БІЛА, Чортківський район, Тернопільська область

 В Адміністративно-територіальний устрій, Історія регіону

Україна, Тернопільська область, Чортківський район, с. Біла. Село, розташоване на північ від районного центру м. Чортків, на правому і лівому березі річки Серет. Загальна площа – 4975 га. Віддаль від села до районного центру м. Чорткова – 3 км, до обласного центру – 84 км, до залізничної станції м. Чортків – 2 км. До села приєднано хутори Вавринів, Залужжя, Зелена, Золотарка, Кадуб, Камінна, Худобина; хутори Неглиби, Торієва, Мокляки – нині незаселені.

Долина річки у цьому районі широка, з нечітко виділеними терасами, широкою, місцями заболоченою, заплавою. Сухі ділянки заплави використовуються як городи і пасовища, заболочені сіножаті.

Місцями правий берег річки крутий, обривистий, з виходами корінних порід на поверхню. Найдавнішими породами, які спостерігаються на відслоненнях, є відклади нижнього і верхнього селуру.

Найбільшою притокою р. Серет є річка Млинівка, довжина якої 23 км. У річку Серет впадає ряд малих річок і струмків, які витікають з урочищ: Камінна (11 джерел), Золотарка (10 джерел), Рублена (3 джерела), Скалка (3 джерела).

На лівому з урочищ Провал (5 джерел), Кут (2 джерела), вул. Штокалівка (3 джерела).
Клімат – помірно-континентальний, сер. температура січня –5 гр., липня +18 гр., переважають західні і північно-західні вітри.

Рельєф горбистий. У долинах річок і ярах просліджуються відслонення четвертинних відкладень (пісок, глина, камінь-пісковик ), під якими залягають відклади силурійського і девонського періоду (глинисті сланці сірого і червонуватого кольору).

Схили горбів покриті деревною рослинністю і трав’яним покривом. Більш вирівняні ділянки, вододіли розорані, використовуються під с/г угіддя. У заплаві річки Серет – лучні грунти, місцями заболочені.

На підвищених ділянках ґрунти світло-сірі, на пониззях – сірі і темно-сірі, подекуди типові чорноземи. Ліси покривають схили горбів. Переважають грабові ліси, менше – дубово-грабові, і сосново-грабові. Схили ярів покриті кущами і трав’яною рослинністю.

У селі нараховується 1299 дворів, населення – 3,6 тис. осіб (2010). Національний склад – 99% українців, серед інших – поляки, росіяни.

Споконвіку село це називається Біла, а згадується у літописі від 1442 р. як село Біле Велике на Сереті. Легенди про походження села різні. Одна з них розповідає про білі піщані береги Сарматського моря, від яких і пішла назва села.

В селі були пам’ятки 17-18 ст. – дерев’яні споруди двох церков і дзвіниць. Одна церква побудована в 1732 р., була перевезена і продана у 1934 р. в село Туторів. Друга церква – філіяльна, збудована у 1742 р. і знищена в 1962-1963 рр.

Нова мурована церква (1903) діюча і сьогодні. На території села є Домініканський костел, збудований домініканцями з Чорткова. На початку 1900-х заходами о.Пісуцького засновано в селі читальню «Просвіти», при якій діяли товариства «Січ», «Сокіл», «Рідна школа». В селі існувала і друга читальня Качковського.

 

За період 1914-1952 рр. загинуло 122 мешканці, з мобілізованих у 1944 році в радянську армію 562 односельців загинули 209 чоловік.

Славилось село і своїми визначними людьми. Великими просвітителями і сподвижниками були о.Пісецький, о.Степан Чеховський ( 1884-1952), який загинув на каторзі в Мордовії, о. Михайло Фіголь, Яким Мальований ( обраний кандидатом до Галицького сейму, 1923), Павло Провальний, Марко Римик, власник великої бібліотеки Микола Божагора.

07.12.1910 р. в селі Біла народився Петро Болехівський, який організував у селі хор «Союз українок», працював у «Просвіті». За свій талант був арештований, після арешту емігрував до Канади, потім до США, де став знаменитим Бояном на весь світ, Маестро із села Біла помер у 1996 р.
Знаменитістю на всю Україну став професор лікар-нейрохірург Ковбасюк.

У Львівському університеті навчався О. П. Поліщук (1959), доктор хімічних наук, працює в США. Родом із села й Катерина Рубчакова, журналіст, редактор Петро Федоришин, фольклорист-краєзнавець М. Н. Бурдяк. Факти з історії визвольних змагань збирав В. І. Гикавий В.І. Багатолітнім головою Української Канадської Ради Кооперативів був Петро Микуляк, уродженець с. Біла, проживав в Канаді.

10 вересня 1995 р. освячено могилу «Борцям за волю України» , в 1998 р. споруджено меморіальний комплекс у вигляді тризуба із списками загиблих односельчан в період воєнних лихоліть.

У 2002 р. греко-католицька громада розпочала будівництво храму ( о. Роман Гончарик ). 27 вересня 2008 р. відбулась освята храму. На території села є 25 хрестів і 6 капличок, які на свій кошт спорудили односельчани.

Сьогодні на території села розташоване Білівське лісництво, 3 фермерські господарства, дочірнє підприємство «Нива» ( Батрин П. І.), завод по виробництву цегли ( керамік). Село Біла повністю газифіковане і телефонізоване. На території села функціонує ФАП, середня школа І-ІІІ ст., Будинок культури, бібліотека, дитячий дошкільний заклад, торгові заклади.

Поблизу села виявлено археологічні пам’ятки поселення трипільської культури, і 3 городища часів Київської Русі.

Джерело

Уніят, В. Біла [Текст] / В. Уніят //Тернопільщина. Історія міст і сіл [Текст] : у 3 т. Т. 3. — Тернопіль, 2014. — С. 450—453 : фот.

 

Рекомендовані публікації

Залишити коментар

Цей сайт захищений reCAPTCHA і застосовуються Політика конфіденційності та Умови обслуговування Google.

Contact Us

We're not around right now. But you can send us an email and we'll get back to you, asap.

Not readable? Change text. captcha txt