Збриж, село в Тернопільській області

Село, підпорядковане Бурдяківській сільській раді. Розташоване при впадінні р. Босирка в Збруч (басейн Дністра), за 28 км від районного центру і 11 км від найближчої залізничної станції Скала-Подільська. Географічні координати: 48о 55’ пн. ш. 26о 11’ сх. д. Територія – 0,013 кв. км. Дворів – 7. Населення – 4 особи (2014).

Неподалік від села виявлено залишки двох поселень трипільської культури, розкопане курганне поховання ранньоскіфського часу, знайдено сокирку, сокироклинок епохи неоліту.

Перша письмова згадка датована 1646 р., коли на місці сіл Харжовець і Старий Ярослав закладене містечко Нове Бжезе. 1754 р. отримало назву Бжег (тобто “поселення на березі ріки”). У 1880-х роках назви: Збрижа, Збризькій Мост, згодом – Збризь.

На початку XVIII століття місто було уже, мабуть, помітним в регіоні. Про це свідчить факт дарування йому в 1646 році королем Владиславом IV Магдебурзького права. Магдебургія надавала право місту на самоврядування, і власний суд, право земельної власності і звільнення від більшої частини феодальних повинностей. Таким чином, Магдебургія своєрідно засвідчувала статус самостійності міста.

Королівський привілей передбачав наявність у міста печатки і герба, як основного символа міського самоврядування. Що стосується герба Збрижа, то в основі його лежить польський герб “Задора”, родовий знак засновників Лянцкоронських.

За час свого існування Збриж змінив декілька власників. Від Лянцкоронських він перейшов до Тарлів, далі – Стрижевських, це у XVIII ст., а потім, в XX столітті, був розділений між кількома власниками.

27 липня 1672 р. Збриж відвідав німецький мандрівник і дипломат Ульріх фон Вердум, який залишив у щоденнику опис містечка. Від 18 ст. – знову село. 1744 р. у Збрижі засновано монастир отців Капуцинів.

Після 1-го поділу Польщі у 1772 р. кордон між Росією й Австрією проліг по Збручу, поділивши Збриж на дві нерівні частини – більша на лівому, російському березі Збруча, менша – на правому, австрійському.

І нині колись єдиний населений пункт залишається поділеним; до того ж, усі історичні пам’ятки колишнього містечка, зокрема руїни замку та монастиря, розташовані на протилежному від Тернопільщини боці Збруча, у селі Збриж, що належить до Чемеровецького району Хмельницької області.

У 1890 р. населення села – 262 особи (42 двори). У власника села було: орної землі – 33 морґи, лугів і городів – 33, пасовиськ – 19, лісів – 39; у власності селян: орної землі – 15 морґів, лугів і городів – 17, пасовиськ – 27.  За австрійською статистикою 1900 р., в місцевій громаді було: 75 греко-католиків, 9 римо-католиків, 27 євреїв; мова: 75 осіб – українська, 106 – польська; на філь

варку: 41 греко-католик, 26 римо-католиків, 1 іншої віри; мова: 29 осіб – українська, 39 – польська.

За польськими статистичними даними, в селі: 1921 р. – 25 дворів (159 осіб), 1931 р. – 43 двори (214 осіб). Загальна поверхня – 300 га (в т. ч. 249 двірської посілості), з того орного поля
– 203 га. За Австро-Угорщини в селі працювала польська школа, за Польщі – двомовна. Діяли філії товариств “Просвіта”, “Сільський господар“, “Луг”, кооператива.

Від вересня 1939 р. село – під радянською владою. Від 8 липня 1941 до 5 квітня 1944 р. Збриж – під німецькою окупацією. 1948 р. у Збрижі був організований колгосп, який згодом приєднано до господарства с. Бурдяківці. 1 березня 1949 р. – хутір, де проживало 162 особи (41 двір), діяли початкова школа, хата-читальня; у зв’язку зі збільшенням чисельності населення надано статус села.

У селі встановлено пам’ятний хрест на честь скасування панщини (відновлений у 1991 р.). У Збрижі народилися письменник і журналіст Євген Зозуляк (1943 р. н.), військовик та літератор Олег Зозуляк (1949–2006), літератор Михайло Кухта (1916–1986).

Джерела:

Зозуляк, Є. Натхнення заронили солов’ї [Текст] : [про поета-пісняра Івана Кутеня] / Є. Зозуляк // Вільне життя плюс. — 2014. — № 26 (4 квіт.). — С. 6.  (Спогад).

Зозуляк, Є. Поетами славиться село [Текст] / Є. Зозуляк // Вільне життя плюс. — 2012. — № 1 (4 січ.). — С. 4. — (Краса понадзбручів’я).

Івахів, Г. Збриж [Текст] / Г. Івахів //Тернопільщина. Історія міст і сіл [Текст] : у 3 т. Т. 1. — Тернопіль, 2014. — С. 508.

Лашта, В. Збриж [Текст] / В. Лашта //Тернопільський енциклопедичний словник [Текст] : у 4 т. Т. 1 А – Я. — Тернопіль, 2004. — С. 640.

Article Source

Автор:

Даний автор додав 1578 публікацій.

Залишити відповідь