АКТ ЗЛУКИ УНР і ЗУНР

 В Історія регіону

АКТ ЗЛУКИ УНР і ЗУНР – політико-правове об’єднання Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки в одну Українську державу, урочисто проголошене Директорією Української Народної Республіки 22 січня 1919 на Софійському майдані Києва.

Визначний етап національно-визвольного руху на східно- та західноукраїнських землях, якому передували важливі події. 18 жовтня 1918 в умовах розвалу Австро-Угорської імперії у Львові сформувалась Українська Національна Рада як політичне представництво українців (УНРада).

Наступного дня вона проголосила, що Східна Галичина, Північна Буковина та Закарпаття «творять цілісну українську територію, уконституйовуються… як Українська держава».

1 листопада у Львові перемогло збройне повстання українців. Тим часом на Наддніпрянщині опозиція готувалася до повалення гетьманського режиму П. Скоропадського.

5 листопада УНРада вирядила до Києва двох представників (О. Назарука і М. Шухевича), щоб установити контакт із гетьманським урядом і визначитися щодо якнайшвидшого об’єднання західноукраїнських земель з Наддніпрянською Україною.

В один день – 13 листопада 1918 – постали і Директорія, і нова держава – ЗУНР. Наступного дня гетьман П. Скоропадський проголосив Акт федерації з майбутньою небільшовицькою Росією та сформував новий уряд, з якого майже повністю усунув українців. Почалась агонія Гетьманату.

 

Проте й становище ЗУНР погіршувалося. Під натиском поляків УНРада і Державний секретаріат ЗУНР переїхали зі Львова до Тернополя, а потім – до Станіслава (нині Івано-Франківськ).

Незважаючи на складне становище обох українських державних утворень, їхнє керівництво продовжувало справу об’єднання України. Розуміючи, що возз’єднання повинно мати принципове правове обґрунтування, Державний секретаріат ЗУНР виробив проект попереднього договору і направив до Директорії, яка перебувала в той час у Фастові, делегацію (Д. Левицького і Л. Цегельського).

Після докладного обговорення цього проекту Директорія і делегація ЗУНР 1 грудня 1918 підписали Передвступний договір, у якому говорилося: «Західно-Українська Народна Республіка заявляє цим непохитний намір злитися в найкоротшім часі в одну велику державу з Українською Народною Республікою, значить, заявляє свій намір перестати існувати як окрема держава, а натомість увійти з усею своєю територією і населенням як складова частина державної цілісності в Українську Народну Республіку… Правительства обох Республік уважають себе зобов’язаними сю державну злуку можливо в найкоротшім часі перевести в діло, щоб обі держави утворили справді одну неподільну державну одиницю…».

Цей договір від імені Директорії підписали В. Винниченко, О. Андрієвський, Ф. Швець, С. Петлюра, а від імені уряду ЗУНР – Л. Цегельський і Д. Левицький. 19 грудня до Києва урочисто в’їхала Директорія. 3 січня 1919 на сесії УНРади у Станіславі прийнято Ухвалу «Про злуку Західноукраїнської Народної Республіки з Українською Народною Республікою» в «одну, одноцільну, суверенну Народну Республіку», тобто ратифіковано Фастівську угоду від 1 грудня.

Було також обрано делегацію в кількості 65 осіб на чолі з Л. Бачинським. І невдовзі 65 галицьких делегатів, серед яких – Р. Перфецький, Л. Бачинський, С. Вітик, Д. Вітовський, Т. Старух, В. Стефаник, Л. Цегельський, М. Чубатий та ін. виїхали з Тернополя до Києва на урочистий Акт Злуки Делегація, складена з представників Галичини, Буковини і Закарпаття, прибула до Києва 16 січня і взяла участь у спільних засіданнях Директорії і КМ УНР.

22–24 січня 1919 за сценарієм І. Огієнка в Києві відбулися всенародні свята з нагоди річниці ІV Універсалу УНР і народження соборної України. З цього приводу Директорія видала Універсал, у якому говорилося: «Віднині воєдино зливаються століттями відірвані одна від одної частини єдиної України – Західно-Українська Народна Республіка (Галичина, Буковина, Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна…».

Ідея соборності українських земель стала реальністю. 22 січня о 12 год. в Києві на Софійському майдані у святковій обстановці (день був оголошений неробочим) відбулася урочиста церемонія Злуки. У присутності багатьох тисяч людей Л. Цегельський зачитав Ухвалу УНРади від 3 січня, а священик П. Корсунський оголосив Універсал Директорії.

23 січня в столиці почав роботу Конгрес трудового народу, який відкрився оголошенням тих самих документів. Конгрес одноголосно ратифікував Універсал Директорії. До складу Директорії було введено голову УНРади Є. Петрушевича.

Після об’єднання ЗУНР ставала Західною областю УНР (ЗО УНР), а золотий лев на блакитному тлі як герб ЗУНР поступився тризубові. Вирішено, що Декларацію про злуку мали затвердити Установчі збори, скликані найближчим часом із території всієї України.

До того часу ЗО УНР залишалася при власних законодавчих і адміністративно-виконавчих органах влади – УНРаді й Державному секретаріаті. Погоджено військове командування на фронтах, уведено спільну валюту, створено окреме міністерство для справ ЗО УНР, а також обрано спільну делегацію на Паризьку мирну конференцію.

Однак об’єднання УНР і ЗУНР в одну державу через низку обставин не було тоді доведене до кінця. Головна причина – скрутне становище, що в ньому незабаром опинилися Директорія та її уряд, які змушені були під натиском окупаційних більшовицьких військ залишити майже всю територію України.

Не менш трагічною виявилася і доля ЗУНР. Через об’єктивні обставини поглибилися незгоди між урядами УНР і ЗУНР: для першого головною небезпекою були денікінці та більшовики, для другого – поляки. Намагаючись урятувати ситуацію й заручитися підтримкою Польщі в обороні від більшовицької Росії, УНР погодилася на польські територіальні домагання.

2 грудня 1919 представники УНР і Польщі підписали проект Декларації, згідно з якою Польщі було віддано Холмщину, Полісся, Підляшшя, Західну Волинь і Східну Галичину. ЗО УНР подала два протести, але діячі УНР їх проігнорували. Тоді 20 грудня 1919 Є. Петрушевич скликав у Відні засідання уряду ЗУНР, на якому було прийнято рішення про одностороннє скасування Акта Злуки (див. Варшавський договір УНР з Польщею).

Хоча соборність України не вдалося утвердити, Акт Злуки залишився тією знаменною подією, що мала велике історичне значення.

Він заманіфестував перед усім світом неподільність українських земель, єдність і солідарність українського народу, став прологом до постання сучасної соборної суверенної України.

22 січня 1990, в 71-у річницю Акту Злуки УНР і ЗУНР, тисячі жителів Тернопільської області взяли участь у живому людському «Ланцюзі єднання» від Львова до Києва. Відтоді 22 січня відзначається як День соборності України.

Джерела

Віконська, І. «Україна: один народ — одна держава» [Текст] : [експозиція в ДАТО до 83-ї річниці Злуки] / І. Віконська // Вільне життя плюс. — 2012. — № 6 (25 січ.). — С. 6. — (Виставки).

Гуцал, П. Акт Злуки УНР і ЗУНР [Текст] / П. Гуцал, Р. Матейко // Тернопільський енциклопедичний словник : У 4 т. Т. 1. — Тернопіль, 2004. — С. 32.

Коваль, С. Шлях до Злуки був важким і тернистим [Текст] : [документи держархіву – свідки іст. подій 1918-1919 рр.] / С. Коваль // Рада. — 2009. — № 1. — С. 47.

Наконечна, Л. «Однині воєдино…» [Текст] : [97-річниця проголошення Акта Злуки УНР і ЗУНР: за матеріалами розмови з відомими діячами Тернопільщини / провела] Людмила Наконечна // Голос України. — 2016. — № 11 (22 січ.). — С. 4 : фот.

Олещук, І. Навіки разом [Текст] : кожного року 22 січня відзначаємо річницю Акту Злуки — віками омріяного єднання усіх українських земель / І. Олещук // Свобода. — 2013. — № 5 (18 січ.). — С. 5 : фот.

Павлюк, О. Від Злуки до розриву [Текст]: взаємини урядів УНР та ЗУНР у 1919 р. / О. Павлюк // Наука і суспільство. — 1994. — № 4/6.

Полонська-Василенко Н. Історія України [Текст] 1900–1923 рр. / Н. К. Полонська-Василенко. —Київ, 1992.

Сергієнко, П. Соборність України: поняття, ідеї і реальність [Текст] / П. Сергієнко. — Київ, 1993.

Сливка, П. Лише вільний народ гідний щасливого майбутнього [Текст] : [до 95-ї річниці Злуки українських земель] / П. Сливка // Свобода. – 2014. – № 7 (22 січ.). – С. 5. – (Історичні паралелі)

«Україна: один народ — одна держава» [Текст] : [док. вист. в Держархіві області до 94-ї річниці проголошення Акту Злуки] // Свобода. — 2013. — № 6 (23 січ.). — С. 2.

Цаль, А. Двох не буває [Текст] / А. Цаль // Вільне життя плюс. — 2015. — № 6 (23 січ.). — С. 3. — (Вісті з архіву).

Щусь О.Й. Акт Злуки (1919) [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. – К.: В-во “Наукова думка”, 2003. – 688 с.: іл. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Akt_zluky_1919 (останній перегляд: 26.01.2018).

Рекомендовані публікації

Залишити коментар

Цей сайт захищений reCAPTCHA і застосовуються Політика конфіденційності та Умови обслуговування Google.

Contact Us

We're not around right now. But you can send us an email and we'll get back to you, asap.

Not readable? Change text. captcha txt