ГАЛИЦЬКЕ БРАТСТВО КОЛИШНІХ ВОЯКІВ 1УД УНА

 В Військовики, Неурядові організації | Благодійні фонди

 

ГАЛИЦЬКЕ БРАТСТВО КОЛИШНІХ ВОЯКІВ 1-ОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ДИВІЗІЇ ГАЛИЧИНА УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ АРМІЇ – громадська організація. Створена 20 червня 1992 року на Установчих зборах у Львові. Всього присутніх налічувалося 358 осіб: серед них:
  • 68 осіб – представники Івано-Франківщини,
  • 193 – Львівщини,
  • 38 – Тернопільщини,
  • 1 – Київщини.

Згідно з ухваленим статутом, Галицьке Крайове Братство складається з трьох самостійних станиць: Львівської, Івано-Франківської, Тернопільської.

Ідея створення організації, яка б об’єднувала колишніх дивізійників в Україні, виникла значно раніше. У травні 1990 року Михайло Бендина (через кілька років він очолить Львівську станицю новоствореного Братства) відвідав США. Пообіцяв створити таке ж братство колишніх вояків і в Україні, а найголовніше: встановити пам’ятник дивізійникам, полеглим у битві під Бродами.

Створена ним ініціативна група долучилася до роботи студентського гуртка з побудови монумента
у селі Ясенів поблизу містечка Броди.Доля саме цього пам’ятника була трагічною: після офіційного відкриття 20 травня 1991 року невідомі зруйнували його через місяць.

Окрім того, в регіональних газетах 17 грудня 1991 року було розміщено оголошення із закликом до колишніх дивізійників долучитися до організації братства. Одразу ж відгукнулися Володимир Малкош із Івано-Франківська та Богдан Стасів із Тернополя: саме вони розпочали активну підготовку на місцях.

Галицьке братство було створено як окрему структурну частину Братства колишніх вояків із головним осередком у Торонто, Канада, діяльність якого розпочалася ще у 1950-х та охоплює Велику Британію, Австралію, Німеччину, Аргентину, США та інші країни.

Його членами стали як колишні вояки дивізії, так і члени її допоміжних частин: юнаки СС і медсестри.  Галицьке
братство стало активною громадською організацією та діяло у тісному зв’язку з іншими ветеранськими рухами і молодіжними організаціями Західної України. Передусім, це:

  • Братство колишніх вояків УПА імені Тараса Чупринки,
  • Спілка політв’язнів України,
  • «Пласт»,
  • СУМ
  • тощо.

Кожна станиця Галицького братства ухвалила свій статут.

Тернопільська станиця Галицького братства колишніх вояків Першої Української дивізії УНА

Дата створення – 4 квітня 1992 (м. Тернопіль, організаційні збори).

Голова – Богдан Стасів.

Мета діяльності:

  • відтворенні історичної правди про українські військові формування періоду визвольних змагань за незалежність України в часи І-ої та ІІ-ої світових воєн,
  • соціальний захист своїх членів та залучення їх до активної діяльності в громадському та політичному житті країни
  • надання матеріальної і моральної підтримки членам Братства, а також вдовам…
  • пошуки поховань вояків дивізії… сприяння побудові збройних сил України та виховання національно-свідомої молоді.

Дарування книжок, «Вістей Комбатанта», фотографій, пропам’ятних значків тощо місцевим школам, молодіжним і громадським організаціям, музеям, державним бібліотекам, а також допомога в облаштуванні виставок про
українські військові формування тощо стала одним із основних напрямів діяльності Братства.

Цікавою ілюстрацією є надання матеріалів Заліщицькому відділу Тернопільського краєзнавчого музею для створення експозиції «Українська дивізія “Галичина” в боротьбі за Соборну, Незалежну Україну».

Розгорталася і благодійна діяльність. Зокрема, це дарування 250 простирадл Тернопільській обласній дитячій лікарні чи одноразова благодійна допомога молодіжній організації «Пласт». За посередництвом Братства і громади у Тернопільській області було облаштовано такі меморіальні місця:

  • пам’ятник українському генералові дивізії Павлу Шандруку у м. Ланівці;
  • пам’ятник «Борцям за волю України» у с. Поручин на Бережанщині, присвячений д-ру Яромиру Олесницькому – сотнику УПА і лікареві дивізії «Галичина», а також усім воякам УПА, що загинули поблизу і поховані на місцевому цвинтарі. Його збудовано з ініціативи Тернопільської станиці та відкрито 18 серпня 1996 року (проект Богдана Стасіва й архітектора Василя Зорика) за фінансової підтримки Братства дивізійників в Австралії та родини д-ра Олесницького;
  • вулиця вояків дивізії «Галичина» у Тернополі та відповідна меморіальна дошка (для порівняння, в Івано-Франківську є вулиця Української дивізії);
  • алея берізок вояків дивізії «Галичина» у Тернополі.

Галицьке братство також активно співпрацює із братством «БродиЛев», яке з 1991 року також з’явилося і в Україні. Його діяльність розпочалася у США ще 1952 року і полягає в охороні й упорядкуванні воєнних могил вояків УСС, УГА, армії УНР, УПА і дивізії у різних країнах світу.

В Україні одним із основних завдань товариства «Броди-Лев» є пошук братських могил і поодиноких останків, розкопки та перепоховання дивізійників, полеглих під час битви під Бродами, на території навколишніх сіл. Його багаторічним головою був колишній дивізійник із Нью-Йорка Юрій Ференцевич.

28 лютого 1994 року Львівська обласна державна адміністрація видала розпорядження про створення військового цвинтаря-меморіалу полеглих вояків дивізії «Галичина», Червоної Армії та вермахту поблизу села Червоне Золочівського району.

Тут побудовано капличку і встановлено символічні пам’ятники у вигляді білих хрестів. Станом на 2001 рік тут перепоховано 357 останків, знайдених у околицях.

У сусідньому з Червоним селі Ясенові Бродівського району на горі Жбир 2008 року відбулося освячення нового пам’ятника-обеліска «Меморіал дивізії «Галичина».

Щорічні урочистості в роковини Бродівської битви відбуваються в липні для вшанування пам’яті в установленому порядку: Спочатку на горі Жбир, потім у селі Підгірці, і закінчуються на Меморіальному цвинтарі в селі
Червоному Львівської області. Саме це місце обрано не випадково: тут потрапили в радянський полон ті, кому не вдалося вийти з оточення, а деякі частини дивізії спромоглися здійснити прорив із Бродівського котла у липні 1944 року.

Аналогічне за структурою «місце пам’яті» є у Львові на Личаківському кладовищі.

Державна комісія із розслідування у справах воєнних злочинців, створена в Канаді 1985 року на вимогу парламенту, після проведеного дослідження опублікувала чіткий висновок: «Обвинувачення членів Дивізії у воєнних злочинах ніколи не були доказані, ані в 1950 році, коли їх вперше висунено, ані в 1984 році, коли їх повторено, ані тепер перед цією Комісією».

Джерела:

Галицьке братство колишніх вояків І УД «Галичина» УНА: 1992–2002 [Текст] . – Львів, 2002. – 92 с.

Кравець, Р. Колишні вояки дивізії «Галичина»[Електронний ресурс] / Р. Кравець // Українці в Сполученому королівстві : інтернет-енциклопедія. — [Великобританія ?], 2008—2018. — Режим доступу: http://www.ukrainiansintheuk.info/ukr/01/kolyshni-u.htm, вільний.

Хом’як, О. В. Галицьке братство колишніх вояків Першої Української дивізії Української національної армії:
заснування та діяльність [Електронний ресурс] / О. В. Хом’як// Електронний архів Національного університету
“Києво-Могилянська академія” : Наукові записки. Том 143. Історичні науки. — Київ, 2002—2016. — Режим доступу: http://ekmair.ukma.edu.ua/bitstream/handle/123456789/2664/Khomiak_Halytske_bratstvo_kolyshnikh.pdf?sequence=1&isAllowed=y , вільний.

Recent Posts

Залишити коментар

Цей сайт захищений reCAPTCHA і застосовуються Політика конфіденційності та Умови обслуговування Google.

Contact Us

We're not around right now. But you can send us an email and we'll get back to you, asap.

Not readable? Change text. captcha txt