БАРОНЧ Садок Вінцентій Фереріуш

 В науковці | винахідники | раціоналізатори, Церковні діячі
Баронч Садок (ксьондз Садок ВІНЦЄНТІЙ Фереріуш Баронч, син Григорія; пол. Sadok Bar3.cz) 29.04.1814, м. Станиславів, нині Івано-Франківськ — 02.04.1892, м. Підкамінь, нині Львівська область) — вірменсько-польський та український історик.

Походив з незаможної вірменської родини містянина Григорія Баронча. При народженні отримав два імені — Вінцент і Фереріуш на честь святого Вінцентія Фереріуша.

Навчався в початковій школі і Станиславівській цісарсько-королівській гімназії (1821-1830), у 1831- 1833 -у Львівському університеті на факультеті філософії. Закінчив екстерном також факультет богослов’я (1833-1835).

Після невдалих спроб вступу до Духовної семінарії у Львові протягом року навчався у тривіальній (підготовчій) школі в Отинії на Коломийщині. Щоб вступити до монастиря отців Домініканців у Львові, розпочав листування з Ватиканом — із проханням дозволити йому змінити вірменський обряд на латинський, однак дозвіл отримав лише через п’ять років.

Думки вчених щодо цього кроку на життєвому шляху С. Баронча розходяться. За однією з версій, його примусили до цього фанатично налаштовані батьки. Вінцєнтій не бачив себе за стінами монастиря і потім майже все життя шкодував, що вчинив так. Хотів повністю присвятити життя науці, не забуваючи про громадські справи.

У 1835-му вступив до новіціяту отців Домініканців у Підкамені поблизу Бродів на Львівщині, де 19 липня того ж року отримав друге ім’я — Садок, на честь блаженного домініканця, якого замордвали у Сандомирі в XIII столітті.

Згодом продовжував вивчати богослов’я і закінчив монастирську філософсько-богословську школу (Studium domes- ticum pro religiosis), яка з 1830 року діяла у Львові. Монаші обіти склав 2 травня 1838 року. Священичі свячення отримав з рук львівського латинського архієпископа Франципка Піштека 21 липня 1838 року.

У 1839 році був бібліотекарем конвенту та домініканської парафії при костелі Божого тіла (Львів). Того ж року став професором біблійних наук у філософсько-богословській школі.

У 1842-1845 pp. Садок Баронч — катехит у звичайній школі в Жовкві, яка належала отцям Домініканцям. Там він став помічником настоятеля монастиря. Звідти на короткий термін повернувся до Львова, а на початку 1846 р. його скерували до Тисмениці, де С. Баронч виконував функції настоятеля й адміністратора парафії.

У 1848 р. (під час «Весни народів») був у Тисмениці головою Народної ради та мировим суддею. У 1851 р. повернувся до Львова, де знову став професором у Studium Domesticum. У 1853—1857 pp. — спеціальний радник капітули провінції. 1855 року на короткий час був призначений настоятелем у Підкамені на Львівщині. Упродовж багатьох років був прокуратором монастиря.

У Підкамені прожив до кінця своїх днів. За взірцеве проповідництво монастир надав йому титул Генерального проповідника Руських земель. Жив дуже аскетично, майже не виходив з келії. З дозволу духовної влади навіть Святу Літургію відправляв у келії. Разом з тим займався науковою діяльністю.

Садок Баронч знав багато іноземних мов, досконало вивчав пожовклі манускрипти. Будучи надзвичайно ерудованим, він оволодів великою кількістю достовірних джерел. У 1858 р. став членом-кореспондентом Краківського наукового товариства (згодом — членом Академії прикладних наук). Про визнання його наукових досягнень свідчить наданий йому в 1863 р. ступінь магістра святої теології.

З-під пера вченого вийшло майже 30 монографій та понад 70 статей на історико-філологічні теми. Важливе місце в дослідженнях С. Баронча займала вірменська тема. Зокрема, в розвідках «Біографії славних вірмен у Польщі» і «Нарис вірменської історії» подано цікаві відомості про вірменських діячів та про вірменські колонії у Галичині.

Переважна більшість його праць пов’язана з минулим західноукраїнських земель — це нариси з історії окремих місцевостей, біографії суспільно-політичних і культурних діячів XVI-XVIII ст., а також дослідження з історії вірменських поселень в Україні.

Дослідження С. Баронча ввели у науковий обіг багатий та різноманітний матеріал з історії міст і сіл України, що не втратив цінності й донині. Серед них окремими книжками вийшли у світ

  • «Пам’ятки міста Жовкви» (Львів, 1852),
  • «Пам’ятки міста Станислава» (Львів, 1858),
  • «Язловецькі пам’ятки» (Львів, 1862),
  • «Хроніка Олеська» (Тернопіль, 1864),
  • «Вільне торговельне місто Броди» (Львів, 1865),
  • «Пам’ятки Бучацькі» (Львів, 1882),
  • «Вістка про Пониковицю Малу» (Познань, 1886),
  • «Гологори» (Познань, 1889),
  • «Залізці» (Познань, 1889),
  • «Тартаків. Історичні записки» (Познань, 1890).

Збирав у Галичині та на Поділлі укр. фольклор (опублікував у збірці «Казки, фрашки, перекази, прислів’я та пісні на Русі», 1866, доповнене вид. 1886). Неопублікованими залишилися його нариси про інші місцевості; ці праці були знищені згодом -у 1916 р., коли російські війська підпалили монастир у Підкамені.

Садок Баронч був скрупульозним та критичним істориком, його погляди відбивали сучасну йому епоху. Зокрема, С. Баронч заявив:

«Якщо вже хочемо писати неправду, то пишімо повісті. У них відкривається поле для крутійства, фальсифікації і лицемірства… Історії не торкаймося… Пам’ятаймо, що настане час, коли потомки, які проникнуться темою, ґрунтуватимуться на принципах розумної критики, відокремлять фальсифікацію від правди, а імена тих, які писали, затавровані плямою ошуканства, публічно поставлять до ганебного стовпа».

Дослідження С. Баронча «Нарис історії домініканського ордену в Польщі» (2 т.) і «Записки про орден Бернардинців у Польщі» (2 т.) — це, по суті, історико-географічні словники. Він написав також історичні розвідки «Монастир отців Василіян у Підгірцях» та «Історія монастиря отців Домініканців у Підкамені», склав біографічний словник «Каталог Василіян, відомих із ученості й чеснот», що зберігся в рукописі у Львівській національній науковій бібліотеці ім. В. Стефаника НАН України.

Помер 2 квітня 1892 року. Його поховали в каплиці на монастирському цвинтарі у Підкамені. Могила С. Баронча збереглася. Незважаючи на те, що він не мав ґрунтовної історичної освіти і часто натрапляв на гостру та сувору критику, його праці як збірка джерел є надзвичайно вартісні.

Джерела

Бондарчук П.М. Баронч Садок [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — Київ, 2003. — 688 с.: іл. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Baronch_S (останній перегляд: 06.02.2018).

Лесів, Р. Пам’ятки Бучацькі [Текст] : пере. з пол. / Р. Лесів, Л. Пащина // Літературний Тернопіль. — 2017. — № 4. — С. 112-121.

Медведик, П. Баронч Садок [Текст] / П. Медведик // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль, 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 86.

 

Рекомендовані публікації

Залишити коментар

Цей сайт захищений reCAPTCHA і застосовуються Політика конфіденційності та Умови обслуговування Google.

Contact Us

We're not around right now. But you can send us an email and we'll get back to you, asap.

Not readable? Change text. captcha txt