Зборівська битва, 1917

Зборівська битва І Світової війни (нім. Schlacht bei Zborów , чеш., слов. Bitva u Zborova ) — битва між російською та австро-угорською арміями 1-2 липня (17-18 червня за ст. стилем) 1917 року під час Червневого наступу (так званого наступу Керенського).

Відбулася біля м. Зборів,  на території Австро-Угорщини (нині Тернопільської області). На боці Російської імперії в цій битві вперше брали участь підрозділи сформованого з полонених чехів і словаків Чехословацького легіону.

Бій завершився безперечною перемогою російських військ, по суті — єдиною великою перемогою Російської імперії під час наступу Керенського. Перемога під Зборовом також сприяла піднесенню чеської національної самосвідомості.

У зв’язку з тим, що в результаті революційної пропаганди в російській армії багато військових частин були ненадійні при переході в наступ, на Зборівському напрямку була задіяна недавно сформована з чехів і словаків Чехословацька стрілецька бригада (Československá střelecká brigáda ), що складалася з трьох стрілецьких полків:

  • 1-й стрілецький полк Св. Вацлава (пізніше — Яна Гуса )
  • 2-й стрілецький полк Їржі з Подєбрад
  • 3-й стрілецький полк Яна Жижки з Троцнова

Чехословацька бригада чисельністю в 3.500 багнетів була погано озброєна й недостатньо навчена, особливо бракувало кулеметів. Крім цього, під Збаражем вона вперше брала участь у бойових діях як окреме військове з’єднання.

Бригада була направлена на ділянку фронту під Зборів, сусідні з нею ділянки займали 4-а і 6-а російські дивізії. Їм протистояли:

32-я угорська піхотна дивізія у складі:

  • 86 піхотного полку (з Суботиці)
  • 6 піхотного полку (з Будапешту)

19-я чеська піхотна дивізія в складі:

  • 35 піхотного полку (з Пльзеня)
  • 75 піхотного полку (з Їндржихова Градеця)

Австро-угорські частини налічували близько 5.500 чоловік і були досить добре оснащені і озброєні.

Загальний наступ почався 1 липня. На світанку другого дня, після інтенсивної артилерійської підготовки, що почалася о 5:15, невеликі групи з чехословацьких легіонерів атакували позиції противника. Після подолання ними лінії загороджень з колючого дроту в бій вступили більші сили.

До 15:00 частини легіонерів просунулися вглиб австро-угорського фронту на відстань до 5 кілометрів, розірвавши таким чином австро-угорську оборону. У полон потрапили понад 3.300 австрійських військовослужбовців, у тому числі 62 офіцерів.

Було захоплено 20 гармат та велику кількість амуніції та озброєнь. Втрати російської сторони склали 184 вбитих і смертельно поранених, близько 700 поранених і 11 зниклих без вісті.

У Зборівській битві брали участь 2 майбутні президенти Чехословаччини — Клемент Готвальд на боці Австро-Угорщини і Людвік Свобода на боці Російської імперії.

Перемога в Зборівській битві не зробила істотного впливу на результат загалом невдалого для Російської імперії Липневого наступу, однак посприяла підйому патріотичних почуттів серед населення Чехії та Словаччини.

Після успіху під Зборовом Тимчасовий уряд зняв всі обмеження на формування чехословацьких частин на території Російської імперії. Після цієї битви населення Чехії та Словаччини, що належали імперії Габсбургів також вперше дізналося про існування на території країн Антанти чехословацьких військових підрозділів, які воюють проти Австро-Угорщини (попри те, що австрійська цензура стежила за тим, щоб подібні відомості не проникали до друку).

У 1927 році біля с. Калинівка насипали могилу та встановили кам’яний пам’ятник із написом: «Тут, на старій слов’янській землі під Зборовом, сплять сини Чехо-Словаччини, що полягли за волю, мир, за краще майбутнє всіх слов’янських народів. 2. VII. 1917. Вічна їм слава» (1927).

У 1997 у Калинівці перебували представники Чехії — президент В. Ґавел, начальник генерального штабу І. Неквасила, аташе посольства Словаччини в Україні Я. Габовчик.

2004 — заступник міноборони Чеської Республіки Я. Прішбілова, посол Чеської Республіки в Україні К. Штіндл, ген. консул Чеської Республіки у Львові М. Яндера та ін.

Про битву під Калинівкою видано книгу чеських авторів М. Рудольфа «Зборів» (1922) та Ю. Хлодецького «Поле слави чехословацької зброї» (1924).

Джерело

Article Source

Автор:

Даний автор додав 1719 публікацій.

Коментарі (1)

  1. Лютий

    Утворений із зрадників і колаборантів підрозділ на нашій землі пішов у бій на боці Московії. З іншого боку фронту стояли наші Січові стрільці. СВЯТО !!!. Ну, не будемо осуджувати чехів і словаків, це їх справа. Але підігрування у цьому із сторони України на державному рівні – це ганьба. Зрештою все має бути симетричним.
    Нехай на території колишньої Чехословаччини будуть збудовані меморіали воякам УПА, які під час рейду нескорених до Західної Європи були безжалісно знищені на цих територіях. Хай наша влада відзначає річниці цих подій на землях Чехії і Словаччини.
    А то Зборівщина вже перетворилась на країну чудес. На цвинтарі – меморіал “POLEGLYM ZA OYCZYZNY” (спробуй пояснити внукам), на козацькій могилі – обеліск славним польським воякам (хто ж тоді козаки), ну ще меморіал у Калинівці з урочистостями …
    Писав Кобзар ” МОГОЛИ, МОГОЛИ …”

Залишити відповідь