Історія с. Боложівки Шумського району Тернопільської області

 В Історія регіону

Село Боложівка – одне з найстародавніших сіл Шумщини Згідно грамоти князя Свидригайла, волинський землянин Малиновський із своїми потомками заснував село Боложівка в липні 1446 року Воно розкинулося на правому і лівому березі річки Куми (Боложівочка), яка витікає з джерел Хмельницької області ,східніше села, плавний басейн 29 метрів квадратних, довжина 12 кілометрів, вона є притокою річки Вілія . Село Боложівка розташоване на схід від районного центру м.  Шумська на віддалі 10 кілометрів.

В рубриці Олександра Цинкаповського Стара Волинь і Волинське Полісся”, писалося, що село Боложівка, Острозького повіту, над річкою Вілією розташоване за 39 кілометрів від Острога. Село надане в 15 столітті князем Свидригайлом у володіння волинського землянина  Єло-Малиновського. Згідно з поборовим реєстром Луцького повіту в 1570 році належало до володінь Степана Шумського (Шуйського) пізніше до Малиновських. Під час їхнього панування в селі намічувалося п’ять ставків Рибу з цих ставків возили у Житомир, де вона мала велику ціну, і користувалася популярністю серед місцевого панства. Пізніше Боложівкою володіли пани Соснівські (Сосновські). І в кінці XIX століття в селі було 127 домів і 831 жителів, церква в 1732року Святої Покрови каплиця святого Андрія з 1860 року, яка розташовувалась на кладовищі.

Село положено серед гір і по долинах оточене мальовничими лісами. Протікає невеличкий потік, з якого формується невеличкий ставок, при якому стояв водяний млин. Ґрунти чорноземи, дуже урожайні .В селі побудований палац в англійському стилі, навколо палацу посаджено парк з каштанів. В кінці вулиці Київська (18841 році) стояв постоялий двір, через який проходила поштова дорога Луцьк – Теофіполь, одночасно в дворі вмішувалося двадцять екіпажів. На початку села був розміщений шинок, який користувався популярністю у подорожніх з житомирської траси. В кінці XIX – століття і на початку XX – століття господарем села був граф Чесновський, в якого налічувалося 341 га землі, в заможних селян 159 га землі в малоземельних 61 га.

В 1913 – 1914 роках через Боложівку, була прокладена залізна дорога, яка тягнулася від Ямполя, через Дедеркали, Боложівку на Остріг. Залізницею перевозили військові грузи та поранених солдатів Антанти.

До революції (1917 року) в селі була єдина церковноприходська школа, в якій працював лише один вчитель і навчалося  30 – 40 дітей. В селі довгий час жив священик Яким Левицький. Він мав два сини Никифора який жив у Києві і Івана який жив у Житомирі. За їхньою рекомендацією і на зароблені гроші батько добудував у селі церкву. Будівництво розпочалося у 1906 році, закінчилося у 1909 році. На будівництві церкви працювали люди з усіх навколишніх сіл ,бо дуже поважали святого отця, яким Левицький помер 1916році, похоронений на сільському кладовищі в капличці імені святого Андрія.

У 1917 році в селі революційні виступи,  був створений революційний комітет на чолі з Мазярчуком П.П. і Ковалем Ф. Т.

Мазярчук П.П був учасником громадянської війни. воював у загоні І.Котовського.

В 1918 -1921 році у селі залізницю зняли з приходом Радянської влади.

В 1921 році Боложівка переходить під владу панської Польщі. За допомогою графа Чесновського, який був головою земельної комісії в Польщі всі земельні володіння, які розташовані на Оборах і в Боложівці відійшли до володінь Польщі, а земля в Сивках до Радянської України. Деякі землі села ,які розташовані на  південний схід потрапили під володіння Радянської влади.

В цих роках село жило пограничним життям. В Боложівці стояв польський пограничний ескадрон. Польські офіцери сім’ями проживали на території села. 1 липня 1925 році в Боложівці сталася велика пожежа. Згоріло більша половина села , але погорільцям польська влада додала землю для будівництва у полі за селом. Так виникла вулиця Придатки.

У вересні 1939 році село як і всі Західноукраїнські землі було приєднано до радянської України у тому ж році в селі було утворено сільську раду. Першим секретарем якої був Стецюк Іван Оксентійович. Протягом 1939 – 1942 років частина жителів села була репресована і вивезена в Сибір і Північний Казахстан. На території села в 1940 році створюється два колгоспи імені Комінтерну ( голова Швець Данило Полікарпович ) та імені Червоної Армії (Лопацький Полікарп Карпович ) І Німецький фашизм своїм віроломним нападом порушив мирне життя боложівчан. Село було окуповане німцями 1 липня 1941 року . Під час війни жителі села захищали Батьківщину 126 чоловік з них 55 чоловік не вернулися в село а полягли захищаючи рідний край. Під час війни через село проходив рейд партизанського з’єднання С.А. Ковпака.

15 березня 1944 року село було звільнено частинами Радянської Армії від фашиського поневолення В ці роки велика кількість  боложівчан була примусово вивезена на роботу в Німеччину. Багато односельчан вступили є ряди ОУН— УПА одним із таких був Руденький Юзик Іванович, який мав вищу освіту , яку здобув в Англії, і був писарем УПА “Південь”. Загинув у 1952 році на території села.

У 1941-1952 роках в селі загинуло 59 мирних жителів. У1949 році в селі було 283 одноосібних господарств і 1476 жителів, утворили колгосп “Перемога”, а з 1964 року “Маяк”,1976 року ” Здобуток жовтня” ,згодом приєднались до колгоспу ім. Леніна.

В 1961 році в селі під час пожежі на кладовищі згоріла каплиця святого Андрія з часом знищили фігуру, яка стояла на перехресті доріг.

В 1969 році в с. Боложівка сталася страшна пожежа під час якої згорів панський маєток, в якому на даний час була розміщена восьмирічна школа, клуб і бібліотека, лишилися лише муровані стіни , а все що було зроблено з дерева згоріло Поступово відбудували, що лишилось після пожежі.

В 1958 році в селі закінчено електрифікацію і радіофікацію.

В 1967році в селі побудували типовий дитячий і садок, де згодом зробили торговий заклад.

В 1972 році в Боложівці побудували нову восьмирічну школу з шкільною майстернею та їдальнею.

1979 рік – відкрито новий будинок культури , в якому розмістили бібліотеку а згодом і пошту.

1990 рік – споруджено постамент погиблим воїнам односельчанам.

1992 рік – Боложівка від’єднується від колгоспу ім. Леніна і на території села утворено колективне сільськогосподарське підприємство «Маяк», яке з часом розпалося.

1996 рік – землі було розпайовано. Деякі боложівчани самостійно обробляють землі, деякі здали в оренду приватним підприємствам.

В селі налічується 283 будівлі жителів.

15 листопада 2005 року силами жителів села було відкрито газопостачання

Recent Posts

Залишити коментар

Цей сайт захищений reCAPTCHA і застосовуються Політика конфіденційності та Умови обслуговування Google.

Contact Us

We're not around right now. But you can send us an email and we'll get back to you, asap.

Not readable? Change text. captcha txt