ЯГОДА Яків Михайлович

 В Архітектори | Художники | Скульптори, Декоративно-ужиткове мистецтво, ДОВІДКОВІ РЕСУРСИ, Краєзнавці, КУЛЬТУРА | ЛІТЕРАТУРА | МИСТЕЦТВО, Майстри народних ремесел, Образотворче мистецтво | Архітектура
ЯГОДА Яків Михайлович (21.01.1932, с. Романівка, нині Тернопільського району Тернопільської області — 05.04.2010, там же) — художник, ілюстратор, графік, скульптор, різьбяр по дереву, реставратор, краєзнавець.

Народився в с. Романівка нині Тернопільського району Тернопілсьької області. Народився 21 січня 1932 року в сім’ї Михайла Ягоди та Ганни Джус. Служив в Одеському загоні ВМС. Сімейне коріння Якова Ягоди тягнеться до родини відомих на Вінниччині польських графів Браніцьких.

Про можливі родинні зв’язки Якова Ягоди з наркомом Генріхом Ягодою йдеться у статті Ярослава Гулька «Дім на капищі, або Чи справді корені сумнозвісного наркома НКВС Генріха Ягоди беруть початок у Романівці поблизу Тернополя» (Тернопіль вечірній. 2006. 14.03. Журналіст разом із великобірківським селищним головою Романом Мацелюхом побували в гостях у Якова Михайловича. Під час розмови художник їм сказав: «На жаль, навіть я всієї правди не знаю… Що б там не казали, але пляма на родинне ім’я лягла назавжди».

Проте на відміну від свого можливого далекого родича Яків Михайлович був «волелюбним митцем, своєрідним бунтарем, який ніяк не міг вписатися в тоталітарну систему, енкаведисти неодноразово робили у нього обшук, грабували його колекції старожитностей», — пише Ярослав Гулько. Також у статті йшлося про те, що Яків Ягода «мав постійні неприємності через надмірну опіку з боку КДБ, на нього писали анонімки», але митець «ніколи й нікому не корився».

У 1964 році Яків Ягода одружився з учителькою Юлією Волянською. У них народилися доньки Неля та Ерна. У 2004 році померла пані Юлія. А митець попрощався зі світом 5 квітня 2010 року саме на Великдень. Похований на романівському цвинтарі.

«Батько створив понад сімсот полотен, — каже Неля Яківна. — Левова частка робіт розійшлася по довколишніх селах, по Україні, деякі навіть вивезли за кордон. Більше двадцяти є у нас вдома і ще багато десятків належать односельцям. Талант художника батько успадкував від бабусі Марії, котра була кухаркою у пана. Вона також розповідала внукові мисливські історії, зокрема легенду про святого Губерта. Ліпила з тіста і випікала фігурки тваринок, які татові дуже подобалися. Можливо, саме це підштовхнуло його до ліплення — і він став скульптором».

Працював в обласному художньому фонді, займався оздобленням церков. Найкращим своїм доробком вважав художнє оформлення Вінницького собору. У творчому доробку художника:

  • рельєфні картини з гіпсу:
    • «Козаки» (1990, належить Богданові Твердохлібу),
    • «Обличчя Ісуса Христа» (1991, належить Василеві Климашку),
    • «Матір Божа» (1995, зберігається у приміщенні колишньої сільради).
  • дерев’яна стінка «Казковий теремок» та ліпнина на фасаді (дитячий садок c/ Hjvfysdrf)
  • картини історичної тематики:
    • триптих «Прощання з козаком» (2001, «Проводжання козака», «Вечірнє гуляння», «Війна», приватна колекція А. Дідуха та О. Качмар).
    • «Гетьман» (2002),
    • «Зламана шабля» (2004)
  • «Селянське подвір’я» (1983),
  • «Українське побачення» (2007),
  • «Українське село» (2010),
  • «На околиці села» (копія, 2000)
  • «Музикант» (2004)
  • портрети Т. Г. Шевченка,
  •  іконопис:
    • цикл «Хресна дорога»,
    • «Марія Магдалина» (1980, належить родині Стащенків),
    • «Мадонна з дитям годують голубів» (1995, весільний подарунок від батьків для Оксани Цідило та Андрія Дідуха),
    • «Хрещення Ісуса Христа» (2005, з колекції Василя Підкуймухи),
    • «Таємна вечеря» (2004, належить родині Василя Качмара)
    • «Різдво», «Таємна вечеря» (2006)
    • триптих «Історія про святого Губерта» (2004)
    • копії  картин: «Мадонна з дитям» (1985), «Таємна вечеря» (1990), натюрморт «Фрукти» (1996), пейзаж «Ніч» (1989). Усі вони — власність його родини.
  • цикл робіт мисливської тематики:
    • «Полювання на дику качку» (2003),
    • «Шлюбний сезон оленів» (2007),
    • «Мисливські собаки на полюванні» (2009),
    • «Вовки» (2009)
    • та ін.
  • «Мацькові верби» (1980).
  • 25 графічних малюнків-ілюстрацій  (2003—2004) книжки Романа Мацелюха про Великі Бірки

Джерело

Швак-Кочубей, Л. Село-музея Якова Ягоди [Текст] / Л. Швак-Кочубей // Вільне життя плюс. — 2020. — 24 лип. — С. 3 : фот.

Рекомендовані публікації

Залишити коментар

Цей сайт захищений reCAPTCHA і застосовуються Політика конфіденційності та Умови обслуговування Google.

The reCAPTCHA verification period has expired. Please reload the page.