ЗВЕНИГОРОД (Тернопільська область)


Між містами Гусятин і Сатанів в ході археологічних розкопок відкрито кілька культових городищ та супутніх їм поселень. Найвідомішими з них є Богит і Звенигород. Зараз стародавнє городище розташоване на схилі пагорба правого берега Збруча південніше сучасного села Крутилів, входить до заповідника «Медобори», є заповідним урочищем біля сіл Кринцилів та Крутилів.

Дослідження проводили Прикарпатська експедиція РАН, Тернопільський краєзнавчий музей. Досить добре збереглися три язичницькі капища, помешкання для служителів культу, фортечне замчище і поселення-супутники в урочищах Бабина долина, Стадна та інших.

Заселення відбулося ще в часи черняхівської культури, городище розвинулося під кінець 1 тисячоліття н.е. Верхня, північно-західна частина городища є значно більшою від нижньої. Деякі її ділянки досить рівні — там стояли споруди культового чи господарського призначення.
Нижня, південно-східна частина має складний рельєф.

Система валів На городищі розвинена система валів, які дуже помітні завдяки своїй висоті та ділять Звенигород на культову-адміністративну (північну) та житлову (південну) частини.

Вал 1 має ширину 8 м, висоту (від основи) 1,8 м. Під час розкопок встановлено, що він будувався протягом довгого часу, містить кераміку 5-6 ст.до н.е., черепки празької культури 6-7 ст.н.е. та 12 ст.. Виявлено майданчики, на яких тривалий час горіли вогні (шар попелу коло
30 см в товщину).

Вал 2 має ширину 9 м, висота від основи 1,8 м. Знайдено кам’яну кладку, обпалену глину, черепки «скіфського» часу та 12 ст., численні речі, значний майданчик, на якому довго горів вогонь. У зовнішньому рові цього валу також виявлено майданчик, мощений каменем.

Ще один вал має ширину 10 м, висота (від основи) 2 м. Внутрішній рів має ширину 2,5 м і глибину в материку 1,2 м, колись його стінки були ступінчасті, дно місцями обпалено і покрите вугіллям.

Насип валу споруджений в кілька заходів: спочатку основа з глини, потім глина з каменем. Із зовнішнього боку в валі вирізана сходинка шириною 3,6 м, що була частиною складної конструкції, в якій горіли вогнища.  На вершині валу є великі камені, частково обпалені.

Зовнішній вал городища вражає величиною. Максимальна висота до 4-6 м над рівнем рову і до 4-5 м над рівнем околиць (в окремих місцях), його навіть помітно із супутника. За даними археології, військових конфліктів, які б загрожували городищу, у цій місцевості не
було, але його призначення могло бути не суто ритуальним – вали такої висоти годяться і
для захисту, хоча стіни й не будувалися.

В ході розкопок виявлено три капища, кожне пронумероване.

Капище 1 мало діаметр коло 10 метрів, на краях виявлені заглиблення діаметром коло 2,8 м, на капищі знайдено ножі, наконечники стріл та інші речі.

Капище 2 також мало діаметр 10 м, в центрі виступає материкова скеля (з північного заходу і північного сходу обмежена валиком шириною 5 м і висотою 60-70 см), а в південному секторі майданчика знаходиться п’ять стовпових ям діаметром і глибиною 10-15 см. Майданчик капища викладений камінням, біля південного краю знаходиться чотири чашоподібних ями (в них знайдено різноманітні речі та кістки тварин), а на схід від центру майданчика серед каміння вибита велика овальна яма.

Капище 3 мало три рівні, поверхня була вимощена камінням, на якому знайшли уламки посуду, кістки тварин і різноманітні речі. Серед каменів є неглибокі овальні ями. Центральна яма має квадратну форму із закругленими кутами, орієнтованими за сторонами світу (зверху розміри
ями 1,6 х 1,7 м, до дна стінки ями звужуються), перед нею – майданчик з обпаленою
поверхнею, на якому лежить кам’яна плита.

Інші ями розташовані на терені капища, так і коло нього, вони мали різну форму, в частині з них знайдені залишки вогнищ, різноманітні речі (наприклад, ніж, замок, ключ, стремено, шпори, писанки, посуд, серп, коса, ножиці, кресало та інші), прикраси, в деяких — кістки тварин та людей (використані після розкладання тіл, що нагадує ритуали галлів).

Розкопано й різнотипні споруди, які могли бути допоміжними при культовій діяльності. Розміри коливаються від орієнтовно 2х2 метри. Частина споруд мала стіни — це могли бути будівлі. В них знайдені різні кістки, уламки браслетів тощо. Близько до капищ розташовані споруди, в яких знайдено багато різноманітних кісток (в тому числі і людських), обпалені зерна, прикраси, інші речі.

Деякі мали печі, використовувалися багаторазово. Серед знайдених речей — прикраси, побутові речі, різні кістки, кінська збруя. Особливого типу була споруда 14, розташована близько внутрішнього рову і валу 1, коло гіпотетичного капища 4 й мала розміри 4,2х3,7 м.

Всередині були ниткоподібні печі, частина підлоги обпалена (горіло вогнище). У підлозі вирита яма розміром 1х1,2 м із похилими стінками, де лежав ідол, коло якого було розсипане обгоріле зерно, знаходилися різні кістки, серпи та інші речі. Тобто, виявлений храм, який за параметрами відповідає описам храмів західних слов’ян.

Довгі будинки (доми-контини) спочатку стали відомими при розкопках на теренах полабських слов’ян, а тоді і далі на схід. У таких домах зазвичай відбувалися святкування (в тому числі з ритуалами) та віча. На городищі виявлено 10 довгих будинків. Вони різного розміру (наприклад, 12х5 м, 20х5м та суттєво більші), більшість мали вимощену камінням підлогу, на якій розпалювалися вогнища (часом у спеціально облаштованих місцях).

Стіни мали стовпову конструкцію. Один з будинків мав невеликі сіни. Часто трапляється посуд
(уламки), кістки домашніх тварин, прикраси, дверні ключі, замки, зброя. Також виявлені житла. Одне з них — на південній частині городища в материковій скелі (2,8 х 3 м, глибина 0,6-1,2 м), наявна піч-кам’янка (50х60 см).

Інше житло розташоване за межами городища південніше земляного валу над урвищем Сліпого яру, прямокутне (2,7х2,45 м, глибина 20-25 см), вхід до якого мав вигляд навісу, який спирався на стовпи. В центрі підлоги знаходилося вогнище, облаштоване каменями.

Городище Звенигород оточене поселеннями-супутниками. Частина з них були доволі невеликими, частина ж мала навіть свої укріплення.

  • Селище «Коло двох джерел» датується 10 століттям, розташоване на терасі річки Збруч нижче за течією від городища коло двох джерел (виявлено кілька споруд).
  • Селище «Хаща» (12 ст.) розташоване на північний захід від городища (знайдено 38 западин вздовж високого обриву Сліпого яру).
  • Селище «Стадне-1» розташоване на схід від Звенигорода на схилі берега Збруча (виявлено шість западин, кераміку трипільської культури, раннього залізного віку і 10-14 ст.).
  • Селище «Стадне-2» – на схилі пагорба на північний схід від городища (відкриті три господарські будівлі 11 і 12-13 ст, в одній був складний горн).
  • Селище «Сіванка» – на протилежному березі Збруча датується 10-13 ст, поруч є два кургани 1,5 м
    висоти.
  • Селище «Замчище» розташоване на північ від городища на високому плато і є радше ще одним городищем — збереглися вали городища висоцької культури (11-6 ст.до.н.е).
  • Селище «Бабина долина» (9-13 ст.) займає схил глибокого Сліпого яру, тягнулося на 800 м, зазнало кілька періодів перебудови і також відрізняється від інших поселень-супутників.

Дані розкопок свідчать, що життя власне у Звенигороді протікало із різною інтенсивністю з глибини віків і його останній пік був в 9-13 століттях. Культи з використанням людських кісток розвинулися в 11 столітті і знані лиш у Звенигороді (на Богиті та Ґовді — ні).

Святилище Звенигород почало занепадати з другої половини 13 століття (можливо, внаслідок посилення тиску ззовні), процес тривав поступово до 15-16 століть, а може й довше (за даними М. Ягодинської, до 17 і навіть 19 століть – поодинокі знахідки). Це цілком ймовірно, враховуючи віддаленість комплексу різних галицько-подільських капищ від основних центрів християнізації «слов’янського світу» та певну релігійну толерантність в Галичині в ті давні часи, а також збереження язичницької обрядовості по селах регіону.

За припущенням М. Козлова, на цих теренах протягом певного часу могло існувати доволі самостійне язичницьке теократичне утворення із ознаками державності (польські джерела, наприклад, повідомляють, що полонені в боях з галичанами поляки ставали рабами язичників, і власне тіла цих полонених, на погляд згаданого дослідника, могли бути використані в культових цілях).

Джерела

Добрянський, В. На берегах Збруча приносили в жертву християн [Текст] : [Збруцький культовий центр – єдина унікальна пам’ятка для всього слов’янського світу] / В. Добрянський // Місто. – 2012. – № 28 (18 лип.). – С. 19 : фот.

Ідзьо В.С. Ранньослов’янське суспільство і ранньослов’янська державність. Зародження і становлення християнства на території України [Текст] / В. С. Ідзьо. — Львів, 2004. — 288 с.

Козлов М. Язичницький світогляд східних слов’ян: структура, еволюція, трансформація [Текст] : монографія / М.М. Козлов. — Севастополь, 2009. — 288 с.

Крищук М.М. Топоніміка Тернопільщини [Текст] : навчально-методичний посібник. — Тернопіль, 2008. – 200 c.

Лівох, Р.   Скарби Волині та Галичини середини X- середини XIII століть [Текст] / Р. Лівох // П’яті “Ольжині читання”, Пліснеськ, 7 травня, 2010 року / Львів. галерея мистецтв ; [відп. ред. Б. Возницький]. – Львів ; Броди, 2011. – С. 41-58 : рис. – Бібліогр.: с. 55-57, в прим. в кінці ст. (17 назв)

Сторожук, С. Збруцький культовий центр [Текст] / С. Сторожук // Вісник Надзбруччя. – 2016. – № 12 (18 берез.). – С. 3 : фот. – (Говори, історіє!)

Тимощук, Б. А Отчеты Прикарпатской экспедиции в архивах ИА РАН, ИА АН Украины, Тернопольского музея  [Текст] / Тимощук Б. А, Русанова И. П. – Москва, 2007. – Режим доступу: http://www.bibliotekar.ru/3-1-81-yazycheskie-kapischa-slavyan/index.htm

Явір Іскра, Б. Збручанський культовий центр: Богит, Ґовда, Звенигород. Частина 3: Звенигород [Текст]  / Явір Іскра, Б. // Живий журнал. – 2012. – Режим  доступу: https://svit.in.ua/stat/javir/zkc_04_Zvenygorod.pdf.

Ягодинська, М. Марина Ягодинська: “На 90% території Тернопільщини не ступала нога археолога” [Текст] : [бесіда з дир. обл. комунальної інспекції охорони пам’яток історії та культури / провела] Жанна Попович // Номер один. – 2011. – 9 берез. – С. 4 : фот. – (Новини).

Ягодинська, М. О.Ювелірні вироби з давньоруських пам’яток Західного Поділля [Текст] : (за матеріалами Терноп. обл.) / М. О. Ягодинська // Археологія і давня історія України : збірник / НАН України, Ін-т археології. – К. : Ін-т археології, 2010. – Вип. 2 : Археологія Правобережної України. – С. 235-248 : рис. – Бібліогр. в кінці ст.

Ягодинська, М. О. Ранньослов’янське поселення на Західному Поділлі [Текст] / М. О. Ягодинська // Актуальні проблеми археології : тези Міжнар. наук. конф. на пошану І.С.Винокура (м. Кам‘янець-Подільський, 23-25 верес. 2010 р.) / Ін-т археології НАН України. – Т. : Астон, 2010. – С. 76-77.

Article Source

Автор:

Даний автор додав 1334 публікацій.

Залишити відповідь