ЯГОДА Яків Михайлович

 В Архітектори | Художники | Скульптори, Декоративно-ужиткове мистецтво, ДОВІДКОВІ РЕСУРСИ, Краєзнавці, КУЛЬТУРА | ЛІТЕРАТУРА | МИСТЕЦТВО, Майстри народних ремесел, Образотворче мистецтво | Архітектура
ЯГОДА Яків Михайлович (21.01.1932, с. Романівка, нині Тернопільського району Тернопільської області — 05.04.2010, там же) — художник, ілюстратор, графік, скульптор, різьбяр по дереву, реставратор, краєзнавець.

Народився в с. Романівка нині Тернопільського району Тернопілсьької області. Народився 21 січня 1932 року в сім’ї Михайла Ягоди та Ганни Джус. Служив в Одеському загоні ВМС. Сімейне коріння Якова Ягоди тягнеться до родини відомих на Вінниччині польських графів Браніцьких.

Про можливі родинні зв’язки Якова Ягоди з наркомом Генріхом Ягодою йдеться у статті Ярослава Гулька «Дім на капищі, або Чи справді корені сумнозвісного наркома НКВС Генріха Ягоди беруть початок у Романівці поблизу Тернополя» (Тернопіль вечірній. 2006. 14.03. Журналіст разом із великобірківським селищним головою Романом Мацелюхом побували в гостях у Якова Михайловича. Під час розмови художник їм сказав: «На жаль, навіть я всієї правди не знаю… Що б там не казали, але пляма на родинне ім’я лягла назавжди».

Проте на відміну від свого можливого далекого родича Яків Михайлович був «волелюбним митцем, своєрідним бунтарем, який ніяк не міг вписатися в тоталітарну систему, енкаведисти неодноразово робили у нього обшук, грабували його колекції старожитностей», — пише Ярослав Гулько. Також у статті йшлося про те, що Яків Ягода «мав постійні неприємності через надмірну опіку з боку КДБ, на нього писали анонімки», але митець «ніколи й нікому не корився».

У 1964 році Яків Ягода одружився з учителькою Юлією Волянською. У них народилися доньки Неля та Ерна. У 2004 році померла пані Юлія. А митець попрощався зі світом 5 квітня 2010 року саме на Великдень. Похований на романівському цвинтарі.

«Батько створив понад сімсот полотен, — каже Неля Яківна. — Левова частка робіт розійшлася по довколишніх селах, по Україні, деякі навіть вивезли за кордон. Більше двадцяти є у нас вдома і ще багато десятків належать односельцям. Талант художника батько успадкував від бабусі Марії, котра була кухаркою у пана. Вона також розповідала внукові мисливські історії, зокрема легенду про святого Губерта. Ліпила з тіста і випікала фігурки тваринок, які татові дуже подобалися. Можливо, саме це підштовхнуло його до ліплення — і він став скульптором».

Працював в обласному художньому фонді, займався оздобленням церков. Найкращим своїм доробком вважав художнє оформлення Вінницького собору. У творчому доробку художника:

  • рельєфні картини з гіпсу:
    • «Козаки» (1990, належить Богданові Твердохлібу),
    • «Обличчя Ісуса Христа» (1991, належить Василеві Климашку),
    • «Матір Божа» (1995, зберігається у приміщенні колишньої сільради).
  • дерев’яна стінка «Казковий теремок» та ліпнина на фасаді (дитячий садок c/ Hjvfysdrf)
  • картини історичної тематики:
    • триптих «Прощання з козаком» (2001, «Проводжання козака», «Вечірнє гуляння», «Війна», приватна колекція А. Дідуха та О. Качмар).
    • «Гетьман» (2002),
    • «Зламана шабля» (2004)
  • «Селянське подвір’я» (1983),
  • «Українське побачення» (2007),
  • «Українське село» (2010),
  • «На околиці села» (копія, 2000)
  • «Музикант» (2004)
  • портрети Т. Г. Шевченка,
  •  іконопис:
    • цикл «Хресна дорога»,
    • «Марія Магдалина» (1980, належить родині Стащенків),
    • «Мадонна з дитям годують голубів» (1995, весільний подарунок від батьків для Оксани Цідило та Андрія Дідуха),
    • «Хрещення Ісуса Христа» (2005, з колекції Василя Підкуймухи),
    • «Таємна вечеря» (2004, належить родині Василя Качмара)
    • «Різдво», «Таємна вечеря» (2006)
    • триптих «Історія про святого Губерта» (2004)
    • копії  картин: «Мадонна з дитям» (1985), «Таємна вечеря» (1990), натюрморт «Фрукти» (1996), пейзаж «Ніч» (1989). Усі вони — власність його родини.
  • цикл робіт мисливської тематики:
    • «Полювання на дику качку» (2003),
    • «Шлюбний сезон оленів» (2007),
    • «Мисливські собаки на полюванні» (2009),
    • «Вовки» (2009)
    • та ін.
  • «Мацькові верби» (1980).
  • 25 графічних малюнків-ілюстрацій  (2003—2004) книжки Романа Мацелюха про Великі Бірки

Джерело

Швак-Кочубей, Л. Село-музея Якова Ягоди [Текст] / Л. Швак-Кочубей // Вільне життя плюс. — 2020. — 24 лип. — С. 3 : фот.

Рекомендовані публікації

Залишити коментар

Цей сайт захищений reCAPTCHA і застосовуються Політика конфіденційності та Умови обслуговування Google.

Contact Us

We're not around right now. But you can send us an email and we'll get back to you, asap.

Not readable? Change text. captcha txt