ГОЛГОЧА | Підгаєцький район | Тернопільська область

 В Адміністративно-територіальний устрій, ДЕРЖАВНА ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ КРАЮ, ДОВІДКОВІ РЕСУРСИ, Історія регіону

ГОЛГОЧА — село Підгаєцького району Тернопільської області. Дсела приєднано хутір Нова Голгоча. Розташоване на берегах р. Коропець (ліва притока Дністра), за 8 км від районного центру і 38 км від найближчої залізничної станції Потутори. До 1991 р. належало до Бережанського району. Територія – 7,41 кв. км. Дворів – 795. Населення – 1789 осіб (2014).

Поблизу села виявлено археологічні пам’ятки давньоруської культури (могильники комарівської культури), залишки могильника культури шнурової кераміки; знайдено срібні монети періоду Київської Русі (12–13 ст.). Перша письмова згадка – 1435 р.: поселення згадане у записах галицьких судів; наступна – 1445 р., як власність Міхала Мужила Бучацького.

На думку мовознавця Дмитра Бучка, це поселення – одне з найдавніших на Підгаєччині. Із переказів відомо, що першим поселенцем був Голгоч. За леґендою, через село пролягав “Чорний шлях”, яким татари гнали ясир в полон, і саме татарів люди називали чорною ордою (“гол” із татарської – “чорний”). Відома й інша версія походження назви села: від слів “голі” – й “гаті” (“голі” з давньоукраїнської означає місце, позбавлене орної землі, “гаті” – це гребля, загата).

1620 р. село належало Марії Могилянській, яка залишила Голгочу своєму внукові Петрові Потоцькому (за джерелами Львівського ЦДІА). У 1712 р. воно передано Янові Димідицькому; 1890 р. – Водзинському.

1640 р. село отримало міські права. У 1700 р. містечко Голгоча – власність П. Потоцького; 1772 р. – Ю. Корчевського; від 1882 р. – Ф. Торосєвіча. 1866 р. відбулися два антипоміщицьких виступи.

1872 р. внаслідок пожежі згоріли капличка і приміщення на 36 дворах. 1896 р. в селі було 412 дворів, 2777 жителів; 1910 р. – 3157 осіб; 1921 р. – 527 дворів, 2518 жителів; 1931 р. – 686 дворів, 3160 жителів; 1939 р. – 3450 жителів. Діяли філії українських товариств “Просвіта”, “Січ” та інших, а також кооператива.

У Леґіоні УСС воювали: Ісидор Гардецький, Петро Кліщ, Гриць Максимишин, Осип Навроцький, Михайло Петришин, Гринько Трусевич, Павло Щур.

Важкі часи настали після програних визвольних змагань, коли Східну Галичину окупували поляки. Вони арештували в Голгочах усіх чоловіків, які служили в УГА, та вивезли їх до тюрми “Бригідки” у Львові, звідки дехто з арештантів не повернувся живим. 1921 р. поляки проголосили загальну мобілізацію, але українці її збойкотували на знак протесту проти незаконної окупації Галичини.

Від вересня 1939 р. село – під радянською владою. Від 5 липня 1941 р. до 21 липня 1944 р. – під нацистською окупацією. На фронтах німецько-радянської війни загинули 17 чоловіків, пропали безвісти – 60. Жителі села брали участь у національно-визвольній боротьбі ОУН та УПА. Серед них:

  • Павло Байда (1913 р. н.), Василь Білоцький (1926 р. н.), Микола Бойко (1919 р. н.), Василь Влізло (1921 р. н.), Григорій Кващук (“Орел”; 1918 р. н.), Степан Козлик (1925 р. н.), Микола Коцан (1921 р. н.), Василь Лисак (1919 р. н.), Василь Лоїк (1921 р. н.), Настя Лучка (1921 р. н.), Григорій Максимишин (1921 р. н.), Микола Нога (1925 р. н.), Василь Петришин (1921 р. н.), Іван Пінязь (“Око”; 1924 р. н.), Григорій Слободян (1923 р. н.), Степан Федчишин (1920 р. н.), Іван Щербій (1921 р. н.), Степан Щур (1925 р. н.), Микола Ящик (1925 р. н.) та ін.

У 1957 р. великих збитків селу завдала повінь.

ПАМ‘ЯТКИ:

  • пам’ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1979);
  • хрести:
    • на честь скасування панщини (1848, оновлений 1935),
    • 1000-ліття хрещення Русі-України (1988),
    • скасування прокомуністичної влади (1991),
    • місійний (1994),
    • козацький (до 130-річчя від дня народження Івана Джиджори (2010)
    • до 550-ї річниці першої письмової згадки про село (1995);
  • символічні могили УСС (1989) та воякам УПА (1991, могилу в якій виявили поховання 11 повстанців у 2007 р. перебудовано у пам’ятний меморіал з “фіґурою” св. Архістратига Михайла);
  • меморіальна таблиця протоієрею Григорієві Петришину (2002);
  • церкви:
    • святих чудотворців і безсрібників Косми і Дам’яна (1853, кам’яна),
    • св. Архістратига Михаїла (1990, кам’яна),
  • каплиці:
  • св. Івана Хрестителя (1913, реставрована 1989),
  • на честь проголошення Незалежності України (1992),
  • Різдва Богородиці (2005),
  • дзвіниця (1908, дерев’яна),
  • “фіґура” Матері Божої (2008).

Діють ЗОШ 1–3 ступенів, Будинок культури, бібліотека, амбулаторія загальної практики та сімейної медицини, відділення зв’язку, дитячий садочок “Сонечко”, торгові заклади.

У селі народилися:

  • господарник і громадський діяч Іван Бабій (1964 р. н.),
  • вчений у галузі ветеринарії Василь Влізло (1960 р. н.),
  • викладач Микола Герета (1932–2011),
  • літераторка Ольга Давосир (1973 р. н.),
  • майстер декоративноужиткового мистецтва (плетіння з рогози) Ольга Дейнека (1972 р. н.),
  • спортсмен Остап Димінський (1958–1995),
  • історик, діяч культури Іван Джиджора (1910–1993),
  • культурно-освітня діячка, краєзнавець Надія Дирда (1958 р. н.),
  • лікар Іван Кліщ (1959 р. н.), літератор Богдан Кліщ (1969 р. н.),
  • художник, реставратор, літератор Микола Кліщ (1949 р. н.),
  • скульптор Іван Козлик (1934–1998),
  • громадські діячі у США Василь Колодчин (1926–2006) і Филимон Колодчин (р. н. невід.),
  • літераторка Оксана Максимишин (1956 р. н.),
  • суспільно-політичний діяч, учасник національно-визвольних змагань поч. 20 ст. Осип Навроцький (1890–1972),
  • громадський діяч Василь Острожинський (1912–1983),
  • релігійний та громадський діяч Григорій Скасків (1883–1957),
  • артист Григорій Сташків (1944 р.),
  • учасниця національно-визвольних змагань Ксеня Сташків (1911–1946),
  • науковець Тарас Щур (1981 р. н.);

Служив священиком (1890–1893) письменник Тимофій Бордуляк (1863–1936).

У селі росте пам’ятка природи – липа (1836).


НОВА ГОЛГОЧА – хутір, приєднаний до с. Голгоча; розташований за 6 км від нього. 1949 р. тут – 32 двори, 119 жителів.
Нині – 15 дворів, 13 жителів.

Джерело

Коропецька, У. ГОЛГОЧА [Текст] / У. Коропецька, І. Савко, В. Уніят // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. Т. 3. — Тернопіль, 2014. — С. 177—179 : фот.

Рекомендовані публікації

Залишити коментар

Цей сайт захищений reCAPTCHA і застосовуються Політика конфіденційності та Умови обслуговування Google.

Contact Us

We're not around right now. But you can send us an email and we'll get back to you, asap.

Not readable? Change text. captcha txt