БІЛОКРИНИЦЯ | Підгаєцький район | Тернопільська область

 В Адміністративно-територіальний устрій, ДЕРЖАВНА ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ КРАЮ, ДОВІДКОВІ РЕСУРСИ, Історія регіону

БІЛОКРИНИЦЯ — село Підгаєцького району Тернопільської області. До села приєднано хутір Дембіцьких. Розташоване за 7 км від районного центру і за 36 км від найближчої залізничної станції Потутори. До 1991 р. належало до Бережанського району. Територія – 3,38 кв. км. Дворів – 172. Населення – 488 осіб (2014).

Перша письмова згадка – 1490 р., коли село передали костелу в Підгайцях. Назва населеного пункту походить, імовірно, від криниці. Жителі Білокриниці займалися землеробством, бджільництвом, скотарством. У селі є 12 джерел.

За Австро-Угорщини і Польщі функціонувала чотирикласна школа.

  • 1787  в селі було 780 жителів, 130 дворів;
  • 1900 – 292 двори, 1722 жителі;
  • 1910 – 1896 жителів;
  • 1921 – 358 дворів, 1906 жителів;
  • 1931 – 429 дворів, 2023 жителі;
  • 1935 – 1816 жителів: 1296 поляків, 504 українці, 16 євреїв.

1866 р. в селі було збудовано дерев’яну церкву, яка згоріла 1935 р. Діяли філії українських товариств “Просвіта” (1906
р.), “Сільський господар”, “Рідна школа” та інших 6 польських громадських об’єднань.

Село Білокриниця належала до найвідсталіших у національно-визвольній боротьбі сіл Підгаєцького повіту. Причиною цього було польське населення, яке становило дві третини жителів села. Від 1903–1945 рр. в селі діяв польський дім Сестерслужебниць Старовейських (5 сестер монахинь), які займалися дошкільною підготовкою дітей і опікою над хворими. 1938 р. в селі виникла пожежа; 1947 р. – повінь.

До 1939 р. у селі були фільварок (1096 морґів поля; власник – Юліуш Роттенберґ), ґуральня, три млини, дві молочарні (польська й українська), ощадно-позичкова каса, каса Стефчика, реміза (пожежна служба), 9 крамниць, 9 кузень, 13 ткачів, 3 олійниці, громадська толока (40 морґів поля).

Від 5 липня 1941 р. до 21 липня 1944 р. – під німець-кою окупацією; нацисти вивезли на примусові роботи до
Німеччини 106 осіб. У роки німецької окупації в селі діяла польська підпільна організація Армії Крайової (керівник – Франко Красновський).

На фронтах німецько-радянської світової війни:

  • загинули —  Казимир Гайдук (1908 р. н.), Іван Гбур (1923 р. н.), Онуфрій Медюх (1908 р. н.), Іван Полиняк (1903 р. н.), Василь Сорока (1907 р. н.);
  • пропали безвісти – Панько Прачук (1910 р. н.), Іван Ружницький (1904 р. н.), Михайло Сигільницький (1918 р. н.), Микита Стояк (1906 р. н.), Михайло Стульківський (1919 р. н.), Петро Фофуліт (1910 р. н.), Микола Хмурич (1904 р. н.).

До ОУН та УПА належали Степан Гривняк (1919 р. н.), Іван Сорока (р. н. невід.), Михайло Сорока (1925 р. н.), Дмитро Штогрин (1924 р. н.) й ін.

1948 р. в селі примусово створено колгосп (голова Микола Шаль). Нині землі селян орендує ТзОВ “Мрія”.

ПАМ‘ЯТКИ:

  • церква св. Параскеви П’ятниці (1904–1945 – костел св. Петра і Павла),
  • каплиця (2012) і капличка,
  • “фіґури” св. Петра і Павла (1936), Матері Божої (2009),
  • дві могили – офіцерів австрійської армії (1915) та символічну могилу УСС (мурована; 1990),
  • пам’ятний знак “Білокриниці–500” (автор Микола Шаль; 1990),
  • чотири придорожні хрести.

Діють ЗОШ 1–2 ступенів, клуб, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, відділення зв’язку, торгові заклади.

У Білокриниці народилися:

  • полковник УПА Василь Галаса (1920–2002),
  • педагог Сергій Коцур (1952–2000; 2014 р. на будинку, де він народився встановлено меморіальну таблицю),
  • історик Ярослав Кулянда (1951 р. н.),
  • професор Бучацької гімназії, згодом ігумен василіянського монастиря у Краснопущі о. Аполоній Александер Прачковський (1801–1884),
  • архімандрит Почаївської лаври Софрон Прачук (1836–1903),
  • редактор, журналіст, префект Віденської духовної семінарії отець-крилошанин Богдан (Теодор) Пюрко (1847–1916),
  • підполковник пожежної служби Михайло Сорока (1945 р. н.),
  • економіст, краєзнавець Михайло Стульківський (1958 р. н.);

Проживав поет, художник Богдан Корвач (1940–1984); душпастирювали священики, репресовані радянською владою Аполінарій Осадца і Осип Коровець.


ДЕМБІЦЬКИХ – польський хутір, належав до с. Білокриниця. 1944 р. хутір спалили.

Джерело

Коропецька, У. Б ІЛОКРИНИЦЯ [Текст] / У. Коропецька, М. Стульківський, Д. Дембіцький,  // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. Т. 3. — Тернопіль, 2014. — С. 169—170 : фот.

Рекомендовані публікації

Залишити коментар

Цей сайт захищений reCAPTCHA і застосовуються Політика конфіденційності та Умови обслуговування Google.

Contact Us

We're not around right now. But you can send us an email and we'll get back to you, asap.

Not readable? Change text. captcha txt