ГНИЛИЧКИ | Підволочиський район | Тернопільська область

 В Адміністративно-територіальний устрій, ДОВІДКОВІ РЕСУРСИ, Історія регіону

ГНИЛИЧКИ — село в Україні, у Підволочиському районі Тернопільської області, в складі Новосільської сільської громади. Розташоване на берегах р. Гнилка (ліва притока р. Самчик, один із витоків р. Млинський Потік, басейн Збруча, сточище Дністра), за 20 км від районного центру і найближчої залізничної станції Підволочиськ. Колишня назва – Гнилички Малі. Територія – 2,2 кв. км. Дворів – 138. Населення – 403 особи (2014).


Перша письмова згадка – 1583 р. Назва, імовірно, походить від гідроніма. У 1629 р. в поселенні було 42 “дими” (двори). У 1882 р. Скалатський декан о. І. Наумович пообіцяв жителям Гниличок призначити православного священика з Буковини; через це багатьох мешканців звинувачено в переході на православ’я, що за часів Австро-Угорщини вважали державною зрадою. З цього приводу відбувся судовий процес, який виправдав звинувачених, а І. Наумовича засудив на 8 місяців ув’язнення.

1885 р. споруджено школу. 1902 р. за сприяння пароха о. Володимира Ванчицького та вчителя Теодора Борака в Гниличках засновано читальню “Просвіти”, де діяли мішаний хор (керівники – І. Ющишин та Сеник) і драматичний гурток (режисер – Ярослав Довгань), а також Братство тверезості. Кількість населення: 1914 р. – 1039, 1921 р. – 952, 1931 р. – 936 осіб.

1924 р. створено кооперативу “Будучність” (засновники – Данило Сеник, В. Бриняк). 1925 р. функціонував млин Нафталі Сельберга. 1934 р. діяла однокласна школа (68 учнів). 1928 р. при читальні “Просвіти” створено духовий оркестр (18 осіб придбали музичні інструменти за власні
кошти). Діяли також філії товариств “Сільський господар”,  “Союз Українок”, “Луг”, “Відродження”; самоосвітній гурток. 1929 р. споруджено Народний дім.

У 1930 р. проведено пацифікацію:

  • першого дня польська поліція нищила селянське добро, руйнувала читальню (шматувала книжки, ламала духові інструменти), грабувала кооперативну крамницю;
  • наступного дня до Гниличок прибув відділ уланів 22-го полку, від якого зазнали катувань національно свідомі мешканці.

Варто відзначити патріотизм сільських музикантів, які після тортур знову придбали інструменти, й оркестр продовжував функціонувати. Протягом 1934–1939 рр. Гнилички належали до ґміни Нове Село.

У вересні 1939 р. встановлено радянську владу. Від 4 липня 1941 р. до 5 березня 1944 р. село – під нацистською окупацією. На фронтах німецько-радянської війни загинули 23 місцеві жителі, стільки ж пропали безвісти. Багато односельців поповнили ряди УПА, зокрема член ОУН Євген Мельничук (1921–1950, закатований у тюрмі).

13 березня 1945 р. поблизу села під час бою з відділом УПА загинуло 5 більшовиків. У 1948 р. створено колгосп; згодом укрупнений, у 1990-х рр. розпайований. 3 серпня 1948 р. вояки УПА спалили колгоспну солому та майбутній урожай.

ПАМ‘ЯТКИ:

  • церква св. апостола Івана Богослова (1886; УПЦ КП),
  • церква УГКЦ (2004),
  • капличка (2004),
  • пам’ятні хрести на честь скасування панщини та боротьби за тверезість,
  • символічна могила УСС (1990).

Збереглися давні назви частин села: Загора, Заріка, Озеро, Селисько, Тойбік. Діють клуб, бібліотека, фельдшерський пункт, кімната-музей історії села, народний ансамбль “Джерело” (керівник Надія Галабурда), зразковий дитячий ансамбль “Надзбручанські голосочки”, крамниці, ковбасний цех.

У Гниличках народилися:

  • громадська діячка у Канаді Неоніла-Наталка Бугера (1926–1976),
  • журналіст, літератор, Леся Бохонько (з дому – Наливайко; 1994 р. н.),
  • священик, пасічник, громадський діяч Василь Пилипчук (1874–1928),
  • лікар, громадсько-політичний діяч Нестор Процик (1912–1973),
  • вчений у галузі філології, педагог, редактор, громадський діяч Василь Стецюк (1910–1975),
  • правники, громадські діячі Данило Сеник (1886–після 1943) і Григорій Стецюк (1887–1971),
  • іконописець Володимир Шерстій (1960 р. н.),
  • лікар, громадський діячІван Яворський (1889–р. см. невід.);

Душпастирював (1920–1923) релігійний діяч, письменник Іван Дамаскин (справжнє – Данило Попович).

Джерело

Петраш, Б. Гнилички [Текст] / Б. Петраш, В. Уніят // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. Т. 3. — Тернопіль, 2014. — С. 104—105 : фот.

Рекомендовані публікації

Залишити коментар

Цей сайт захищений reCAPTCHA і застосовуються Політика конфіденційності та Умови обслуговування Google.

Contact Us

We're not around right now. But you can send us an email and we'll get back to you, asap.

Not readable? Change text. captcha txt