ЖОЛОБКИ | Шумський район | Тернопільська область

ЖОЛОБКИ — село в складі Шумської ОТГ. До села приєднано хутори Домашник, Круча, Корчунок, Ляшівка, Сіножать. Розташоване на берегах р. Хотячна (ліва притока Шупінки, басейн Вілії, сточище Горині), за 10 км від районного центру і 25 км від найближчої залізничної станції Кременець. Територія – 2,53 кв. км. Дворів – 132. Населення – 452 особи (2014).

Перша письмова згадка – 1513 р., згодом згадане у 1545 р. як село, що належало до Крем’янецького замку. Тоді, за леґендами, й було назване на честь жолоба біля джерела. У 16 ст. Жолобки відійшли до Боговитинів – литовсько-руського шляхетського роду, який володів багатьма маєтностями на Волині.

Від 1583 р. село – власність В. Вкринського. Наприкінці 19 ст. в Жолобках налічувалося 80 дворів, 703 жителі. У 1919 р. місцеві жителі взяли участь у повстанні проти польських окупантів. 2 жовтня польські карателі розстріляли 22 чоловіки:

  • Андрія і Миколу Біднюків,
  • Михайла Блащука,
  • Максима Вавренюка,
  • Семена Виштикалюка,
  • Якима і Дорохтея Деньчуків,
  • Архипа Дмитрука,
  • Филимона і Сергія Ковальчуків,
  • Захарія, Івана, Купріяна, Михайла, Никифора та Якова Козачуків,
  • Арсена Косянчука,
  • Івана Марченка,
  • Омеляна Німеровського,
  • Івана Решітника,
  • Тихона Синицю,
  • Василя Сидорова.

Цей факт описано в епопеї Уласа Самчука “Волинь”. 1931 р. в селі нараховувалося 1185 жителів. Від вересня 1939 р. Жолобки – під радянською владою, яка почала переслідування членів ОУН, іншої національно свідомої української молоді.

Від початку липня 1941 р. до 2 березня 1944 р. село – під німецькою окупацією; нацисти вивезли на трудові роботи до Німеччини 30 юнаків та дівчат. У національно-визвольній боротьбі ОУН і УПА брали участь 58 осіб, серед них:

  • Василь Басараба (1926 р. н.),
  • Леонід Бойчук (1923 р. н.),
  • Іван (1915–1944), Опанас (1924–1944) і Павло (1923–1944) Виштикалюки,
  • Павло Заблоцький,
  • Володимир Кругляк (1925–1944),
  • Василь (1923 р. н.) і Ганна (1923 р. н.) Поліщуки,
  • Іван Присяжнюк (р. н. невід.–1946),
  • Ольга Решетнік (1924 р. н.),
  • Василь Рудюк (1924–1944),
  • Борис Сливчук (1924–1944),
  • Антін Чорнобай (1927 р. н.),
  • Ольга Штурма (1920 р. н.).

За радянської влади репресовано 13 сільських родин. Із мобілізованих на фронти німецько-радянської війни 64 чоловіків 9 загинули, 24 пропали безвісти. 1948 р. примусово створено колгосп.

Нині земельні паї селян орендує ТзОВ “Аграрія”. Є церква Димитрія Солунського (1991; кам’яна), збудована на місці старої дерев’яної (1740); дім молитви ХВЄ. Споруджено пам’ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1969; скульптори Л. Бізюк, Г. Дібус та ін.).

Діють НВК “ЗОШ 1–2 ступенів-дитячий садочок”, клуб, бібліотека, фельдшерський пункт, 2 торгових заклади. На території села працює Забарівське лісництво Кременецького лісгоспзагу. У Жолобках народилися:

  • правник Сергій Банах (1975 р. н.),
  • педагог, господарник, громадський діяч Петро Слободянюк (1947 р. н.).

Джерела:

Гуцал, П. Жолобки [Текст] / П. Гуцал, І. Фарина, І. Федечко // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. Т. 3. — Тернопіль, 2014. — С. 555—556 : фот.

Article Source

Автор:

Даний автор додав 2732 публікацій.

Залишити відповідь