • символічна могила Борцям за волю України (2004),
  • пам’ятні хрести на честь скасування панщини (1898) і поблизу джерела «Буланка”,
  • гробниця о. В. Чаплинського – пароха УГКЦ та ініціатора будівництва (1812) церкви.

До 50-річчя скасування панщини (1898 р.) І. Франко написав для «Просвіти» книжку «Панщина та її скасування». Ознайомившись із цим виданням, родина Олекси Лося з Косова встановила у садочку біля школи хрест-пам’ятку (знищено 1952; відновлено 1998).

Діють ЗОШ 1–3 ступенів (1968, відбудована 2000), дитячий садочок, Будинок культури (1989), бібліотека, відділення зв’язку, амбулаторія загальної практики та сімейної медицини, ВАТ «Косівська агропромтехніка», ПАП «Лан» і «Прометей», млин, 5 торгових закладів. Село газифіковане (1997), телефонізоване (2000).

Серед відомих уродженців села:

  • Олексій Бачинський (1848–1933) – священик;
  • Микола Бідочко (1926 р. н.) – лікар, автор кількох підручників, літератор;
  • Андрій Ваврик (1947–2010) – меценат і підприємець;
  • Іван Ваврик (1937 р. н.) – підприємець, заслужений працівник сфери послуг України, літератор;
  • Михайло Головатий (1933 р. н.) – науковець ТНТУ ім. І. Пулюя;
  • Зиновій Грошко (1950 р. н.) – фармацевт, нині проживає в США;
  • Анатолій Жейнов (1957 р. н.) – інженер, громадський діяч;
  • Зиновій Леньків (1954– 2005) – лікар;
  • Петро Мельник (1886–1943) – просвітницький діяч (Канада);
  • Ігор Петрів – науковець ТНТУ ім. І. Пулюя, у 1990 р. виїхав до Канади;
  • Павло Пундій (1922 р. н.) – доктор медичних наук, бібліограф, історіограф, видавець, громадський діяч, меценат, член редакційної колегії «Лікарського вісника», на сторінках якого опублікував понад 200 біографічних нарисів, що згодом увійшли до бібліографічного довідника в 3-х тт. «Українські лікарі» (Львів–Чикаґо, 1994–2008), член редколегії збірників з історії медицини, постійний автор українського часопису «Свобода» (США);
  • Христина Риж-Злей (1938 р. н.) – лікар;
  • Анастасія Рурик (1897–1970) – педагог, громадська діячка (Канада);
  • Володимир Федів (1978 р. н.) – лікар-стоматолог;
  • Ігор Федорів – художник, який розмалював стару, тепер перебудовану та реставровану православну церкву;
  • Павло Федорків (1850–1934) – один із українських першопоселенців у Канаді.

У селі перебував (1996) Президент України Л. Кучма. У Косові похований Герой Радянського Союзу Олександр Бахтін (1918–1944, загинув у с. Пилява на Бучаччині).

У Косові росте ботанічна пам’ятка природи – ясен звичайний (понад 150–200 років), висотою 30 м.

Микола Бідочко і Павло Пундій видали книгу «Писаний і неписаний літопис Косова» (Дрогобич, 2000 р.).

Джерело

Бойко, В. Косів [Текст] / В. Бойко, В. Уніят, М. Федечко // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. Т. 3. — Тернопіль, 2014. — С. 480—481 : фот. кольор.

 

Рекомендовані публікації

Залишити коментар

Цей сайт захищений reCAPTCHA і застосовуються Політика конфіденційності та Умови обслуговування Google.

Contact Us

We're not around right now. But you can send us an email and we'll get back to you, asap.

Not readable? Change text. captcha txt