ДОМАМОРИЧ | Підгороднянська громада | Тернопільська область

 В Адміністративно-територіальний устрій, ДОВІДКОВІ РЕСУРСИ, Історія регіону

ДОМАМОРИЧ — село в складі Підгороднянської громади Тернопільського району Тернопільської області. Розташоване на берегах річки Руда (поблизу села витікає р. Брідок; права притока Серету, басейн Дністра), за 12 км від Тернополя і 9 км від найближчої залізничної станції Ходачків Великий.  Площа населеного пункту – 2,8 кв. км. Середня висота над рівнем моря 300 м. Дворів – 276. Населення – 590 осіб (2014).


В Іпатіївському літописі зазначено, що в 1241 р. князь Ростислав Чернігівський, ідучи на Галич, “прийшов до печери Домамири” (окремі історики пов’язують її із сучасним с. Домаморич). Назва, імовірно, походить від слів “дім” і “мир”, мирні доми, мирне село.

1464 р. населений пункт згаданий в документах як село (присілок) Димаморич центру королівщини Буцнів. 29 березня 1501 р. село Домаморич від короля отримав ротмістр Генрик Мнішковський. Згодом населений пункт згадується у документах 17 століття, зокрема під час Національно-визвольної революції українського народу, внаслідок значних руйнувань у 1649 р. селяни не змогли сплатити податків.

1758 р. Домаморич належав до Буцнівського староства, яке знаходилося у довічному володінні Антона і Людвіги з Потоцьких, 1760 р. – власність Михайла Рудзінського і його дружини Єлизавети з Потоцьких; згодом велика земельна власність належала Баворовським, Борковським, Бурським.

1850 р. працювала однокласна школа. 1890 р. в селі 177 будинків, в яких проживало 1077 осіб, з них – 1058 українців; був фільварок, корчма і став. Унаслідок військових дій під час 1-ї світової війни в селі зруйновано церкву і школу, багато будинків спалено.

У липні 1917 р. поблизу села відбувся бій між Чехословацькою стрілецькою бригадою (корпусом) і німецькими військами; чеський художник Їндржіх Влчек про цю подію написав картину “Поле бою біля Домаморича”. В УСС і УГА воювали: Іван Васильків, Дмитро Ладика та ін.

У 1921 р. в селі 215 будинків, в яких проживало 1286 осіб. Відомо, що у 1925 р. ґміна у Домаморичі мала власну печатку, на якій був напис: “Уряд гмінний Домаморич”, у центрі зображені граблі, а по боках – ціп і коса. Діяли товариства “Просвіта”, “Січ”, “Сільський ґосподар”, “Луг”, кооператива, драматичний гурток, хор.

Восени 1930 р. під час пацифікації поляки понищили майно українських організацій, багатьох мешканців села побили, зокрема члена товариства “Просвіта” Миколу Васильківа. 1932 р. в селі була двокласна школа. У 1934–1939 рр. належало до ґміни Козлів ІІ.

Під час німецько-радянської війни в Червоній армії загинули або пропали безвісти 51 уродженець села. В ОУН і УПА перебували, загинули, репресовані, симпатики цих об’єднань – понад 20 осіб, у т. ч. з дивізії “Галичина” Ярослав Ладика.
У березні 1948 р. в селі примусово створили колгосп, 22 квітня того ж року вояки УПА спалили стодолу й інше колгоспне майно. У березні 1949 р. під час чергового створення колгоспу більшовики, вимагаючи написати заяви на вступ до колгоспу, багатьох жителів села пограбували і побили (Івана Доптюха і його дружину, Степана Собківа, Володимира Струка та ін.).

ПАМ‘ЯТКИ:

  • церква Успіння Пресвятої Богородиці (УГКЦ, 1908–1910; мурована; відбудована 1924, розписав Юрій Демчак),
  • “фіґура” на честь скасування панщини (друга пол. 19 ст., відновлена у 1992),
  • символічна могила Борцям за волю України (1992).

Є старий клен і що росте понад 300 років.

Діють НВК “ЗОШ 1–2 ступенів-дитячий садочок”, клуб, бібліотека, ФАП, 3 торгові заклади; працюють пилорама, приватні підприємтсва “Еко-Пак”, “Вітраж”, “Стецик”, “Могута”; земельні паї орендує фермерське господарство “Олійник”.

У Домаморичі народилися:

  • спортсмен, педагог Михайло Заяць (1949 р. н.),
  • педагог, заслужений вчитель України Ліонія Кузишин (1944 р. н.),
  • політичний і громадський діяч Дмитро Ладика (1889–1945),
  • художник Михайло-Микола Лисак (1949 р. н.),
  • громадська діячка в Канаді Анна Сороколіт (1902–р. см. невід.).

Є став.

Джерело

Уніят-Карпович, В. Домаморич [Текст] / В. Уніят-Карпович // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. Т. 3. — Тернопіль, 2014. — С. 371—372 : фот. кольор.

Рекомендовані публікації

Залишити коментар

Цей сайт захищений reCAPTCHA і застосовуються Політика конфіденційності та Умови обслуговування Google.

The reCAPTCHA verification period has expired. Please reload the page.