ГРИГОРОВИЧ Іван

 В КУЛЬТУРА | ЛІТЕРАТУРА | МИСТЕЦТВО, Митці | Мистецькі колективи | Виконавці, НАУКА | ОСВІТА, Освіта в краї, Освітяни
ГРИГОРОВИЧ Іван (псевд. – Яницький; 1876, с. Гнильче, нині Бережанського р-ну Тернопільсько області — 03.04.1937, Львів) — співак (тенор), педагог.

Гри на скрипці навчався в І. Барановського, вокальну освіту здобув приватно в О. Баронча у Львові (1896). Виступав у Бережанах як співак, скрипаль і диригент.

  • 1895—1900, 1907—1912 — актор театру т-ва «Руська бесіда», 1900—1905 – Львівської опери;
  • 1912—1934 — викладач гри на скрипці у школах в м-ку Красне (нині місто Буського р-ну Львів. обл.) та Львові.

Виступав також на оперних сценах Кракова (1899, 1900, 1905), Заґреба (1901), Белґрада (1903). У складі театру т-ва «Руська бесіда» гастролював майже в усіх великих і малих містах Галичини. У концертах пропагував українську народну пісню та романси М. Лисенка, О. Нижанківського, В. Матюка та ін. Став прототипом образу Степана Гірняка в повісті «Огні горять» М. Яцківа.

Партії:

  • Петро, Писар, Іван («Наталка Полтавка», «Різдвяна ніч», «Чорноморці» М. Лисенка),
  • Іван («Катерина» М. Аркаса),
  • Андрій («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського),
  • Степан («Підгіряни» М. Вербицького),
  • Якве («Весілля при ліхтарях» Ж. Оффенбаха),
  • Барінкай («Циганський барон» Й. Штраусса),
  • Йонтек («Галька» С. Монюшка).

Джерело

Лисенко, І. М. ГРИГОРОВИЧ Івано [Електронний ресурс] /І. М. Лисенко // Енциклопедія Сучасної України / Ін-т енцикл. дослідж. НАН України. — Київ, 2014. — Режим доступу: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=27181, вільний. — Дата ост. пер.: 02.05.2020.

Рекомендовані публікації

Залишити коментар

Цей сайт захищений reCAPTCHA і застосовуються Політика конфіденційності та Умови обслуговування Google.

Contact Us

We're not around right now. But you can send us an email and we'll get back to you, asap.

Not readable? Change text. captcha txt