ДОБРОВОДИ | Монастириський район | Тернопільська область

 В Адміністративно-територіальний устрій, ДОВІДКОВІ РЕСУРСИ, Історія регіону

ДОБРОВОДИ — село Монастириського району Тернопільської області. До села приєднано хутір Приски. Розташоване на берегах р. Добровідка (ліва притока Коропця, басейн Дністра), за 8 км від районного центру і 26 км від найближчої залізничної станції Бучач. Через село проліг автошлях Бережани–Монастириська. Територія – 3,25 кв. км. Дворів – 215. Населення – 588 осіб (2014). Поблизу села виявлено пам’ятки пізнього палеоліту, черняхівської і давньоруської культур.


Перша письмова згадка – 1472 р. Назва села походить від того, що на його території є багато джерел із цілющими водами, тут бере початок маленька річка Добровідка; вода з місцевих джерел здавна найкраща в окрузі. 1578 р. поселення набуло статусу міста. У 1785 р. проживали переважно поляки, налічувалося 85 дворів.

Упродовж 16–18 ст. село неодноразово зазнавало нападів турків і татар. У ході 1-го поділу Речі Посполитої Доброводи передані під владу Австрійської імперії, а після Першої світової війни – під контроль Польщі. На території села проживав поляк пан Раціборський, який володів 500
га землі. 1832 р. у селі мешкало 106 українців, 1841 р. – 135, 1910 р. всього – 1452 особи.

До Першої світової війни школа буда трикласною, з польською мовою навчання. На початку 1920-х рр. cтала шестикласною, також із польською мовою навчання, крім того, з годиною української мови щоденно. Діяли філія товариства “Просвіта”, кооператива, аматорський український гурток, гуртки копаного м’яча і шахістів.

Від 3 липня 1941 р. до 22 липня 1944 р. село – під нацистською окупацією. За роки Другої світової війни Доброводи зазнали великих втрат. Загинуло 52 мирних жителі, 180 хат було спалено.
До УПА приєдналися:

  • Гаврило Білик (1882–1951), Володимир Вець (1897–р. см. невід.), Ганна Волошин (1899–р. см. невід.), Павло (рр. н. і см. невід.) і Юстин (1899–р. см. невід.) Гнипи, Володимир Гусак (рр. н. і см. невід.), Михайло Дяків (1903–р. см. невід.), Павло (1896–р. см. невід.) і Тома (1888–р. см. невід.) Позняки.

Після приходу в 1944 р. радянських військ почалися нові переслідування. За підтримку повстанців ОУН і УПА засуджені й вивезені на спецпоселення в Сибір:

  • Павлина Баліцька, Емілія та Іван Гащаки, Василь, Ганна, Павло Гнипи, Іван і Стефанія Гриняки, Іванна, Марія, Микола та Михайло Жегестовські, Семен Коструба, Петро Кривий, Богдан, Василь, Володимир, Галина, Ганна, Іван, Михайло, Олена, Стефанія та Федір Островські, Альбіна, Ганна, Григорій, Дмитро, Зиновій, Іван, Катерина, Марія, Наталія, Орест, Павлина, Павло, Степан, Стефанія та Текля Позняки; Михайло та Степан Тиханські; Семен Токар.

Із мобілізованих на фронти Другої світової війни:

  • загинули 15 чоловіків, серед них:  Корнило Вівчар (1900–1945), Андрій Дереш (1924–1945), Михайло Квасниця (1914–1945), Василь Кизинкевич (1918–1940), Тарас Позняк (1922–1944), Федір Собків (1908–1943),
  • пропали безвісти 9 чоловіків, у т. ч: Павло Костів (1907–1944), Михайло Позняк (1912–1944), Петро Цьолка (1908–1944),
  • подальша доля одного чоловіка невідома.

1945 р. у Доброводи переїхало 200 сімей із українських етнічних земель Польщі. В лютому 1948 р. організовано колгосп. Нині усі землі сільськогосподарського призначення обробляють ТзОВ
“Любава-Агро” і ТзОВ “Лемківська мрія”. 1957 р. внаслідок повені зруйновано 4 будинки.

ПАМ‘ЯТКИ:

  • церква Зіслання святого Духа (1836, споруджена з білого каменю, відбудована 1989),
  • капличка,
  • пам’ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1968),
  • символічна могила УСС (1990).

Діють ЗОШ 1–2 ступенів, дитячий садочок, Будинок культури, бібліотека, відділення зв’язку, фельдшерський пункт, торгові заклади. Село газифіковане (1992), є водопровід, вуличне освітлення (2008), всі дороги – з твердим покриттям. 2008 р. відкрито магазин “ТЕКО” .

У селі народилися:

  • господарник, учений-агроном Дмитро Бенцаровський (1948 р. н.);
  • ґенеральний директор, художній керівник пересувних циркових колективів України, заслужений артист України Павло Книш (1951 р. н.);
  • адвокат, політичний діяч Микола Лагодинський (1866–1919);
  • журналіст Михайло Терпак (1956 р. н.);
  • громадська діячка Світлана Теліщак (1980 р. н.);
  • доцент, кандидат фізико-математичних наук, викладач Львівського політехнічного інституту
    Михайло Тиханський.

ПРИСКИ – хутір, приєднаний до с. Доброводи (нині вулиця села); розташований за 0,5 км від нього. У 1952 р. на хуторі було 14 дворів, 59 жителів.

Джерело

Уніят, В. Доброводи [Текст] / В. Уніят, І. Федечко, М. Хребтак // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. Т. 3. — Тернопіль, 2014. — С. 49—51 : фот.

Рекомендовані публікації

Залишити коментар

Цей сайт захищений reCAPTCHA і застосовуються Політика конфіденційності та Умови обслуговування Google.

Contact Us

We're not around right now. But you can send us an email and we'll get back to you, asap.

Not readable? Change text. captcha txt