ІСТОРИКО-КРАЄЗНАВЧИЙ МУЗЕЙ с. ЛИСІВЦІ | Заліщицький район | Тернопільська область

 В Музеї

Історико-краєзнавчий музей с.Лисівці
Рік створення – 1992
ЗОШ І-ІІІ ст. с. Лисівці Заліщицького району, Тернопільської області
Керівник – Білонога Галина Петрівна

І експозиція – Наш край в первісну епоху

Перші люди на території села Лисівці з’явилися в епоху пізнього палеоліту 40-13 тис. років тому. Про це свідчать крем’яні вироби знайдені на околиці села. На берегах річки Серет в селі Лисівці виявлено поселення трипільської культури. Енеоліт, 4-3 тис. років до нашої ери. На стенді зібрані залишки кераміки трипільської культури.(№259-271)

ІІ експозиція – Наш край в епоху бронзи і раннього заліза

В цей час на території села Лисівці жили племена, що залишили археологічні пам’ятники культури фракійського гольштату.

Черняхівська культура існувала з другої половини ІІ століття нашої ери до першої половини V століття. Населення займалося землеробством, скотарством, підтримувало тісні торгово-економічні зв’язки з античними містами Північного Причорномор’я, Римськими провінціями.В нас зібрані фрагменти кераміки Черняхівської культури і пряслеці (№ 52-81, та 239-244).

ІІІ експозиція – село Лисівці в період Київської Русі

В XII-XIII ст. неподалік нашого села знаходиться давньоруське городище і поселення. Жителі займалися орним землеробством , скотарством. Жили в наземних будинках зрубної конструкції. Вміли виготовляти високоякісний глиняний посуд.

В музеї зібрані фрагменти кераміки періоду Київської Русі (№82-97), а також пряселиці XII-XIII ст. виготовлені з Овручського шиферу (№ 105- 112) э також кістяна підвіска(№100) ритуальна статуетка тварини (№116) та ручка візантійської ковчаги (№105).

Свідченнями заняття місцевого населення військовою справою є знахідки залізних наконечників списів і стріл (№324-327); зібрано елементи жіночих прикрас: підвіски, браслети і перстень у вигляді змійки (№320- 328).

IV експозиція – Територія села в часи пізнього середньовіччя

Вперше в документах згадується село Лисівці в 1518 році, де проживала родина пана К. Орловського. Біля річки було збудовано палац і створено фільварок.  Існує легенда про походження назви села Лисівці. На початку XVI ст. на околиці нашого села поселилися козаки, які займалися господарством, виготовляли зброю, будували фортеці і захищали землі Поділля від постійних нападів турецького війська.

У селі проживав отаман Лис з родиною, а в сусідньому селі – сотник Капуста. В нього була дочка Маруся, вродлива красуня з довгими русявими косами і голубими очами. Про неї говорили як про диво природи, нею марили козаки. Старожили розповідали, що сам гетьман Січі приїздив глянути на Марусю. Та тільки син славного козака Лиса полонив її серце.

Батьки готувалися до весілля. Запросили гостей і накрили столи. Коли раптом почався наступ ординців. Маруся і Денис спустилися з гори в підземний хід, слідом йшли вороги. Вони спіймали тісним арканом Дениса й потягли до виходу. Маруся, щоб не потрапити в руки туркам, кинула догоряючий смолоскип у бочку з порохом. Почувся вибух. Дівчина загинула разом з ворогами. Дениса жорстоко катували; таврували розпеченим залізом, випалили очі, вирвали язик, а тіло кинули у прірву.

Цілий день оборонялися ординці. Стоси трупів вкривали галявину і підніжжя гори. Так з того часу до наших днів пішла назва гори Стоси, Лиса, де був замучений Денис. Як пам’ять про минуле красуються села – Лисівці, Капустинці, Улашківці, Милівці, Шипівці та Шершенівка. В музеї зберігається козацький меч, фрагменти козацьких люльок та зброї.

V експозиція – Культурно-просвітницька діяльність в селі в 1930-1940-х роках ст.

В музеї зібрано світлини товариства «Просвіта», «Луг», «Скала», «Господар». Вони допомагали односельчанам здобути освіту, збудувати хату-читальню, де займався драматичний гурток «Скала» і трикотарні курси, вчили дівчат рукоділлю.

Товариство «Господар» – допомагало селянам розвивати своє господарство. Вони об’єднувалися в групи по вирощуванню зерна і його переробки, молока і м’яса , та виготовлення м’ясо-молочної продукції, вчилися господарювати на своїй землі. Були в селі воїни-січовики (90 чоловік) та вояки Української Галицької армії.

VI експозиція – Панорама сучасного села

VII експозиції – Життя церкви та її парафіян

Зібрано матеріали з часу побудови і діяльності першого дерев’яного храму та кам’яного храму. Їх духовних наставників та участь греко-католицьких священників у період національного відродження, проведені першої сповіді та причастя.

Є матеріали про тернистий шлях отця Петра Пастуха, який загинув у катівнях ГУЛАГу та долю його родини. Матеріали використані класним керівником Гнатуш Л.В. для написання краєзнавчо-народознавчої експедиції «Слава України».

В роботі розповідається і про діяльність отця Богдана Боднара – члена Національної спілки журналістів України. Він автор двох книг:

  • «Петро Могила і українська церква» (Львів, 2006),
  • «Йосафат Куньцевич та справа єдності церкви» (Львів, 2008).

VIII експозиція – Участь лисівчан у Помаранчевій революції

IX експозиція – Революція гідності

Тут зображені фотографії, документи та списки учасників цих революцій в Україні. Створено «Галерею слави» – де зібрано фотографії захисників України,які віддали своє життя за мир і спокій у державі.

X експозиція – Гончарний посуд періоду Середньовіччя

В музеї зібрано експонати, що були знайдені на території нашого села, в старих будинках. Це глиняні горщики різних розмірів: великі – для зберігання зерна; менші – для приготування їжі в печі; є в нас глечики – двійнята – для води, молока; є маснички для виготовлення домашнього масла. Збереглися елементи ткацького верстата, куделя, чесало, призначене для розчісування вовни.

Зібрано багато вишитих сорочок, чоловічих і жіночих. Вони виготовлені з домашнього полотна,вишиті хрестиком з різними візерунками. Найдавнішій жіночій сорочці більше як 120 років. Вона вишита чорним орнаментом накидним вузлом. Рушники, серветки, (покривала – обруси, сорочки, доріжки зібрані групою пошуковців у с. Лисівці.

XI Експозиція – Пам’ятки села

  • Могила Січових Стрільців, відкрита в 1990 році;
  • Пам’ятки святим Яну та Антонію.

Зараз ці пам’ятки знаходяться на цвинтарі , а в ХІХ ст.. вони стояли за річкою Серет з двох боків, були позначені на військових картах в роках Першої і Другої світових війн. Комуністичний режим знищував різні релігійні пам’ятники. Не обминула важка доля і наше село. Статуї двох святих з допомогою техніки скинули в річку.

Жителі села таємно, вночі витягнули всі уламки, довго переховували і в ХХ ст.. їх реставрував майстер – Когут Дмитро М. і поставив на цвинтарі.

  • Могили воїнам, що загинули в роки ІІ Світової війни;
  • Пам’ятник воїнам-односельчанам;
  • Пам’ятний хрест сотнику УГА Климу Утриску;
  • Пам’ятник І. Франку;
  • Каплички та пам’ятні знаки.

ХІІ Експозиція – Розвиток освіти

Відкрито другу кімнату в музеї, де зібрано фото першої польської школи та її випускників з вчителями, фото семирічної, а потім восьмирічної школи, її випускників та учнів початкових класів з учителями. Зроблено «Дерево освіти» з фотографіями вчителів школи.

 

ХІІІ Експозиція – Розвиток медицини та культури

Експонати знайомлять із періодом виникнення перших медичних пунктів, ФАП та новою лікарською амбулаторією. Зібрано фото працівників та перших породіль пологового будинку 1950-х років, сучасного аптекарського відділення.

Важливе значення для села має Будинок народної творчості. Він славився талановитими аматорськими колективами, драмгуртками, що виступали зі своїми концертами ще в 1950-1960-х роках і сьогодні радують своїми піснями та виставами.

В музеї зібрано пошукові роботи та експедиції:

  • «Стою на своїй землі» – кл. керівник Семенчук Г.П., розповідається про творчий шлях письменника, уродженця с. Лисівці Драманчука П. Я.
  • «Життя, присвячене Богові і людям» – кл. керівник Цап’як Л.П. – про нелегкий шлях отця Богдана Боднара.
  • «З родини починається життя людське» – кл. керівник Гнатуш Л.В. – про трагічну долю отця Петра Пастуха репресованого, загинув в застінках тюрми.
  • «Мій вічний біль – Афганістан» – кл. керівник Золота Н.М. – про життя наших односельчан, що служили в Афганістані.
  • Професор Іван Конет: людина,вчитель, вчений. – кл. Керівник Данилевич М. В. Про талановитого вченого, професора,Є викладача Кам’янець – Подільського інституту.
  • «Святе, як хліб, моє рідне слово – кл. Керівник Білонога Г. П. Зібрано матеріали про відомих людей, січових стрільців, репресованих і вивезених у Сибір.
  • «Їх пам’ятають лисівчани» – вчитель історії Білонога Г. П. – про діяльність «Просвіти», «Господар», драмгуртка «Скала», воїнів ОУН – УПА та їх трагічну долю, воїнів односельчан ІІ світової війни.
  • Пошукова робота. Мала академія наук. Суспільно – політична діяльність «Просвіти Івана Мазепи у 1687 – 1709 рр.» Роботу виконала учениця 10 класу ЗОШ І – ІІІ ст. с. Лисівці Недопитальська М. Я. Науковий керівник – Білонога Г. П. вчитель історії ЗОШ І – ІІІ ст. с. Лисівці.
  • Пошукова робота. МАН « Шляхами подвигу і слав» (Історія походження і розвитку с. Лисівці) Роботу виконав учень Лютий М. С. учень 11 класу ЗОШ І –ІІІ ст. с. Лисівці. Науковий керівник – Білонога Г. П. – вчитель історії ЗОШ І – ІІІ ст. с. Лисівці

джерело

Рекомендовані публікації

Залишити коментар

Цей сайт захищений reCAPTCHA і застосовуються Політика конфіденційності та Умови обслуговування Google.

Contact Us

We're not around right now. But you can send us an email and we'll get back to you, asap.

Not readable? Change text. captcha txt