ЧЕХІВ | Монастириський район | Тернопільська область

 В Адміністративно-територіальний устрій, ДОВІДКОВІ РЕСУРСИ, Історія регіону

ЧЕХІВ — село, центр сільської ради. Розташоване на берегах р. Григорівка (ліва притока Коропця, басейн Дністра), за 3 км від районного центру і 15 км від найближчої залізничної станції Бучач. Територія – 2,03 кв. км. Дворів – 100. Населення – 243 особи (2014).

Поблизу Чехова виявлено археологічні пам’ятки трипільської та комарівсько-тшинецької культур і пам’ятка місцевого значення – відслонення міоценових відкладів. Уперше село згадане в актах гродських та земських під 1454 р., коли володарем був Теодорик із Бучача, а також під 1468 р. – як володіння Михайла і Яна з Бучача-Язловця.

За переказами першими жителями села були Чех і Партола. Від їх прізвиськ походить назва села та поля в урочищі “Партолина”. 1892 р. внаслідок пожежі згоріло 14 будинків. Національний склад населення: у 1880 р. – 494 українці, 11 поляків, 7 євреїв; 1900 р. – 666 українців, 33 поляки, 8 євреїв; 1912 р. – 725 українців, 5 поляків, 32 євреї; 1939 р. – 820 українців, 40 поляків.

У 1902 р. велика земельна власність належала Владиславові Молодецькому. У 1905 році на території села відбувся страйк проти австрійського уряду. Другий страйк проти австрійського уряду був у 1907 р. під час виборів депутатів до австрійського парламенту.

27 серпня 1914 р. на території села розпочався великий бій між австрійськими та російськими військами, який тривав із перервами 5 днів. Австрійські війська зазнали поразки і відступили, а село зайняли російські війська.

У Першій світовій війні 1914 р. воювали 107 осіб із села, додому повернулися – 92, серед них: Іван Николин, Михайло і Василь Слободяни, Михайло Червак, Михайло Шлапко, Іван Юрчишин; 15 пропали безвісти. У Леґіоні УСС воювали Григорій Бойко, Гаврило та Іван Синишини, Дмитро Шлапко.

В УГА служило 15 осіб із села, повернулися з польськоукраїнської війни додому – 12 . До 1919 р. функіонувала українська школа. Почала діяти перша хата-читальня. У 1938 р. був збудований Народний дім. Від 1936 р. діяла філія товариства “Луг”, “Просвіта”, кооператива, аматорський гурток. У 1937 р. місцеві жителі страйкували проти польського уряду, який обмежував права українського народу. В цьому страйку брали участь мешканці майже всіх сіл Бучацького повіту.

Від 19 вересня 1939 р. село – під радянською владою. В цей період почала діяти підпільна організація ОУН, до якої належали Галина Бойко, Василь Бучок, Василь Кашуба, Марія Луців, Антін Микотин, Анна Шлапко. 3 липня 1941 р. у Чехові вчинено братовбивчу розправу. Вбито 38 осіб, серед яких і діти. Ватажки згаданої події зводили особисті рахунки, мотивуючи це національними гаслами. Поховали жертви в урочищі Збір, а в 1951 р. перезахоронили на цвинтарі “Добрівки”.

Від 4 липня 1941 р. до 21 липня 1944 р. село – під німецькою окупацією; нацисти вивозили на примусові роботи Німеччину юнаків та дівчат, серед них: Михайло Антонів, Анна Бойко, Павлина Василів, Василь Грубяк, Павлина Динещук, Микола Кіт, Павлина Луців, Аварія, Григорій та Михайло Микитини, Марія Николин, Михайло Халупяк. В УПА воювали: Степан Бойко, Петро Головачук, Степан Миколин, Михайло Синишин, Микола Шкапко.

Коли лінія фронту наближалася до області, 25 хлопців записалися в УД “Галичина”. Після другого приходу Червоної армії частину молоді мобілізували на фронти Другої світової війни, де загинули:

  • Василь Бойко (1907–1945), Василь Кашуба (р. н. невід.–1944), Петро Лемішко (р. н. невід.–1945), Василь (1918–1942) і Юліан (1913–1945) Синишини, Степан Слободян (1910–1945), Петро Спанчак (р. н. невід.–1945);
  • пропали безвісти: Федір Боднар (1912 р. н.), Володимир Василишин (1918 р. н.), Павло Шлапко (1919 р. н.);
  • подальша доля 4 осіб невідома.

На спецпоселення були вивезені: Василина (1907–1996) і Ганна (1922–1995) Бойки; Іван (1929 р.
н.), Петро (1930 р. н.) та Олена (1932 р. н.) Микитини, Марта Наконечна (1900–р. см. невід.), Параска (1895–р. см. невід.) Слободян, Настя Степко (1898–р. см. невід.), Антоніна (1917–1973), Антоніна (1906 р. н.) і Степан (1936 р. н.) Юрчишини.

У 1948 р. було створено колгосп. Нині землі обробляє ДП “Монастириська”.  Село радіофіковано в 1954 р., електрифіковано в 1958 р., водопровід проведено 1972 р.; 1998 р. Чехів газифіковано, а з 2003 р. – телефонізовано.

ПАМ‘ЯТКИ:

  • церква Покрови Пресвятої Богородиці (1886, дерев’яна),
  • каплички Божої Матері (2000) та Покрови Пресвятої Богородиці (2008),
  • пам’ятник полеглим у німецько-радянській війні воїнам та односельцям, які загинули
    3 липня 1941 р. (1975),
  • братські могили:
    • жертвам політичних репресій і національно-визвольних змагань,
    • Борцям за волю України.

Працюють клуб, бібліотека, фельдшерський пункт, крамниця.

У Канаді (провінція Саскачеван) є також село Чехів, яке еміґранти заснували в 1902 році.

У Чехові народилися:

  • педагог-музикант, самодіяльний композитор, збирач фольклору Степан Підгірний (1937–2006);
  • викладач фізики вищої категорії, відмінник народної освіти Ярослав Сенишин (1931–2008);
  • меценат Василь Наконечний (1924–1996);
  • кандидат медичних наук Іван Синишин (1947 р. н.).

ПЕРЕГОРДА – хутір, приєднаний до с. Чехів; розташований за 1 км від нього.
У 1949 р. було 8 дворів, 38 осіб.

Джерело

Бойко, Т. Чехів [Текст] / Т. Бойко, І. Федечко, О. Черемшинський // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. Т. 3. — Тернопіль, 2014. — С. 86—87 : фот.

Рекомендовані публікації

Залишити коментар

Цей сайт захищений reCAPTCHA і застосовуються Політика конфіденційності та Умови обслуговування Google.

Contact Us

We're not around right now. But you can send us an email and we'll get back to you, asap.

Not readable? Change text. captcha txt