ДРУКАРНЯ ПОЧАЇВСЬКОГО МОНАСТИРЯ

 В Видавництва, Друки | Бібліофілія | Філателія | Екслібриси, Книжкова справа в краї, КУЛЬТУРА | ЛІТЕРАТУРА | МИСТЕЦТВО

 

ПОЧАЇВСЬКА ДРУКАРНЯ — видавничий заклад у м. Почаїв, важливий осередок українського культурного життя 18 — початку 19 століть.

12 березня 1618 в мандрівній друкарні, ймовірно на території монастиря, К. Ставровецький (Транквіліон) надрукував книгу “Зерцало Богословії”.

У цьому ж таки столітті було налагоджено друкування аркушевих гравюр. Відомо, що 1704 р. гравер Никодим Зубрицький, перебуваючи у Почаєві, виконав аркушевий мідерит«Облога Почаївського монастиря турками в 1675 і чудесне врятування його Богородицею».

Фундатор друкарні — колишній ігумен монастиря, а на той час (з 1727) луцький єпископ-помічник (від 1751 р. єпископ) Феодосій Лубенецький-Рудницький.  Безпосередньо займався організацією нового підприємства ігумен Гедеон Козубський.

У 1730 р. розпочалося виготовлення для друкарні шрифту майстром із Заслава Іваном Доликевичем, який раніше працював у Києві, і двома ремісниками-євреями з Сокаля. Для роботи в друкарні запрошено з Підкаменя здібного гравера Андрія Голоту; який перед цим вдосконалював свою майстерність у Києві, Вільнюсі, Львові.

1730—1731 —  видано деякі дрібні друки, серед яких єпископські листи, проскомидія, пісня на честь колишнього почаївського ігумена Іова Желіза.

На подання Львівського братства, трибунал папської нунціагури у Варшаві заборонив Почаївському монастиреві у вересні 1732 р. «друкарню засновувати і друкувати руською мовою». Однак уже в жовтні ігумен Гедеон Козубський домігся королівського привілею на право мати друкарню, яка, мовляв, вже давно в монастирі існувала. Ішлося про схарактеризовану вище друкарню Кирила Транквіліона Ставровецького, що справді в 1618 р. діяла у Почаєві, – монастир міг вважати її своєю. То ж 1736 р. отримано ще один королівський привілей з підтвердженням права на книговидання. Після довгого судового процесу львівська Ставропігія таки домоглася в 1771 р. королівської заборони Почаєву видавати ті книги, що їх друкувало братство.

ДРУКИ:

  • богослужбові друки:
    • 1734, 1735 — видання “Служебника” у 2 варіантах: один  — з титульним аркушем, датованим 1734, інший  1735 (З.І., 1229, 1236).
    • богослужбові друки – Мінея празнична (Анфологіон), Псалтир(1737, 1750 та ін.),
    • Служебник (1744, 1765, 1791),
    • Апостол (1759, 1768, 1780, 1783), Євангеліє (1759,1780)
    • та інші.
    •  1761 — Мінеї служебні. Були доступними лише для багатих парафій. Місячні Мінеї служебні — 12-томна книга видавалася в Україні лише чотири рази (в Почаєві у 1761; в Києві у 1750, 1774 і 1787). Хоча Почаївська друкарня була греко-католицькою, вона найчастіше передруковувала богослужбові тексти з православних видань. Це пояснюється як прагненням продавати свої книги православним, так і переконанням про достатню канонічність текстів з українських православних друкарень.
  • У той же час, для забезпечення унійних парафій текстами, затвердженими Замойським собором, друкувалися окремими брошурами «Возслідованія праздником Пресв. Таїни Євхаристії, Состраданія Пресв. Богородици і блаженнаго священомученика Йосафата от святого собора Замойского преподаним».
  •  1742, 1757, 1772, 1793 — збірник «Гора Почаєвская». Перше з них прикрашають гравюри: форта, зображення Почаївської Богородиці (зв. титулу), «Чудо на горі Почаївській» (арк. 44 зв.), заставки, кінцівки, різностильові ініціали. У кінці книги вміщені духовні пісні «Весело співайте, чолом ударяйте», «Житіє Йова Жсліза», «Історія о мощех… Варвари, іже обрітаються в церкві монастиря Почаєвського» (зі згадкою про пошесть на Поділлі й Волині 1714). «Житіє Йова Желіза» видавалося й окремо.
  • богословські та релігійно-моралізаторські книги:
    • «Богословія нравоучителная» (в розмовній мові – «казуси») з додатком «Лексикона сиріч словесника словенского» – церковнослов’янсько-польського словника (сім видань);
    • книга священика Йосифа Торжевського «Образ примиренія грішнаго человіка с Богом» (1756);
    • збірник проповідей «Народовіщаніе…» (1756, 1768,1778) ;
    • книга Федора Басарабського «Письмена си єсть начатки догмато-нравоучительныя богословіи образом Народовіща нія» (1771);
    • «Сімя слова Божія на ниві сердец… человіческих сіяного, си єсть… на неділи… і праздники… поученія от іноков Почаєвского монастиря із различних авторов давнійших же і настоящо проповідовавших собранная і простым языком, простійшаго ради іже по весех народа, сложенная» (1772,1781);
    • «Єгхірідіон о священстві» – переклад італійського твору за його латинською версією (1775);
    • перекладені й відредаговані Юліаном Добриловським «Науки парохіалнія на неділи и свята урочистыя…на простый и посполитый язык рускій преложеннія» (1792,1794) ;
    • «Слово о святом соєдинєніи» єпископа мукачівського Михайла Мануїла Ольшавського (1769) .
    • 1764 — друге церковнослов’янське видання книги Фоми Кемпійського «О подражаніи Христа» богослужбові друки передрук з виданого в 1647 р. у Дельському монастирі (Румунія) перекладу, здійсненого Орестом Настурелом.
  •  матеріали, пов’язані з життям василіанського чину — постанови конгрегацій, каталоги монахів) і його колегіумів (повідомлення про екзамени, тези диспутів, приграми вистав, посібники тощо). Постійно почаївські майстри обслуговували й потреби луцько-острозької єпархії, зокрема, друкували єпископські грамоти і статути церковних братств.
  • латинські й польські друки та їх фрагменти церковнослов’янською і українською мовами латинським шрифтом, призначені для уніатів (можливо, частково і для полонізованих православних). Вони з різних причин донедавна мало цікавили бібліотекарів і книгознавців. Тому більшість із них відсутні в наукових книгозбірнях, що засвідчує каталог Запаска – Ісаєвича. Деякі відомі лише з виданого 1760 р. рекламного аркуша «такси» почаївських друків:
    • Josaphatidos seu de nece Beati Josaphat; Gora poczaowska;
    • Akathist о N. M. Pannie lacinski у polski;
    • Akathist о N. M. P. polski;
    • Officium у iycie S. Onnufrego;
    • Regufy S. 0. N. Bazylego W. У 1793 p. Акафіст опубліковано у перекладі Гната Филиповича з церковнослов’янської на латинську мову.

1750 — за супрасльським друком 1697 р. перевидано «Послідованіс постригу… в малый иноческій образ и в великій», в якому тропар «Обятія отча» супроводиться нотами.

близько 1773 — збірник духовних пісень з нотами про Богородицю в чудотворній Почаївській іконі, св. Варвару га ін.

1766 — нотний Ірмологіон, відредагований порівняно з львівським першодруком 1700 р. і доповнений нотною азбукою (перевидано в 1775 і 1794 рр.) і Осмогласник (перевидано 1793) .

Замовні видання:

  • публікації історичних документів,
  • польські переклади творів Цицерона та Саллюстія,
  • підручники з фізики Ф. Шашкевича та геометр Т. Свєжавського, курси риторики латинською мовою.
  • книги Тимофія Щуровського. Варті уваги його «Poesis didactica» 1770 (виклад прозою і віршами деяких питань теології та натурфілософії) і «Ethologia czyli nauka dla mlodzi szkolney» (1772, містила віршовані «Передмову мудрості з умілістю» та «Етику» і прозову «Розмову про мету людського щастя»).
  • ін.

За дуже неточними підрахунками частка латинських та польських друків у Почаївській друкарні становила 42 % за назвами.  За обсягом церковнослов’янські кириличні друки переважали в кілька разів видання латинським шрифтом.

Почаїв обслуговував також і потреби інших друкарень.

  • 1781 — префект друкарні Спиридон Коберський отримав дозвіл луцького єпископа Кипріяна Отецького на друк книг для російських старообрядців, і в листопаді наступного року друкування їх почалося під наглядом Феофілакта Терентьева. Замовник — купець з Клинців Василь Железніков, який навчився друкарському ремеслу в Почаєві. Дослідниками зафіксовано не менше 30 (за іншими даними — 41) старообрядницьких почаївських друків, часто з неправдивою датою видання. На оформленні деяких з них позначився вплив українського друкарства. Пізніше, на початку XIX ст., книги зі вказівкою на Почаїв як місце друку видавала клинцівська друкарня Акіма Карташова.

1791 — Почаївський Богогласник, виданий 1791 р., але з датою «1790». Хоч упорядниками та видавцями були монахи-василіани, вони опублікували, поряд з віршами і колядами василіанських поетів, також і твори православних авторів — Димитрія Ростовського (Дмитра Туптала), Георгія Кониського, Григорія Сковороди та інших Упродовж наступних років ця книга перевидавалася у Почаєві (1805, 1806, 1825), Перемишлі (1834), Львові (1850, 1886).

Дослідники першої в Україні антології духовних пісень: з нагоди 230-літнього ювілею

  • 1770 — порадник про засади поведінки для молоді «Політика свіцькая» (1770), зберігся в одному примірнику в Національному музеї у Львові.
  • двомовна книжка «Книжиця для господарства, указующая, як ратовати в хоробах всякую скотину, то єсть коні, воли, вівці, козы, свині, як білити полотно, як боронити пашні от саранчи, як ратоватися от джуми, як губыти гусел ни цю од капусты, як ловиты рыбу, як губыти мыши и щурі, як ратовати людей, которых собаки скаженій покусали, як ратовати человіка, которий не в давном времени з ума зыйдет».

Практичні довідники ХVІІІ ст. Почаївської друкарні

Дуже мало відомі друки останнього періоду належності Почаївської друкарні василіанам (перші три десятиріччя XIX ст.), і ще менш відомі видання православної лаври з початку 30-х років XIX ст. до Першої світової війни.

  • 1860-ті — 1908 — журнал «Волынские епархиальные известия» (друкувався в Почаївському монастирі до 1908 р. і лише після цього друкарня в Житомирі. Редакція працювала в Кременці.
  • 1887—1917 — тижневик «Почаевская лавра»
  • 1906—1909 — щоденний російськомовний часопис «Почаевские вести», редактор-видавець — архімандрит Віталій (Максименко).

Інвентар Почаївської друкарні є свідченням того, що в ній вже на самому початку працювало три верстати (два з них нові) з усіма інструментами, були численні шрифти, матриці та обладнання для виготовлення шрифту, «повна скринька» дереворитних дощок, палітурна майстерня.

Префекти (керівники):

  • 1739—1741 — Адріян-Антон Громачевський,
  • наприкінці XVIII ст. — Спиридон Коберський,

Редактори і коректори:

  • в 30-х роках — Адріян Лясковський, Арсен Сіницький.

Майстри-оформлювачі книг:

  • на початку діяльності друкарні — Андрій Голота і Йосиф,
  • середині XVIII ст. — Йосиф Ґочемський,
  • 70—80-х рр. — Адам Ґочемський.

Джерело:

Ісаєвич, Я. Книговидання і друкарство в Почаєві: ініціатори та виконавці [Текст] / Я. Ісаєвич // Друкарня Почаївського Успенського монастиря та її стародруки : зб. наук. праць / НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського. — Київ, 2011. — С. 7—22 : фот. — ISBN 978-966-02-5961-4. — Режим доступу:  http://www.irbis-nbuv.gov.ua/everlib/item/er-0002062, вільний.

Рекомендовані публікації

Залишити коментар

Цей сайт захищений reCAPTCHA і застосовуються Політика конфіденційності та Умови обслуговування Google.

Contact Us

We're not around right now. But you can send us an email and we'll get back to you, asap.

Not readable? Change text. captcha txt