КОРДИШІВ | Шумський район | Тернопільська область

 В Адміністративно-територіальний устрій

КОРДИШІВ — село у складі Шумської ОТГ. Розташоване на берегах р. Вілія (ліва притока Горині, басейн Прип’яті, сточище Дніпра), за 9 км від районного центру і 23 км від найближчої залізничної станції Лепесівка. Територія – 2,83 кв. км. Дворів – 152. Населення – 506 осіб (2014). 

Біля села виявлено археологічні пам’ятки пізнього палеоліту, давньоруської, комарівської культур та культури шнурової кераміки. Перша письмова згадка датована 1443 роком, коли Казимир Ягелончик надав Кордишів Дяку.

1513 р., польський король Сиґізмунд І передав Кордишів Богушеві Боговитину; від 1583 р. власність С. Лаща, 1703 р. – Януша Вишневецького; селяни тоді змушені платити за утримання польського війська. 1883 р. найбільшу в селі власність мав Франкель.

Назва походить, найімовірніше, від польського прізвища Кордиш. Наприкінці 19 ст. в селі було 124 двори, 963 жителі. За переписом 1911 р., поміщик Терменів володів 610
десятинами землі.

1914 р. у Кордишеві – 755 жителів, діяли кредитове товариство, водяний млин. 1931 р. – 967 осіб. Працювали філії товариств «Просвіта», «Сільський господар» та інших.

Від початку липня 1941 р. до 2 березня 1944 р. Кордишів – під нацистською окупацією.
У національно-визвольній боротьбі ОУН і УПА брали участь понад 50 осіб, серед них:

  • Улита (1916 р. н.) та Юстина (1925 р. н.) Бабій,
  • Антін (1917 р. н.) і Харитон (1917–1944) Балюки,
  • Тетяна Василюк (1919 р. н.),
  • Федір Демко (1928–1944),
  • Василина Карпецька (1929 р. н.),
  • Григорій Лизун (1922–1944),
  • Максим (1912–1944) і Семен (1921 р.н.) Липки,
  • Василина Мельничук (1928 р. н.),
  • Іван (1926–1944) і Тимофій (1920–1946) Пилипчуки,
  • Петро Поліщук (1914–1946),
  • Феодосій Пугач (1921–1941),
  • Сергій (1922–1944) і Федір (1916–1944), Ткачуки,
  • Петро Швець (1912–1946),
  • Феофан Шергей (1924–1944).

За радянської влади репресовано 21 сільську родину. Із мобілізованих на фронти німецько-радянської війни чоловіків 9 загинуло, 19 пропало безвісти. 1948 р. примусово створено колгосп, згодом тут діялоПАП «Урожай».

Нині у Кордишеві – центральна садиба ТзОВ «Аграрія». Є церква Покрови Пресвятої Богородиці з чудотворною іконою Іоана Хрестителя (1914 р.; збудована на місці дерев‘яної, відомої від 1730 р.).

Споруджено пам’ятник полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям (1973); встановлено три козацьких хрести. У 2012 р. на місці загибелі начальника штабу УПА- «Південь» курінного Василя Процюка («Кропива») та невідомого повстанця освячено хрест і встановлено пам’ятний знак.

Працюють НВК «ЗОШ 1–2 ступенів–дитячий садочок», клуб, бібліотека, фельдшерський пункт, відділення зв’язку, торгові заклади. У Кордишеві народилися:

  • вчений-філософ, правознавець, педагог, літератор Марія Братасюк (з дому – Патей;
    1956 р. н.),
  • журналіст, публіцист, громадська діячка Галина Дацюк (1956 р. н.),
  • інженер-механік, краєзнавець Анатолій Лукащук (1960 р. н.),
  • художник Іван Мельничук (1940 р. н.),
  • протоієрей, ректор (1953–1960) Ставропольської духовної семінарії (нині РФ) о. Михайло Руденький (1908–1986),
  • режисер-постановник, мистецтвознавець, громадський діяч, заслужений діяч мистецтв
    України (2005) Григорій Шерґей (1958 р. н.).

У селі загинув діяч ОУН і УПА, військовик Василь Процюк (псевдо «Кропива»; 1914–1944), перепохований 1994 р. в м. Шумськ. У 2013 р. у видавництві «Терно-граф» вийшла книга Г. Шерґея та А. Лукащука «Кордишів: минуле та сьогодення».

Джерела:

Фарина, І. Кордишів [Текст] / І. Фарина, І. Федечко // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. Т. 3. — Тернопіль, 2014. — С. 559—560 : фот.

Рекомендовані публікації

Залишити коментар

Цей сайт захищений reCAPTCHA і застосовуються Політика конфіденційності та Умови обслуговування Google.

Contact Us

We're not around right now. But you can send us an email and we'll get back to you, asap.

Not readable? Change text. captcha txt