Білінський Тарас

 В Видатні діячі регіону, почесні громадяни регіону

Тарас Білінський – лікар, просвітницький діяч

Тарас Білинський народився у Збаражі 17 червня 1903 року. Виховуючись у національносвідомій сімї, він усвідомив, що завжди повинен бути вірним лікарському обов’язку, вірним рідному народові.

У 1921році закінчив українську гімназію в Тернополі, а в 1922 році почав медичні студії в Граці, закінчивши їх у 1927 році. Диплом нострифікував у 1929 р. у Віденському університеті, після чого працював помічником лікаря у Львівському державному шпиталі. З 1930 року досить успішно вів приватну практику в Збаражі, належав до філії УЛТ у Тернополі. Незважаючи на велику зайнятість (лікування хворих), він відразу стає у проводі громадського життя, яке з його прибуттям значно пожвавилось.

У грудні 1930 року в Збаражі відбулися загальні збори в читальні «Просвіта», на яких головою управи одноголосно обрано молодого лікаря Тараса Білинського. За короткий час читальня стала головним центром духовного життя збаражан. Тільки протягом кількох місяців у «Просвіту» вступило 200 осіб, переважно молоді. Мала кімната читальні не могла вмістити усіх бажаючих прочитати газету, послухати розповідь про історичне минуле українського народу, по-черпнути знань медицини, ознайомитись з політичним життям нашого суспільства. Тарас Білинський домігся, щоб читальню «Просвіта» перенесли до малого залу Українського дому. Завдяки його старанням чи-тальня передплачувала всі українські газети, що виходили в Польщі, а щоденну газету «Діло» і українські журнали він приносив з дому свої.

При читальні запрацювали аматорські гуртки, відбувалися вечорниці з танцями, а в піст чайні вечори, шахові змагання. Зібрані під час імпрез гроші призначалися для поповнення фондів бібліотеки. Це стривожило окупаційну владу, і вона шукала причину, щоб закрити читальню. Навесні 1934 року польська влада зазрештувала Тараса Білинського нібито за приналежність до ОУН, а читальню закрила.

Минуло три місяці, але польська влада не змогла пред’явити управі «Просвіти» антидержавних злочинів. Староство змушене було відкрити читальню. У липні цього ж року повернувся Тарас Білинський, бо польська поліція не змогла пред’явити йому ніяких доказів злочину.

Тепер ще буйніше завирувало просвітницьке життя і в місті, й у повіті. Часто лікар виїжджав у села повіту і, крім лікарської допомоги населенню, сприяв і в поліпшенні національно-просвітницької роботи, в організації товариства тверезості. Як згадує Богдан Левків із Малої Березовиці, що в лікарських сумках з червоним хрестом він вивозив нову національну літературу, заборонену в Польщі. При читальнях працювали рахункові (фізкультурні) гуртки, влаштовували фестини — свято молоді.

Не спали і говорили. Через кілька місяців польські поліцаї несподівано налетіли на читальню «Просвіта», зробили обшук в бібліотеці, знайшли заборо-нені книги. Справу передали в суд. Але адвокат Кульчинський зумів виграти процес. Ця перемога запалила українську молодь до роботи. На пропозицію Тараса Білинського при читальні організовано струнний ор-кестр, який часто виступав на імпрезах товариства, працював хор під керівництвом Л. Краснопери.

У 1935 році Т. Білинському вдалося організувати в Збаражі рахункове Товариство «Сокіл». Знову молодь обрала його головою.

По кількох місяцях праці Т. Білинський відмовився від керівництва «Сокола». Всю енергію і силу він віддає лікарській і просвітницькій роботі, стає районним провідником ОУН (підпільним). У 1937-1939 роках кілька разів був затриманий поліцаями, але швидко звільнений, хоч йому грозили заслання і концтабір Береза Картузька.

Головою Товариства «Просвіта» в Збаражі Тарас Білинський був до 17 вересня 1939 року. Він також був членом Ради Окружного Союзу кооперативів та членом управи Українського народного дому.

За часів окупації Збаража червоними його взяли на облік як небезпечного ворога, буржуасного націоналіста. У 1941 році органи НКВС в перші дні війни заарештували і закатували Т. Білинського.

Похоронили його тіло в Збаражі.

Під час повернення радянських військ у Збараж в 1944 р. сім’я Білинських, боячись нових переслідувань, виїхала з міста.

Продовжує лікарський подвиг свого батька Борис Білинський – академік, лікар-онколог, відомий далеко за межами Львова. Його дві доньки Адріана і Марта, правнучки Володимира, пішли дорогою своїх батьків, дідів і прадідів.

Пройшовши лікарське стажування в кращих лікарнях, лікарів-практиків Австрії, працюють терапевтами у Львові.

Син Андріани Мирон працює лікарем-онкологом у Львові.

Recent Posts

Залишити коментар

Цей сайт захищений reCAPTCHA і застосовуються Політика конфіденційності та Умови обслуговування Google.

Contact Us

We're not around right now. But you can send us an email and we'll get back to you, asap.

Not readable? Change text. captcha txt