ЯГОДА Яків Михайлович
ЯГОДА Яків Михайлович (21.01.1932, с. Романівка, нині Тернопільського району Тернопільської області — 05.04.2010, там же) — художник, ілюстратор, графік, скульптор, різьбяр по дереву, реставратор, краєзнавець.
Народився в с. Романівка нині Тернопільського району Тернопілсьької області. Народився 21 січня 1932 року в сім’ї Михайла Ягоди та Ганни Джус. Служив в Одеському загоні ВМС. Сімейне коріння Якова Ягоди тягнеться до родини відомих на Вінниччині польських графів Браніцьких.
Про можливі родинні зв’язки Якова Ягоди з наркомом Генріхом Ягодою йдеться у статті Ярослава Гулька «Дім на капищі, або Чи справді корені сумнозвісного наркома НКВС Генріха Ягоди беруть початок у Романівці поблизу Тернополя» (Тернопіль вечірній. 2006. 14.03. Журналіст разом із великобірківським селищним головою Романом Мацелюхом побували в гостях у Якова Михайловича. Під час розмови художник їм сказав: «На жаль, навіть я всієї правди не знаю… Що б там не казали, але пляма на родинне ім’я лягла назавжди».
Проте на відміну від свого можливого далекого родича Яків Михайлович був «волелюбним митцем, своєрідним бунтарем, який ніяк не міг вписатися в тоталітарну систему, енкаведисти неодноразово робили у нього обшук, грабували його колекції старожитностей», — пише Ярослав Гулько. Також у статті йшлося про те, що Яків Ягода «мав постійні неприємності через надмірну опіку з боку КДБ, на нього писали анонімки», але митець «ніколи й нікому не корився».
У 1964 році Яків Ягода одружився з учителькою Юлією Волянською. У них народилися доньки Неля та Ерна. У 2004 році померла пані Юлія. А митець попрощався зі світом 5 квітня 2010 року саме на Великдень. Похований на романівському цвинтарі.
«Батько створив понад сімсот полотен, — каже Неля Яківна. — Левова частка робіт розійшлася по довколишніх селах, по Україні, деякі навіть вивезли за кордон. Більше двадцяти є у нас вдома і ще багато десятків належать односельцям. Талант художника батько успадкував від бабусі Марії, котра була кухаркою у пана. Вона також розповідала внукові мисливські історії, зокрема легенду про святого Губерта. Ліпила з тіста і випікала фігурки тваринок, які татові дуже подобалися. Можливо, саме це підштовхнуло його до ліплення — і він став скульптором».
Працював в обласному художньому фонді, займався оздобленням церков. Найкращим своїм доробком вважав художнє оформлення Вінницького собору. У творчому доробку художника:
- рельєфні картини з гіпсу:
- «Козаки» (1990, належить Богданові Твердохлібу),
- «Обличчя Ісуса Христа» (1991, належить Василеві Климашку),
- «Матір Божа» (1995, зберігається у приміщенні колишньої сільради).
- дерев’яна стінка «Казковий теремок» та ліпнина на фасаді (дитячий садок c/ Hjvfysdrf)
- картини історичної тематики:
- триптих «Прощання з козаком» (2001, «Проводжання козака», «Вечірнє гуляння», «Війна», приватна колекція А. Дідуха та О. Качмар).
- «Гетьман» (2002),
- «Зламана шабля» (2004)
- «Селянське подвір’я» (1983),
- «Українське побачення» (2007),
- «Українське село» (2010),
- «На околиці села» (копія, 2000)
- «Музикант» (2004)
- портрети Т. Г. Шевченка,
- іконопис:
- цикл «Хресна дорога»,
- «Марія Магдалина» (1980, належить родині Стащенків),
- «Мадонна з дитям годують голубів» (1995, весільний подарунок від батьків для Оксани Цідило та Андрія Дідуха),
- «Хрещення Ісуса Христа» (2005, з колекції Василя Підкуймухи),
- «Таємна вечеря» (2004, належить родині Василя Качмара)
- «Різдво», «Таємна вечеря» (2006)
- триптих «Історія про святого Губерта» (2004)
- копії картин: «Мадонна з дитям» (1985), «Таємна вечеря» (1990), натюрморт «Фрукти» (1996), пейзаж «Ніч» (1989). Усі вони — власність його родини.
- цикл робіт мисливської тематики:
- «Полювання на дику качку» (2003),
- «Шлюбний сезон оленів» (2007),
- «Мисливські собаки на полюванні» (2009),
- «Вовки» (2009)
- та ін.
- «Мацькові верби» (1980).
- 25 графічних малюнків-ілюстрацій (2003—2004) книжки Романа Мацелюха про Великі Бірки
Джерело
Швак-Кочубей, Л. Село-музея Якова Ягоди [Текст] / Л. Швак-Кочубей // Вільне життя плюс. — 2020. — 24 лип. — С. 3 : фот.