ЗБОРІВСЬКА БИТВА | музей

23.10.2009 | Автор: | Категорія: Музеї

Зборівський районний комунальний історико-краєзнавчий музей «Зборівська битва»
вул. Козацька, 13.м. Зборів, 47201 Тернопільська область
тел. (03524) 2-14-73.
Музей працює з 9.00 до 18.00 годин.
Вихідні дні: понеділок, середа
e-mail : zborivmuseum @ gmail. com
ФБ-сторінка: https://www.facebook.com/Історико-краєзнавчий-музей-Зборівська-битва-museum-of-Zboriv-battle-1510560725743283
Директор музею — Макогін Богдан Данилович

Музей «Зборівська битва» заснований 1993 року з ініціативи письменника і журналіста Григорія Барана-Радошівського  на честь видатної події в історії українського державотворення – Зборівської битви 1649 року. Перших відвідувачів прийняв 1995 року, коли була викінчена діорама «Зборівська битва», що висвітлює  вирішальний момент цієї звитяжної баталії  (Автор – Степан Нечай).

Фундамент будівлі було закладено австрійським банкіром у 1895-1896 роках. Через 100 років, 66-річний багатолітній в’язень сибірських таборів, Григорій Якович Баран у цьому приміщенні створив музей. Започаткована ним музейна справа принесла свої плоди – діє районний історико-краєзнавчий музей визвольних змагань у місті Зборові на вулиці Козацькі, 45. 

 З 2012 року ведеться робота по створенні  Державного історико-культурного заповідника «Поле Зборівської битви 1649 року». Від червня 2002 року музей, що спочатку був відділом Тернопільського обласного краєзнавчого, функціонує як комунальний заклад культури Зборівського району.

У музеї  зберігається понад 1430 речей, у тому числі й матеріали археологічних досліджень поля Зборівської битви, проведених Міжнародною експедицією, зініційованою професором  Морехеадського університету Адріаном Манзієм та очолюваною директором Тернопільської обласної комунальної інспекції охорони пам’яток історії і культури Богданом Строценем.

Дві верхні експозиційні зали висвітлюють козацькі походи  в Галичину  під проводом гетьмана Богдана Хмельницького,  детально розкривають хід Зборівської битви,  внаслідок якої було укладено  договір, що  документально підтвердив утворення Української Козацької Держави.

Нижні зали музею містять експозиції, присвячені  подвигу  Січових  Стрільців та діяльності ОУН- УПА, спрямованій  проти окупаційних режимів. Таким чином  музей пропагує святу справу самовідданої боротьби наступних поколінь за волю і державну незалежність України. Є у музеї також своя бібліотека та кімната пам’яток  духовної культури краю.

Постійно діє експозиція, присвячена чеським та словацьким легіонерам, які у  Першу світову війну виступили проти засилля корони Габсбургів і 2 липня 1917 року  під Зборовом ціною подвигу утвердили  право на суверенну державу.

Директор музею «Зборівська битва» Макогін Богдан Данилович 1969 року народження, освіта вища педагогічна. У музеї працює більше п’яти років, директором з осені 2009 року.

Колектив музею: директор, науковий працівник, головний зберігач фондів.

Музей «Зборівська битва» є  своєрідною візитівкою міста, осередком культурного та громадсько-політичного життя Зборівщини.  

Вся діяльність закладу спрямована на пропаганду патріотизму, утвердження державотворчого світогляду краян, зокрема молоді.

Відвідувачів музею найбільш приваблює діорама історичної битви. Уродженець Зборова заслужений художник України Степан Нечай на розлогому полотні майстерно змалював звитягу вирішального наступу козаків на польське військо у долині річки Стрипи.

Результати досліджень

За час  роботи експедиції досягнуто чимало. Дві основні мети, які ставили перед собою дослідники, — локалізувати битву і поповнити експозиції музею « Зборівська битва», — успішно виконані.

Завдяки карті польського табору, складеній командиром німецької піхоти (учасниці битви під Зборовом ) Увальдом, нам вдалось встановити його межі і зафіксувати його на місцевості. Посприяла цьому німецька педантичність і точність: Увальд старанно наніс на карту чимало місцевих деталей – пагорби, долини, річки і т. д.

Наклавши цю карту на сучасні, ми висунули припущення про те, де цей вал мав би бути, і зафіксували його на місцевості. З’ясувалось, що частина валу збереглась і до сьогодні – це північна сторона подвір’я ветлікарні. На цьому місті був північно —  східний редут польського табору.

Звідси вал ішов у двох напрямах – на захід по сучасних вулицях Верхня і Загребелля ( ці вулиці, швидше за все, потім виникли уздовж валів) до круч над річкою Східна Стрипа; вал тягнувся також на південний схід через територію мікрорайону «чорнобильців», колгоспний сад виходив на поле (його у 20-х роках XX ст.. український історик Іван  Крип’якевич зафіксував як «Околи»), де повертав на південний захід і йшов до Стрипи.  На цьому  полі, оскільки воно зараз не  ореться, ми найбільше і працювали. Там нам теж вдалося простежити вал, який зараз дуже розораний.

Отже, загальна довжина валу польського табору сягала приблизно 3,5кілометра, а саме табір охоплював практично всю частину Зборова на лівому березі Стрипи (райони відомі як Кулинці і Загребелля). В цьому таборі перебувало 16 серпня 1649 року (другий день битви) майже 30 тисяч людей — військо і челядь.

Переправ через Стрипу було дві: одна в районі сучасного мосту через річку, інша — на Білому березі, де проходила головна дорога.

Козацький табір, згідно з картою Увальда, містився в районі села Тустоголови і на захід від нього (могила, що є в східній частині села у формі мальтійського хреста і написами, що колись були на ній, швидше за все, козацька). Козацькі гармати були розміщені на Тустоголівськй горі, дещо східніше від недобудованої лікарні: звідси було добре обстрілювати польський табір.

Татарський кіш знаходився на схід від Тустоголов, на правому березі р. Гнилки.

Ці дані підтверджують і польські щоденники, написані учасниками битви: намети Богдана Хмельницького і хана можна було побачити з польського табору (з північного валу), і вони знаходилися на відстані пів польської милі (приблизно 3,5 км) від королівського табору.

Поле між ворожими таборами і є полем битви. Основний наступ козаків на табір йшов саме від Тустоголов на північний вал польського табору, що був гірше укріплений.

Крім локалізації таборів, нами було оглянуто так звані «козацькі» могили. Проблема ось в чому: науці не відомо жодного козацького поховання під курганом (за винятком могили кошового Івана Сірка, на якій напис мав висоту 1,5 метра).

Всі козацькі поховання — це звичайні цвинтарі або окремі могили, зроблені у християнській традиції, а кургани — атрибути язичинства. На козацьких могилах переважно стоять так звані мальтійські хрести — подібний встановлено і на Козацькій могилі під Зборовом. Про цю могилу важко щось говорити.

Цей курган, з якого, напевно, видно пів району, насипано в останні роки існування радянської імперії, коли відбувалося пробудження українського народу, повернення його до своїх традицій. До цього висота кургану трохи перевищувала 2 метри.

На австрійській карті кінця 18 ст. ця могила позначена під хрестом (тобто на ній стояв хрест, інший курган на цій карті, що є сьогодні , без хреста). Тобто могила вважається християнською в кінці 18 ст. Отже приблизно 140 років після битви — не такий вже великий час, щоб місцеве населення встигло забути місце поховання козаків, більше, що місцевість за ці роки практично не змінилося.

Коли тривало спорудження сучасного кургану, то за свідченнями очевидців, їм траплялася велика кількість кісток. Все це дає підстави з певними застереженнями вважати, дану могилу справді козацькою.

Діарама Зборівська битва. худ. Степан Нечай, фото Ігоря Крочака

Але інша могила, яку теж називають Козацькою, що знаходиться на східному узліссі лісу Хворостівка недалеко від Пліснян,  насправді до козацтва ніякого відношення не має. Хоча там теж є сучасний насип, але й тепер можна простежити основу доволі таки великого за територією кургану з ровиком навколо нього.

Крім того, ця могила знаходиться далеко від місця основних подій битви  і козацького табору, у не примітному нічим місці. Тож видається принаймні дивним, що козаки несли б так далеко ховати своїх побратимів.

Незважаючи на чималі досягнення експедиції в локалізації битви, попереду ще дуже багато роботи. Треба зробити розріз валів польського табору, щоб остаточно підтвердити, що це саме вали, знахідками підтвердити місце розташування козацького табору і татарського коша; встановити, де був польський табір 13—14 серпня 1649 року, коли поляк готувалися до переправи.

За час роботи експедиції було знайдено більше 800 знахідок, правда, саме до часу битви з них можна віднести більш — менш 30—40. Найбільше знахідок — це шраплені (232 штуки). Воно й не дивно: околиці Зборова під час Першої світової війни були ареною жорстоких боїв між російськими і австро – угорськими військами.

Серед знахідок, що датуються періодом битви, найбільшу увагу привертають кулі. Їх можна поділити на два типи : одні — великі, круглі — для рушниць великого калібру; інші — трохи менші, з невеличким «хвостиком».

До цього «хвостика» прив’язували своєрідну паперову «гільзу» з точно виміряним зарядом пороху. Такий винахід дозволяв значно швидше заряджувати рушницю і стріляти, хоча, з іншого боку, треба було частіше чистити ствол. Він використовувався як королівськими військовими (особливо німцями), так і козаками.

Періодом битви датуються і кілька ґудзиків (на фото — сріблі, посріблені, мідні). Крім того, на місці можливого валу нами знайдено чимало деталей від воза, великих цвяхів, якими збивали дерево; перед валом — декілька кінських підков; на полі — підкови від чобіт, губні гармошки, частинки прикрас (на фото — можливо, від панцирів);  ряд інших речей, які можна було б датувати періодом битви, але вони потребують детального аналізу.

В районі Козацької могили знайдено частину бойової коси, яка відрізняється від звичайної тим, що була товстіша й масивніша, і її лезо розміщувалося під кутом приблизно 120 градусів до держака. Такі коси навіть спеціально замовляли окремі шляхтичі (дані археолога І.Своєшнікова, що досліджував битву під Берестечком).

Інші знахідки теж поповнять експозицію музею «Зборівська битва». Найцікавішою, мабуть, буде зібрана нами колекція монет. На жаль, монет періоду битви ми не виявили, хоча кілька з них поки що не датовано.

Найдавніша монета — бура тинка 1661 року. Є цілий ряд австрійських монет (їх найбільше), що датуються від 1775 до 1910 рр., тобто майже усім часом перебування наших земель у складі Австрійської, а потім Австро — Угорської імперій. Також маємо кілька польських і радянських монет, зокрема 2 копійки 1940 року.

Дуже цікавими є три ґудзики: австрійський з одноголовим орлом, російський з двоголовим і англійський — з левом часів Першої світової війни (як він сюди потрапив — важко сказати).

Знайдено пломби, ваги. Та найцікавішим є кілька виявлених нами медальйонів. На одному з них з одного боку зображена Матір Божа над півмісяцем, а з іншого — двоє святих, що тримають велику книгу (Кирило і Мефодій?). Можливо, цей медальйон носив на грудях якийсь козак? Адже символіка на ньому православна і козацька за стилем.

Масові знахідки — гільзи (є навіть американські), осколки часів обох світових воєн. Знайшли навіть гранату, правда, без запалу. Багато є й сучасних знахідок.

Результатами експедиції задовільні. Адже зроблено чимало, причому — за відносно короткий термін. Але Зборівська битва чекає подальших досліджень.

Фото: uk.wikipedia.org – Жан-П’єр Норблен де ла Ґурден. Битва під Зборовом. 1780 (?)

 

Article Source

Автор:

Даний автор додав 1917 публікацій.

Коментарі (3)

  1. […] м. Зборів, вул. Козацька, 13 Тел.: +38 (03540 ) 2 14 73 Веб-довідка: http://irp.te.ua/l-r-5 E-mail: […]

  2. […] науковим співробітником музею «Зборівська битва» (м. Зборів). мешкає у місті Зборові Тернопільської […]

  3. […] Музей «Зборівська битва» » Тернопільщина до Регіон: Тернопільська область […]

Залишити відповідь

 

Інші публікації даної в категорії ‘Музеї’