ЗБРУЦЬКИЙ ІДОЛ

ЗБРУЦЬКИЙ ІДОЛ – кам’яна статуя, предмет язичницького (див. Язичництво) культу сх. слов’ян. Знайдена 1848 у Збручі, біля с. Личківці (нині село Гусятинського р-ну Терноп. обл.).

Ідола знайшли у Збручі, коли він «визирнув» з води під час страшної посухи 1848 р. (тоді річка сильно зміліла). Він колись стояв на сусідній горі Богит, що входив до так званого «Збручанського культового центру». У популярній літературі це релігійно-політичне утворення має більш барвисті назви: Країна волхвів, Респубіка волхвів, «Язичницький Ватикан» тощо. Ядром Країни волхвів були чотири священні городища, що розкинулися по-сусідству:

  1. Звенигород
  2. Богит
  3. Ґовда, що стояли на правому березі Збруча,
  4. Іванківецьке городище — на лівому.

Найголовнішим і найбільшим серед них був Звенигород.

Збруцький ідол являє собою чотиригранний стовп з вапняку висотою 2,57 м, з витесаним зображенням чотириликої голови, на яку надягнена князівська шапка, тулуба і трьох ярусів, з усіх боків вкритий барельєфною композицією, що відображає міфологічне уявлення про три рівні Всесвіту.

Серед відомих у слов’ян ідолів Збруцька статуя відрізняється складністю і багатоплановістю своїх зображень. Це – чотиригранний кам’яний стовп висотою 2,57 м зі сторонами по 29 і 32 см, кожна грань якого заповнена зображеннями, розділеними на три яруси.

Голова ідола покрита круглої шапкою з полями і має чотири особи, звернені в чотири сторони. Особам на гранях ідола відповідають великі фігури верхнього ярусу – дві жіночих, які тримають в руках ріг і кільце, і дві чоловічих, одна з яких зображена з конем і шаблею.

В середньому ярусі поміщені дві чоловічі і дві жіночі фігури, біля однієї з яких зображена дитина. У нижньому ярусі знаходиться уклінна чоловіча фігура, зображена на одній грані в фас і на двох в профіль. На четвертій грані нижнього ярусу вибитий сонячний круг. На руках і особах фігур збереглися сліди червоної залозистої фарби.

Відразу ж після знахідки Збруцький ідол привернув до себе увагу наукової громадськості.  Унікальність ідола привела до діаметрально різним його оцінками і тлумаченням, аж до твердження про фальсифікації статуї.

Ідола зіставляли з кам’яними бабами кочових народів або визнавали вплив тюркських народів на його творців. Знаходили в ідола аналогією з німецькими кам’яними зображеннями і зв’язок з античністю, бачили витоки ідола в кельтській мистецтві.

Разом з тим Збруцький ідол по ряду своїх особливостей відповідає кам’яним слов’янським божкам: по чотиригранної формі стовпа, манері зображення рельєфних фігур, положенню рук, за формою кам’яної шапки. Належність ідола слов’янам і час його створення отримали підтвердження при обстеженні місця його знахідки і відкриття слов’янських городищ-святилищ, що виникли тут в кінці X – початку XI ст.

Більшість дослідників зіставляли Збруцького ідола зі Святовитом (М. Потоцький, який назвав його так відразу ж після знахідки, Л. Нідерле, А.С. Фаміцин і ін.), Описаним Саксоном Граматиком: «У храмі встановлено величезний, вище людського зросту ідол з чотирма головами і шиями, з яких дві звернені до грудей і дві до спини.

Передні і задні голови влаштовані так, що одна з них звернена направо, інша наліво. Борода і волосся у нього підстрижені. У правій руці ідол тримає зроблений з різних металів ріг, який щорічно наповнюється чистим вином. Ця рідина служить для гадання про родючість майбутнього року.

Ліва рука ідола впирається в бік, вигнута луком. Туніка, складена з різних шматків дерева так майстерно, що неможливо помітити з’єднання, доходить до берців. Ноги ідола стоять на землі, основа їх схована під землею.

Дійсно, Збруцький ідол має спільні риси з Святовитом: Чотироликість і атрибути – ріг, меч. Але ці ознаки мають широке поширення. Багатогранність богів відома у різних народів, в тому числі і у слов’ян і не тільки північно-західних.

Багатоликі фігури знайдені в Вісліца і Волине на території Польщі, Преславі в Болгарії, Іванківцях та Ярівка на Поділлі, в Старій Рязані. Атрибути, особливо ріг в руках, є у ідолів, знайдених на землях і східних і західних слов’ян.

У той же час у Збруцького ідола і Святовита багато відмінностей, в них відображаються особливості ідолів, зроблених з дерева і з каменю. Святовит, як всі дерев’яні статуї, був об’ємну скульптуру людини, що стоїть на весь зріст. Особливість Збруцького ідола в тому , що він має вигляд чотиригранного стовпа з рельєфними зображеннями на його сторонах,

Зображення на ідола були трактовані неодноразово. Чотири грані ідола пов’язували з порами року, три яруси зображень зіставляли з уявленнями про поділ світу на небо, землю і пекло або землю, сонце і зірки.

Найґрунтовніше ідеї, виражені в Збруцькому ідола, розглянув Б.А. Рибаков, згідно якого, статує є уособленням космогонічної картини Всесвіту, де

  • у верхньому ярусі мешкали божества неба,
  • в середньому ярусі знаходилися люди землі,
  • в нижньому ярусі – божество, що підтримує весь Всесвіт.

Дослідник запропонував ототожнення божеств, зображених на гранях ідола:

  • Макошь – богиня родючості та врожаю,
  • Лада – покровителька весняних польових робіт,
  • Перун – бог грози і блискавки, покровитель воїнів,
  • Дажбог – бог сонячного світла, білястого – бог предків і багатства.

Боги становили цілий пантеон і уособлювали собою всеосяжне і всюдисуще божество Всесвіту, якому за значенням міг відповідати Рід або Сварог. Припускають, що на рубежі 9–10 ст. пам’ятку було зведено на культовому городищі г. Богит (за 5 км від с. Городниця Гусятинського р-ну) й лише в серед. 13 ст. заховано шанувальниками в Збручі, де вона перебувала у вертикальному положенні аж до свого знайдення.

Від 1851 Збруцький ідол зберігається в Краківському археологічному музеї й до сьогодні – одна з основних знахідок в його експозиції.

Копії в натуральну величину експонуються в кількох музеях, у т. ч. – історичних музеях Києва та Москви, у сквері біля Софійської площі в Києві.

У 2016 році польські та українські археологи почали спільне дослідження Збруцького ідола – ймовірно, одного з найбільш унікальних та загадкових свідчень вірувань давніх слов’ян. Знайдений майже 170 років тому він досі провокує дискусії, довкола нього більше запитань, аніж відповідей. Водночас вивчення цієї скульптури дасть нагоду більше дізнатись і про інші збережені ідоли українського Поділля.

Багато років феномен цієї кам’яної скульптури цікавив науковців. Нову хвилю дискусій спровокувала опублікувана у 2011 році стаття Олексія Комара та Наталії Хамайко «Збруцький ідол: пам’ятка епохи романтизму?». Її мета – довести, що Збруцький ідол насправді не слов’янська пам’ятка, а набагато пізніша підробка майстрів XIX століття, які захоплювалися старовиною.

За словами учасниці проекту з дослідження ідола Наталії Войцещук, що працює в НДЦ «Рятівна археологічна служба» Інституту археології НАН України, дати відповідь на більшість запитань можна лише провівши детальні дослідження. Адже востаннє ідола вивчали у 1960-х роках, коли ще не було багатьох сучасних методів.

«Ми ставимо собі завдання максимально дослідити Збруцького ідола сучасними методами, – пояснює науковець. – Йдеться про геологічні дослідження, спектральний аналіз, різні хімічні аналізи тощо. Зокрема, на Збруцькому ідолі збережені сліди фарби. Вивчення її хімічного складу дасть нам багато інформації, адже фарби XIX століття і фарби Х століття кардинально відрізняються».

Науковці також планують визначити точне місце виявлення ідола та його історію перевезення до Кракова.

Деталі→  Загадка Збруцького ідола

Джерела

Бандрівський, М. Збруцький ідол – пам’ятка садово-паркової скульптури поч. ХІХ ст.: до мотивів фальсифікації та її авторства [Текст] / М. Бандрівський // Історія релігій в Україні : наук. збірник / гол. ред. М. М. Капраль ; Львів. відділення Ін-ту укр. археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського НАН України [та ін.]. – Львів, 2016. – Ч. 2: Філософія, соціологія, політологія релігії. – С. 623-628. – Бібліогр. в кінці ст.

Брик, А. Мандрівка у землі Збруцького ідола [Текст] / А. Брик // Свобода. – 2012. – № 84/85 (12 жовт.). – С. 12 : фот. – (Місце, де оживають легенди).

Геник, В. Таємниця Збруцького ідола [Текст] / В. Геник // Галичина : наук. і культур.-просвіт. краєзн. часопис. – Iвано-Франківськ : Нова Зоря, 2000. – Вип. 4. – С. 195-198. – Бібліогр. в кінці ст. (8 назв).

Добрянський, В. Збруцький ідол. Погляд кріз призму віків [Текст] / В. Добрянський // Золота пектораль. – 2011. – № 1/2. – С. 153 : фот. – (Краєзнавство).

Добрянський, В.  Що ми знаємо про Збруцького ідола? : Мандрівка у минуле [Текст] / В. Добрянський // Чортківський вісник. – 2010. – 6 серп. – С. 5. – (Історія).

Козлов М. Язичницький світогляд східних слов’ян: структура, еволюція, трансформація [Текст] : монографія / М.М. Козлов. — Севастополь, 2009. — 288 с.

Кучмій, М. Ще раз про кумира з гори Богіт [Текст] : [Збруцький ідол] / М. Кучмій // Вісник Надзбруччя. – 2014. – № 31 (1 серп.). – С. 5 : фот. – (Дослідження)

Кушнір, Л. “Це напад на на нашу історію” [Текст]: за допомогу в пошуку винних у руйнуванні скульптури давньослов’янського бога Світовида [копії Збручанського Світовида] призначено винагороду в 20 тис грн / Л. Кушнір // Україна молода. – 2013. – № 38 (13 берез.). – С. 8 : фот.

Крищук, М.М. Топоніміка Тернопільщини [Текст] : навчально-методичний посібник. — Тернопіль, 2008. – 200 c.

Лівох, Р. Скарби Волині та Галичини середини X- середини XIII століть [Текст] / Р. Лівох // П’яті “Ольжині читання”, Пліснеськ, 7 травня, 2010 року / Львів. галерея мистецтв ; [відп. ред. Б. Возницький]. – Львів ; Броди, 2011. – С. 41-58 : рис. – Бібліогр.: с. 55-57, в прим. в кінці ст. (17 назв)

Мандзюк, Д. Світовида з річки витягали трьома парами волів : язичницького ідола селяни хотіли порубати на шматки / Д. Мандзюк // Газета по-українськи. – 2008. – 29 серп. – С. 19 : фот.

Мурська, О. Таємниці Збруцького ідола [Текст]  / Мурська О. // Свобода. – 2007. – 14 квіт. – С. 3 : фот. – (Рідний край).

Писаренко, Ю.Г. Збруцький ідол [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. – Київ, 2005. – 672 с.: іл. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Zbrucky_idol

Попович, Ж. Волхви Богиту лікували та передбачали як давньоєгипетські жерці. Давні язичницькі жерці свої знання викарбували на Збруцькому ідолі [Текст] : [про давнє язичницьке городище-святилище Богит, розташоване на Гусятинщині] / Ж. Попович // Номер один. – 2013. – № 1/2 (9 січ.). – С. 8 : фот. – (Історія).

Рудич, Т. М. Антропологический материал Черняховской культуры из раскопок И. Гереты [Текст] / Т. М. Рудич // Русанова, И. П. Языческие святилища древних славян / И. П. Русанова, Б. А. Тимощук. — Москва, 2007. — 304 с.

Тимощук, Б. А Отчеты Прикарпатской экспедиции в архивах ИА РАН, ИА АН Украины, Тернопольского музея [Текст] / Тимощук Б. А, Русанова И. П. – Москва, 2007. – Режим доступу: http://www.bibliotekar.ru/3-1-81-yazycheskie-kapischa-slavyan/index.htm

Третяченко, О. У гостях у Збруцького ідола [Текст] : [про пам’ятку язичн. періоду історії нашого краю] / О. Третяченко // Вільне життя. – 2010. – 8 верес. – С. 9 : фото.кол. – (У пошуках таємниць)

Шот, М. 160 років, як знайшли [Збруцького] ідола [Текст] / М. Шот // Урядовий кур’єр. – 2008. – 4 жовт. – С. 16 : фот .

Ягодинська, М. Марина Ягодинська: “На 90% території Тернопільщини не ступала нога археолога” [Текст] : [бесіда з дир. обл. комунальної інспекції охорони пам’яток історії та культури / провела] Жанна Попович // Номер один. – 2011. – 9 берез. – С. 4 : фот. – (Новини).

Ягодинська, М. О.Ювелірні вироби з давньоруських пам’яток Західного Поділля [Текст] : (за матеріалами Терноп. обл.) / М. О. Ягодинська // Археологія і давня історія України : збірник / НАН України, Ін-т археології. – К. : Ін-т археології, 2010. – Вип. 2 : Археологія Правобережної України. – С. 235-248 : рис. – Бібліогр. в кінці ст.

Article Source

Автор:

Даний автор додав 1329 публікацій.

Залишити відповідь