ГРАНІТНЕ | Монастириський район | Тернопільська область

 В Адміністративно-територіальний устрій, ДОВІДКОВІ РЕСУРСИ, Історія регіону
ГРАНІТНЕ — село Монастириського району Тернопільської області. До 1964 р. називалося Баранів. Біля села був хутір Мазурі. Розташоване на правому березі р. Золота Липа (ліва притока Дністра), за 18 км від районного центру і 40 км до найближчої залізничної станції Бучач. Територія – 2,97 кв. км. Дворів – 112. Населення – 284 оcоби (2014). Поблизу села виявлено археологічні пам’ятки пізнього палеоліту, трипільської та голіградської культур.


Перша письмова згадка – 1461 р. Назва Баранів походить від того, що в селі жив пан на прізвище Баран. За іншою версією, мешканці доглядали княжі овечі отари. У 80-х роках 19 ст. село належало Янові Сташинському.

  • 1841 р. в селі проживало 350 українців,
  • 1880 – 504 українці, 92 поляки, 20 євреїв;
  • 1900 – 648 українців, 69 поляків, 23 євреї;
  • 1912 – 625 українців, 48 поляків, 8 євреїв.

1902 р. велика земельна власність належала Юліанові Старжинському. На початку 1920-х років побудовано початкову школу, де навчали українською, згодом – польською мовами. У 1928 р. збудовано Народний дім. Діяли філії товариств “Просвіта”, “Луг” та інших, споживча кооператива, аматорський гурток, хор при читальні, танцювальний гурток. Відомо, що у 1925 р. працював млин власника Юліана Стажинського. 1938 р. створено осередок ОУН. Будинків у 1931 р. – 170.

За переписом 1939 р., в Баранові проживало 750 українців, 90 поляків, 10 євреїв. Від вересня 1939 р. село – під радянською владою. Від 4 липня 1941 р. до 22 липня 1944 р. Баранів – під нацистською окупацією. На території села у 1944 р. була велика пожежа, згоріло багато хат та інших приміщень. Під час національно-визвольної боротьби до ОУН і УПА долучилося чимало юнаків та дівчат, серед них: Степан Абрамець (1926–р. см. невід.), Василь Батога (1926 р. н.). Із мобілізованих на фронти Другої світової війни:

  • загинули Іван Шайда (1918–1945), Василь Шумський (1908–1945);
  • помер від ран Михайло Петрук (1904–1947);
  • пропали безвісти: Василь Воловець (1908 р. н.), Стах Галка (1918 р. н.), Яків Городецький (1912 р. н.) Михайло Кордяк (1918 р. н.), Михайло Паньків (1919 р. н.), Дмитро Турчин (1917 р. н.).

Арештовано і вивезено на спецпоселення з політичних мотивів близько 80 осіб, серед них:

  • Анастасія (1927–1951) і Ганна (1933 р. н.) Абрамець, Анастасія Городецька (1936 р. н.), Микола Надорожний (1909 р. н.), Анастасія (1932 р. н.), Ганна (1889–1978), Ганна (1944 р. н.), Іван (1890–1956) і Михайло (1933 р. н.) Турчини.

1950 р. колгоспи с. Баранів і с. Яргорів об’єдналися в один – у с. Яргорів. У 1956 р. був збудований гіпсовий завод, у 1976 р. реконструйований на кахельний, у 2005 р. – розформований. 1957 р. село захопила сильна повінь. До 1958 року в Баранові працював водяний млин, його у 1959 р. відремонтовано і переобладнано на електроенергію. У 2008 р. село газифіковане.

ПАМ‘ЯТКИ:

  • церква св. Димитрія Солунського (1855, дерев’яна, відновлена 1986),
  • “фіґура” Ангела-Хоронителя на склепі панської родини (реставрована 1986, кам’яна, заввишки 5 м),
  • хрест на честь скасування панщини (1848, відновлено 1990),
  • символічна могила Борцям за волю України (1992).

Діють ЗОШ 1 ступеня, фельдшерський пункт, клуб, бібліотека, крамниці. Усі землі сільськогосподарського призначення обробляють, земельні паї передані у ТзОВ “Лемківська мрія”.


МАЗУРІ – хутір (нині на його місці – сад). Складався з трьох господарств, де жили польські колонізатори – “Мазурі”.

Джерело

Найда, В. Гранітне [Текст] / В. Найда, В. Уніят, І. Федечко // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. Т. 3. — Тернопіль, 2014. — С. 45—46 : фот.

Рекомендовані публікації

Залишити коментар

Цей сайт захищений reCAPTCHA і застосовуються Політика конфіденційності та Умови обслуговування Google.

Contact Us

We're not around right now. But you can send us an email and we'll get back to you, asap.

Not readable? Change text. captcha txt