ДОЛЕНГА-ХОДАКОВСЬКИЙ Зоріан

 В Видатні діячі і край, ДОВІДКОВІ РЕСУРСИ, Історія регіону
ДОЛЕНҐА-ХОДАКОВСЬКИЙ (Dolenga-Chodakowski, Зоріан; справжні ім’я та прізв. – Адам Зоріан Чарноцький; 04.04.1784—17.11.1825) — польський етнограф і археолог-аматор, один із засновників української фольклористики. 1814—1819 подорожував по Україні, а також Півдні Білорусі та Польщі, пізніше — й Росії, збирав і записував народні пісні, казки, повір’я, загадки, обряди, звичаї, намагаючись знайти відповідь на питання щодо етногенезу слов’ян (слов’янської спільності та прабатьківщини слов’ян) і давньої слов’янської історії та культури. Видав працю «Про слов’янство перед християнством» (1818). Описав багато городищ і курганів у Галичині, на Волині й Поділлі. На матеріалі розкопок прагнув розробити теорію про єдність праслов’янської культури.
На території Правобережної України й Західної України зібрав і записав понад 2000 народних пісень — найбільше на той час зібрання в слов’янській фольклористиці. Ці пісні були частково опубліковані й використані М.Максимовичем, М.Гоголем, Т.Шевченком, П.Кулішем, М.Драгомановим, В.М.Гнатюком, П.Шафариком та ін. 1974 у Києві вийшла найповніша збірка «Українські народні пісні в записах Зоріана Доленги-Ходаковського». Значна частина його записів зберігається в різних архівах України, Польщі та Росії.

Справжнє ім’я Зоріана Доленги-Ходаковського – Адам Чарноцький. Польський та український фольклорист, етнограф, діалектолог, археолог, член Варшавського товариства приятелів наук, Петербурзького вільного товариства любителів словесності, Московського товариства історії та старожитностей російських.

Народився Адам Чарноцький 5 січня 1784 року у селі Гайна, неподалік містечка Несвіж Новогрудського повіту Новогрудського воєводства Речі Посполитої, теперішнього Логойського району Мінської області Білорусі, в шляхетській родині Якуба Чарноцького та Ельжбети з князівського роду Бородзичів. Батько – Якуб Чарноцький працював управителем у чужому маєтку.

По смерті матері, у 1792 році, Адам виховувався в домі багатого родича Ксаверія Чарноцького – голови Слуцької повітової управи. Там він здобув початкову домашню освіту, а потому вчився у Слуцькому повітовому училищі. Ще у час навчання в Адама Чарноцького з’явилася пристрасть до історії, географії, старовинних книжок, рукописів, збору місцевих повір’їв, переказів і пісень.

У 1800 році здав випускні іспити, приватно студіював право в новогрудківського адвоката, надавав допомогу жителям у різних судових процесах. Згодом працював помічником керуючого та керуючим у новогрудського воєводи графа Юзефа Неселовського. Відвідував місцеві архіви, вивчав старовинні Документи, прислухався до усної народної поетичної творчості, записував та опрацьовував різноманітні етнографічні й історичні матеріали.

На початку 1808 року Адама Чарноцького запідозрили у намірі Вступити до нелегально сформованого у Варшавському герцогстві польського війська. Його заарештували і відправили в Гродно, відтак до Петербурга. Слідство велося з березня по грудень 1808 року. За рішенням суду, Адама Чарноцького позбавили дворянства і направили рядовим солдатом на пожиттєву військову службу до піхотного полку, що дислокувався в Омську Тобольської губернії.

Із наближенням французьких військ полк, в якому служив рядовий Чарноцький, у 1811 році перевели в Перм, а потім до Бобруйська. Тут, за словами одного з біографів Адама Чарноцького, він «влаштовує собі виїзд до Польщі». Будучи «зниклим безвісти», таємно добрався до Варшави. У 1812 році під іменем Зоріана Любранського брав участь в наполеонівських походах у складі французької армії. Згодом звільнився з військової служби і, щоб не бути виданим уряду Олександра І, 1814 року поселився в Україні. Відтоді назавжди змінив своє справжнє ім’я на прибране: Зоріан Доленга- Ходаковський. Саме під цим псевдонімом він увійшов в історію слов’янознавства.

Того ж року перебрався до Кременця. Там чотири роки працював у бібліотеці Вищої Волинської гімназії та приватній бібліотеці Тадеуша Чацького в Порицьку.  Впродовж 1816-1817 років наполегливо і невтомно збирав усну народну творчість, музично-пісенний фольклор Галичини та Волині.

У 1817 році на короткий час вибрався з Кременця до Польщі, а на початку 1818-го відвідав Перемишль. Вивчав архітектуру міста, мандрував навколишніми українськими селами Надсяння, збирав фольклорний музично-пісенний матеріал.

28 травня 1818 року, як подає сучасний український літературознавець, фольклорист, етнограф, професор Роман Кирчів, Зоріан Доленга-Ходаковський написав до іншого свого приятеля в Кременці, колишнього генерала у війську Князівства Варшавського Людвіка Кропінського: «Познайомився з тутешнім митрополитом Левицьким і багато різних корисних від нього почерпнув відомостей. Тим більше звертаюся до нього, що він має широкі знайомства з духовенством на Угорщині і Балканах. Його зусилля щодо парафіяльних шкілок, вимолених у влади і в багатьох місцях уже заснованих, буде Ясновельможний Генерал бачити в кількох книжечках, тут доданих, котрі я офірую для Кременецької бібліотеки. Буде то пам’ятка праці для освіти сільського люду в цих околицях і водночас підтримки мови, котра все більше хилиться до упадку».

1818  опублікував свою першу наукову, етнографічну розвідку: «О Slowianszczyznie pred chrzescianstwem».  У 1819 році майже три тижні пробув у Києві. Проте й за такий короткий час зробив багато фольклорних та етнографічних записів, вивчав пам’ятки старовини.

До 1819 року записав, як вказував український письменник, історик, літературознавець, фольклорист Василь Доманицький, 1631 пісню: 199 польських, 128 білоруських, 49 російських, 1 чеську і 1354 українських. До його колекції увійшли й фольклорні матеріали, зібрані в Кременці, Вишнівці, Збаражі, Шумську, Лозах, Шилах, Мусорівцях, Онишківцях, що на Тернопільщині.

Із збірника Зоріана Ходаковського користали Микола Максимович, Володимир Антонович, Михайло Драгоманов, Володимир Гнатюк. Та в їхніх виданнях записи пісень були опубліковані лише частково. Більшість зібраного матеріалу, зберігалася в рукописах та копіях. Із власноручних записів збирача нині відомі лише три збірники — два, писані латинкою, один — російським правописом початку XIX століття.

У найбільшому рукописному збірнику налічується 1019 пісень. Він перебував в архіві Наукового товариства імені Тараса Шевченка у Львові, згодом — в особистому архіві секретаря Товариства Володимира Гнатюка, а до 1967 року в його швагра Івана Боднара — колишнього професора Тернопільської української гімназії. Відтак, як стверджував директор Велеснівського етнографічно- меморіального музею Володимира ГнатюкаОстап Черемшинський, Іван Боднар передав його до Велеснева.

Лише 1974 року в серії «Український фольклор» було опубліковано найповніше зібрання — «Українські народні пісні в записах Зоріана Доленги-Ходаковського (з Галичини, Волині, Поділля, Придніпрянщини і Полісся)», що побачило світ у видавництві «Наукова думка» в Києві.

Василь Доманицький, Іван Франко, Філарет Колесса сходилися на думці, що Зоріан Доленга-Ходаковський був першим збирачем українських народних пісень на початку XIX століття і «тільки нещаслива доля літературного скарбу Ходаковського позбавила його почесного місця першого українського етнографа, який кількістю матеріалів перевищував усіх українських етнографів того часу…»

1819 — видана праця російською мовою «Розвідки щодо російської історії». Того ж 1819 року  отримав фінансову допомогу від Адама Чарторийського на продовження дослідницької роботи. З рекомендаційними листами до Петербурзької академії наук, численними рукописними матеріалами та друкованими працями він вирушив до столиці Російської імперії. Дорогою до Петербурга познайомився із шляхтянкою з Помор’я Констанцією Флемінг. У Пскові, в костелі, молодята обвінчалися.

У Петербурзі складений проект археологічної подорожі по Росії Зоріан Доленга- Ходаковський передав на розгляд історика Миколи Карамзіна і в Головне управління училищ. Проект був схвалений і 4 липня 1820 року удостоєний Найвищого затвердження. Подорож розпочалася у серпні 1820 року, а восени 1821-го він поселився в Москві.

У 1822 році надіслав до Петербурга напрацьовані матеріали, їх розглянув Костянтин Калайдович. Але російський вчений негативно оцінив теорію городищ дослідника і неприхильно висловився про його роботу. Це призвело до того, що Ходаковський позбувся урядової підтримки і заразом майже будь-яких фінансових засобів до життя. Того ж року раптово пішла з життя і його дружина Констанція. Він був приголомшений і розгублений. Від нього відвернулися недавні московські «приятелі». Щоб якось проіснувати, продавав особисті речі і навіть книжки.

Згодом Зоріан Даленга-Ходаковський покинув її, покинув назавжди. Він перебрався до села Петровського Тверської губернії до знайомого поміщика, поляка Івана Мацкевича. Був управителем його маєтку. Вдруге одружився. Здавалося, що доля знову усміхнулася йому. Однак, вона зрадила…

17 листопада 1825 року земні мандри «Іоана Предтечі слов’янської археології і фольклористики», як називав його Іван Франко, завершилися. На 41 році життя Зоріан Доленга-Ходаковський раптово помер. «За хвилю морального вдоволення, після тяжких пригод, він заплатив своїм життям», — зробив висновок дослідник життя і творчості Ходаковського Василь Доманицький.

Джерела:

230 років від дня народження Зоріана Доленги-Ходаковського (4.04.1784—17(29).11.1825) — фольклориста, етнографа, археолога; 200 років із часу перебування його на Шумщині (1814—1818) [Текст]  // Література до знаменних і пам’ятних дат Тернопільщини на 2014 рік : бібліогр. покажч. Вип. 24 / Департамент культури, релігій та національностей Терноп. облдержадмін., Терноп. обл. універс. наук. б-ка ; уклад. М. Пайонк ; ред. О. Раскіна ; кер. проекту та наук. ред. В. Вітенко. — Тернопіль : Підручники і посібники, 2013. — 128 с. — Режим доступу: http://library.te.ua/library_content/calendar/kalendar14/04_1.htm (останній перегляд: 28.11.2020)

Дзира, Я. І. ДОЛЕНҐА-ХОДАКОВСЬКИЙ Зоріан [Електронний ресурс] / Я. І. Дзира  // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — Київ, 2004. — 688 с.: іл. — Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Dolenga_Khodakovsky_Z (останній перегляд: 28.11.2020)

Дубовець, С. Зоріан Доленга-Ходаковський – вчений, етнограф, фольклорист [Електронний ресурс]: до 190-ї річниці з дня смерті / Світлана Дубовець // Новгород-Сіверський Історико-культурний музей-заповідник «Слово о полку Игоревім»: офіц. сайт. — Новгород-Сіверський, 2004. — 688 с.: іл. — Режим доступу: http://www.ns-slovo.org.ua/statti/161-zorian-dolenga-khodakovskij-vchenij-etnograf-folklorist-do-190-ji-richnitsi-z-dnya-smerti (останній перегляд: 28.11.2020).

Лещишин, О. Збирачі перлин [Текст] / О. Лещишин ; Терноп. обл. метод. центр нар. творч. — Тернопіль, 2019. — 152 с.

Рекомендовані публікації

Залишити коментар

Цей сайт захищений reCAPTCHA і застосовуються Політика конфіденційності та Умови обслуговування Google.

Contact Us

We're not around right now. But you can send us an email and we'll get back to you, asap.

Not readable? Change text. captcha txt