ГОЛУБОВИЧ Сидір (Ісидор) Тимофійович

 В Адвокати | Правники
Голубович Сидір (Ісидор) Тимофійович (06(18). 03. 1873, с. Товстеньке, нині Чортківського р-ну Тернопільської області – 12. 01. 1938, Львів) – правознавець, доктор права (1902), адвокат, редактор, журналіст, видавець, державний і громадсько-політичний діяч, депутат віденського парламенту (1911-18), посол Галицького сейму (1913-14), у період Західно-української народної республіки – член Української Національної Ради, прем’єр-міністр ЗУНР (1918–1919), міністр фінансів, торгівлі й промисловості, внутрішніх справ ЗУНР (1918-19), голова Української народно-трудової партії (1924–1925).

Народився в с. Товстеньке, тепер Чортківського району Тернопільської обл. Навчався в народній школі в с. Копичинцях та гімназії в Тернополі (1885-1893). Правничу освіту здобув на юридичному факультеті Львівського університету.

Брав активну участь в українському студентському русі, зокрема у масових акціях боротьби за відкрита українського університету у Львові, був головою студентського товариства «Академічна Громада». Цікавився усіма проявами українського національного ж ита й передусім новим письменством. Започаткував видання «Світової бібліотеки», де мали з’являтися кращі твори українських та світових письменників.

З 1904 р. жив і працював у Тернополі, де відкрив власну адвокатську контору. Очолював «Просвіту» і «Сокіл», брав активну участь у роботі інших українських організацій, зокрема:

  • Подільської ради – української політичної організації краю,
  • у виданні часописів:
    • «Подільське слово»
    • «Подільський голос»;
  • співзасновник та один із керівників:
    • Повітового кредитного товариства,
    • Подільського союзу кооператив,
    • товариства «Народний дім».

У 1911 р. обраний до австрійського парламенту, а в 1913 р. – й до Галицького сейму. Був впливовим діячем Української національно-демократичної партії.

Під час Першої світової війни – член Загальної Української Ради, згодом – Української парламентської репризентації, які представляли галицьких українців у Австрії під час війни; співпрацював із Союзом визволення України (СВУ), очолював у Львові «Центральний банк» і редакцію газети «Українське слово».

Активний учасник національно-визвольних змагань, був одним із організаторів Української конституанти 18–19 жовтня 1918 р. у Львові, член УНРади, державний секретар судівництва в першому уряді ЗУНР, співавтор тимчасової конституції та законів республіки, умов злуки УНР і ЗУНР в соборну Українську державу.

З середини грудня, коли уряд перебував у Тернополі, тимчасово виконував обов’язки його голови. 3 січня 1919 р. затверджений УНРадою у Станіславі головою Ради державних секретарів, одночасно обіймав портфелі державних секретарів фінансів і торгівлі та промислу.

Від 9 червня того ж року уповноважений із внутрішніх справ Диктатора ЗУНР Є. Петрушевича. Разом із ним у листопаді цього ж року виїхав до Відня. Восени 1923 р. повернувся до Львова, де невдовзі очолив Українську народно-трудову партію, брав участь у підготовці створення УНДО, однак із середини 1925 р. покинув політичну діяльність.

 

Ступінь доктора права здобув у Львівському університеті (1902). Переїхав до
Тернополя, де працював адвокатом, у 1904 р. відкрив власну адвокатську канцелярію.

В Тернополі за короткий час зарекомендував себе вправним адвокатом. Виступав
захисником на політичних процесах, зокрема в 1908 р. разом з Костем Левицьким,
Володимиром Загайкевичем, Володимиром Старосольським та Теофілом Окуневським
захищав українського студента Львівського університету Мирослава Січинського
на львівському процесі (30.06.1908) за звинуваченням у вбивстві намісника Галичини, польського графа Потоцького.

Разом з адвокатами Анатолієм Косом, Костем Левицьким, Володимиром Охримовичем, Володимиром Старосольським, Кирилом Трильовським та ін. (загалом 20 осіб) захищав українських студентів, які домагалися відкриття українського університету у Львові, на судовому процесі (12.02—липень 1911) під назвою «процес 101 студента».

Крім адвокатської діяльності, був активним громадсько-політичним та культурно-освітнім діячем Тернопільщини:

  • голова філій товариств «Просвіта» та «Сокіл» (1904-14);
  • засновник філії «Сільського Господаря»;
  • співзасновник та один з керівників «Повітового кредитового товариства», «Подільського союзу кооператив»;
  • організатор створення та довголітній директор ощадно-кредитного товариства «Народний дім» (згодом з нього утворилося товариство «Будучність», яке утримувало фабрику «Калина»).

За його головування філія «Просвіти» 1913 р. придбала кілька будинків у Тернополі і заснувала перед Першою світовою війною велику «Селянську бурсу».

За політичними переконаннями був прихильником Української національнодемократичної партії (УНДП), до лав якої вступив ще у студентські роки. Виразну політичну кар’єру розпочав у Тернополі:

  • був членом керівного органу партії Народного комітету та секретарем політичного товариства «Подільська рада» (1906—1914);
  • заснував газету «Подільський голос» — друкований орган окружної організації УНДП, яка виходила за його редакцією і при його фінансовій підтримці (1904—1906). Це був перший
    на Тернопільщині часопис народовського спрямування.

Упродовж 1909—1912 був засновником і редактором двотижневика «Подільське слово», а також автором чисельних редакційних статей. У 1906 р. організував масовий український вічевий
рух, одним з основних гасел якого була вимога запровадження демократичної виборчої реформи до австрійського парламенту.

Сидора Голубовича обирали депутатом віденського парламенту від УНДП (19.06.1911), де він увійшов до складу Українського парламентського союзу на чолі з Костем Левицьким. Спільно з іншими послами Галичини влився у гостру політичну боротьбу за досягнення програмних завдань УНДП, а саме:

  • розширення прав і свобод українського населення імперії, прийняття демократичного закону про вибори до Галицького сейму, заснування українського університету;
  • захист прав української мови у судах та інших державних установах.

Крім діяльності в парламенті, проводив народні віча, які масово відбувалися на Тернопільщині. 30 червня 1913 р. його обрали послом Галицького сейму від Збаразького повіту, а 10 липня того самого року став членом Українського сеймового клубу.

З початком Першої світової війни перебував у Відні. Від серпня 1914 р. входив до Українського Допомогового Комітету, з 1 серпня 1914 р. — до Головної Української Ради, найвищого політичного органу українців Австро-Угорщини, з 5 травня 1915р. — до Загальної Української Ради у Відні, співпрацював з Союзом Визволення України.

Член Української парламентської репрезентації у Відні, яка була політичним проводом
галицьких українців. Восени 1915 р. переїхав до Львова. У 1916 р. став керівником
Центрального банку і очолив редакцію газети «Українське слово», яка видавалася
у 1915-1918 pp.

Був автором деяких редакційних статей, які публікував під псевдонімом та власним ім’ям, зокрема 1917 р. поміщені його статті: «На тернопільській пожарині», «З тернопільських настроїв» і «З тернопільського побоєвища», у яких передав картину руйнування Тернополя в роки війни.

Сидір Голубович — активний учасник державотворення Західно-української народної республіки (ЗУНР): брав участь в засіданні Української Національної Ради (УНРада) у Львові 18—19жовтня 1918р., яка проголосила створення ЗУНР.

Від9листопада 1918 р. він державний секретар судівництва у першому уряді ЗУНР — Державному секретаріаті, один з авторів тимчасової конституції та законів республіки. Від середини грудня 1918 p., після відставки Костя Левицького, очолив уряд ЗУНР, який від 21 листопада розміщувався у Тернополі. 9 січня 1919 р. на сесії УНРади в Станиславові затверджений головою уряду ЗУНР — Ради державних секретарів.

У цьому уряді обіймав також посади міністрів – Державного секретаря фінансів і Державного секретаря торгівлі й промисловості. Уряд під його керівництвом здійснив вагомі заходи з метою розбудови держави за умов польсько-української війни, провів чималу роботу з налагодження державного будівництва, утвердження законності, забезпечення стабільності в суспільстві, створення боєздатної армії.

Однією з перших зовнішньополітичних акцій уряду стало затвердження УНРадою рішення про возз’єднання з Українською народною республікою (УНР). Під його керівництвом за домовленістю з урядом УНР впродовж першого кварталу 1919 р. в Галичину надійшла суттєва допомога харчами: 233 вагони збіжжя, 730 — цукру, 127 — інших продуктів харчування та 5 млн. гривень на закупівлю картоплі. Певну підтримку отримано від урядів Угорщини та Ч.С.Р.

У цей самий період відбулася реформа державних та місцевих органів влади, правоохоронних органів, збройних сил, судової системи. 9 червня 1919р. УНРада та Державний секретаріат ЗУНР запровадили диктатуру на території ЗоУНР, а Євгена Петрушевича, як голову УНРади, призначили Диктатором.

У новоствореному уряді — Раді уповноважених — Сидір Голубович обійняв посаду Уповноваженого з внутрішніх справ. Після переходу керівництва ЗУНР та Української галицької армії на територію УНР перебував у Кам’янці-Подільському.

У листопаді того самого року разом з Є. Петрушевичем та іншими керівниками ЗУНР виїхав до Відня. До складу уряду ЗУНР в екзилі не ввійшов, однак за дорученням уряду вів перемовини з зарубіжними політичними силами.

У 1923 р. повернувся до Львова, тут був одним з лідерів Української трудової партії, після її розколу в квітні 1924 р. заснував й очолив Українську народно-трудову партію, на основі якої створено партію «Українське національно-демократичне об’єднання» (УНДО) — найвпливовішу
легальну українську партію міжвоєнного періоду в Галичині.

Брав участь у засіданнях її Центрального комітету (1925—1926), однак після Народного з’їзду УНДО в грудні 1926 р. припинив партійну діяльність. Був в числі українських адвокатів-засновників «Союзу Українських Адвокатів у Львові» у 1923 р. У подальшому займався адвокатською діяльністю спочатку у Львові, а в 1931—1937 pp. — у містечку Заложці, тепер смт
Залізці Зборівського p-ну Тернопільської обл.

«Політик-практик, що знає дійсність на галицькій провінції, людина з окремим зацікавленням для економічних питань, а водночас людина виїмкової погоди Духа, виїмкових товариських прикмет, стихійний оптиміст, що ніколи не піддається паніці, що не знає безвихідних ситуацій», – так характеризує постать Сидора Голубовича його сучасник Михайло Струтинський.

Сидір Голубович помер 12 січня 1938 р. у Львові, похований на Личаківському
кладовищі.

До творчої спадщини Сидора Голубовича належать його чисельні публіцистичні статті, виступи в парламенті і сеймі, депутатські та посольські запити, звіти про депутатську й посольську діяльність, які публікувалися в галицькій періодиці, зокрема в друкованих органах УНДП «Подільський голос», «Подільське слово», «Свобода» та ін. У цих виданнях публікувалися й біографічні довідки про нього.

На честь Сидора Голубовича названо вулицю у м. Тернополі (1999). Національний банк України в 2008 р. у серії «Видатні особистості України» випустив ювілейну монету з портретом адвоката.

31 жовтня 2008 р. на фасаді ЗОШ № 4 м. Тернополя, в приміщенні якої від 21 листопада 1918 р. до 2 січня 1919 р. містився уряд ЗУНР, відкрито меморіальну таблицю з барельєфом Сидора Голубовича (скульптор — Іван Сонсядло, архітектор — Данило Чепіль) з таким написом:
Тут працював громадсько-політичний діяч, голова уряду ЗУНР, уродженець Тернопільщини СИДІР ГОЛУБОВИЧ (1873—1938).

Джерела:

Гуцал, П. Сидір Голубович [Текст] : [іст. портрет чільного діяча ЗУНР, нашого краянина] / П. Гуцал // Вільне життя. – 2008. – 19 верес. – С. 5. – (Наші краяни – діячі ЗУНР).

Гонта, Н. Тут колись засідав уряд [Текст] : на фасаді Тернопільської ЗОШ №4 з ініціативи облдержадміністрації 31 жовтня було встановлено меморіальну дошку на честь голови уряду ЗУНР Сидора Голубовича / Н. Гонта // Вільне життя. – 2008. – 5 листоп. – С. 1 : фот.

Гуцал, П. З.  Голубович Сидір (Ісидор) Тимофійович [Текст] / П. З. Гуцал // ЕСУ /  Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. — Київ, 2014 – .  Режим доступу: http://esu.com.ua, вільний.

Гуцал, П. Голубович Сидір (Ісидор) Тимофійович [Текст] / П. Гуцал // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. – Тернопіль, 2004. — Т. 1 : А – Й. — С. 386 : фот. — Режим доступу: http://irbis.library.te.ua/cgi-bin/irbis64r_15/cgiirbis_64.exe?LNG=uk&C21COM=F&I21DBN=ELKKN_READER&P21DBN=ELKKN&Z21ID=&Image_file_name=TEC%5F1%2Epdf&mfn=1&FT_REQUEST=&CODE=696&PAGE=1, вільний.

Гуцал, П. Перший голова уряду [ЗУНР] [Текст] / П. Гуцал // Вісник Надзбруччя. — 2008. — 5 верес. — С. 4 : фот. — (До 90-річчя ЗУНР) .

Кравецька, О. Урядова діяльність Сидора Голубовича в період державотворення ЗУНР (1918 – 1919 рр.) [Текст] / О. Кравецька // Мандрівець. — 2009. — № 4. — С. 45—50. — Бібліогр. в кінці ст.

Лазарович, М. Активні діячі ЗУНР на Тернопільщині [Текст] / М. Лазарович // Ї. — 2010. — Ч. 63. — С. 77—90.— Режим доступу: http://shron1.chtyvo.org.ua/Chasopys_Ji/N63_Ternopil.pdf, вільний.

Макотерський, Ю. Політики ЗУНРу — наші земляки [Текст] / Ю. Макотерський // Чортківський вісник. — 2008. — 28 листоп. — С. 4 : фот.

Петрів, М. Й. Голубович Сидір (Ісидор) Тимофійович [Текст] / Петрів, М. Й. // Петрів, М. Й. Українські адвокати: державні, громадські, політичні та культурноосвітні діячі кінця XIX — першої половини XX ст. — Кн. 1. = Ukrainian advocates: state, socio-political, cultural and educational activists of the late XIX — first half of the XX century. — Vol. 1. — Київ, 2014. — С. 91—100 : фот. — (Бібліотека Адвокатури України; Т. 1 = Library of the Advocacy of Ukraine; Vol. 1). — Режим доступу: http://shron1.chtyvo.org.ua/Petriv_Mykhailo/Ukrainski_advokaty_derzhavni_hromadski_politychni_ta_kulturno-osvitni_diiachi_kintsia_XIX_-_pershoi.pdf, вільний.

Стечишин, І. Керівник уряду ЗУНР [Текст] / І. Стечишин // Голос народу. — 2008. — 31 жовт. — С. 4 : фот.

Якель, Р. У вихорі часу : Важкий хрест Сидора Голубовича [Текст] / Р. Якель // Дзеркало тижня. — 2013. — № 7 (23 лют. — 1 берез.). — С. 15 : фот.

Рекомендовані публікації

Залишити коментар

Цей сайт захищений reCAPTCHA і застосовуються Політика конфіденційності та Умови обслуговування Google.

Contact Us

We're not around right now. But you can send us an email and we'll get back to you, asap.

Not readable? Change text. captcha txt