Завалів, село, Тернопільська область

 

ЗАВАЛІВ – село в Підгаєцькому районі, центр сільської ради, якій підпорядковані села Заставче, Затурин і Середнє. У  зв’язку з переселенням жителів хутори Гута і Замче виведені з облікових даних. Розташоване на правому березі р. Золота Липа (ліва притока Дністра), за 12 км від районного центру і 33 км від найближчої залізничної станції Потутори. Через село проліг автошлях Галич–Сатанів. Географічні координати: 49° 12’ пн. ш. 25° 01’ сх. д. Територія – 2,67 кв. км. Дворів – 180. Населення – 397 осіб (2014).
Поблизу Завалова знайдено бронзовий меч доби пізньої бронзи. Топонімічні назви сільських вулиць: Рови, Вали, Долина та ін; гір – Кам’яна, Бичова, Карачин. За переказами, село до 12 ст. називалося Зелений Дуб. Згадка про нього є у літописних записах Західної Словенії.

Перша письмова згадка про завалів датована 1310 р. – у земельних реєстрах, що зберігаються у Львівському архіві. Інша документальна згадка датована 1395 р., відповідно до неї Завалів – власність Івана Унгаруса.

Згодом власниками поселення були Маковецькі, які у 17 ст. збудували тут дерев’яний замок у вигляді літери “U”. Добровільна здача замку турецькому воєначальникові Ібрагімові Шишману в квітні 1675 р., що вчинив комендант фортеці П. Маковецький, призвела до повної руйнації укріплення.

Відбудований з ініціативи гетьмана С. Яблоновського замок перетворено на своєрідний плацдарм для підготовки антитурецьких військових походів.  Від початку 18 ст. обороноздатна функція фортеці втрачала значення; замок поступово перетворився на палац.

У 1757 р. переданий у власність маловідомої родини Груїв; 1847 року приміщення викупив Климентій Рачинський. 1875 р. лікар Медвей, використовуючи місцеві мінеральні джерела, відкрив у замку водолікарню та кліматичну станцію. Від 1892 р. пам’ятку вивчав львівський історик Олександр Чоловський, який залишив, зокрема, такий опис:

Замок у загальних обрисах збережений і до цього часу заселений, розташований на значному підвищенні на захід від містечка…

Обширна на три крила в два поверхи висотою споруда, збудована з каміння і цегли. Наріжні стіни з півночі й південного сходу замикають округлі дещо вищі й винесені назовні вежі, добре збережені й пристосовані для житлових помешкань.

Третя вежа, що також винесена наперед, розташована при фасаді північного крила. Фасад південного крила замикає замкова каплиця, утримувана до цього часу в порядку. Вхідна брама зі сходовою кліткою розташована посередині головного крила, масивнішого за бокові.

Інтер’єр замку – чергування менших кімнат і великих залів. На першому поверсі – 12 склепічних приміщень, а на другому – десять та одна велика зала, прикрашена батальною сценою з участю С. Яблоновського….

Наприкінці 19 ст. замок знищено. Під ним були – глибокі підвали; навколишній чотирикутний майдан оточували вали і рови, згодом зруйновані. До Першої світової війни в замку зберігалися велика бібліотека, архів, іконографічна та живописна (зокрема портретна) колекції, мистецькі цінності, що зібрав О. Рачинський. Від 1915 р. – замок у зоні бойових дій, 1917 р. російські війська, відступаючи, підпалили недавно відреставровану фортецю, довівши її до стану повної руїни. Подальші ідеї відтворення замку не були втілені, тому пам’ятку остаточно зні вельовано на місцевості (нині с. Заставче).

Біля замку були сад та парк. Нині у с. Завчавче збереглися “Панський сад” та екзотичне дерево “Завалівський платан” – ботанічна пам’ятка природи місцевого значення. Відомо, що у Завалові був монастир оо. Василіян, останній ігумен якого під час ліквідації монастиря 1711 р. – Сильвестр Тарасевич.

Сучасна назва села походить, імовірно, від трьох оборонних валів, наявних тут під час княжої доби. У березні 1729 р. Завалів отримав маґдебурзьке право. Із наданням маґдебурії місто почало використовувати власний герб, його склав у 1897 р. львівський краєзнавець і геральдист Ф. Ковалишин.

У середині 19 ст. завалівські землі купив К. Рачинський. 1850 р. в селі – 191 двір, 1285 жителів; 1900 р. – 205 дворів, 1330 жителів; 1921 р. – 159 дворів, 987 жителів; 1931 р. – 236 дворів, 1088 жителів; 1939 р. – 1190 жителів. 1865 р. в селі Я. Кершка побудував костел, зруйнований під час радянської влади. 1883 р. у Завалові була пошесть холери; 1886 р. внаслідок пожежі майже все село згоріло.

За Австро-Угорщини та Польщі функціонувала школа з українською і польською мовами навчання.
Діяли філії українських товариств «Просвіта», «Рідна школа», «Сокіл», «Сільський господар» та інших, а також кооператива.

27 серпня 1915 р. у Завалові відбувся переможний бій куреня УСС з російськими військами. В УГА служили Євген Білецький, Олекса Каб’юк, Микола Кирильчук, Олекса Моравський, Степан та Петро Сокольські, Петро Хрептак, Михайло Числюк. Від вересня 1939 р. село – під радянською владою. Від 5 липня 1941 р. до 21 липня 1944 р. – під нацистською окупацією.

У селі була велика єврейська громада, яка загинула у часи Голокосту. На фронтах Другої світової війни загинули Степан Болукало (1906 р. н.), Ян Врублевський (р. н. невід.), Михайло Головчак (1908 р. н.), Антон Костишак (р. н. невід.), Леонід Скальський (1909 р. н.), Михайло Скорик (1901 р. н.); пропали безвісти Володимир Банах (1905 р. н.), Михайло Батик (1905 р. н.), Степан Бучацький (1910 р. н.), Степан Вергун (1907 р. н.), Володимир Галів (1910 р. н.), Володимир Драпак (р. н. невід.), Василь Дуркало (1910 р. н.), Іван Кифор (1905 р. н.).

У національно-визвольній боротьбі ОУН та УПА жителі села брали участь. Серед них: Микола Батик («Олесь», «Рись»; 1926 р. н.), Володимир Білецький (1927 р. н.), Дмитро Вергун («Зір»; 1922 р. н.), Орест Дідора (1926 р. н.), Іван Кифор (1923 р. н.), Михайло Лужний (1925 р. н.), Богдан Масляк
(«Вій»; 1918 р. н.), Мирон Моравський (р. н. невід.), Микола Рокецький (1922 р. н.), Роман Сокольський («Ворон»; 1921 р. н.), Ярослав Солтис (1921 р. н.), Володимир Фуч (р. н. невід.).

Пам‘ятники. Пам’ятки історії та культури

  • церква св. Архістратига Михаїла (1893; мурована)
  • молитовна каплиця УГКЦ Зіслання Святого Духа (2008)
  • Хресна дорога (2006, з ініціативи священика, громадського діяча Михайла Демиди),
  • «фіґура» Ісуса Христа (2007)
  • пам’ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1981)
  • обеліск на місці загибелі у 1943 р. радянських партизанів з’єднання під орудою С. Ковпака (1967)
  • пам’ятний хрест тверезості (1874)
  • меморіальна таблиця на приміщенні ЗОШ на честь перебування І. Франка
  • символічна могила Борцям за волю України (1992).

Зберігся млин (друга пол. 19 ст.) один із найбільших на Підгаєччині. Діють ЗОШ 1–3 ступенів, клуб, бібліотека, амбулаторія загальної практики та сімейної медицини, ветлікарня, відділення зв’язку, аптека, дитячий садочок «Подоляночка», торгові заклади.

У Завалові:

  • народилися громадська діячка Євгенія Бобецька (р. н. невід.), інженер Степан Банах (1891–1975), учасник війни в Афґаністані Петро Білецький (1961–1980), громадський діяч Роман Білецький (р. н. невід.), священик Іван Горбачевський (1743–1806), член Головного проводу ОУН Богдан Дідора («Гудима»; 1911–1951), теребовлянський староста Рафал Маковецький
    (рр. н. і см. невід.), журналістка Галина Теліщук (1959 р. н.), релігійний діяч, педагог Денис Теліщук (1885–1952), художник Антін Манастирський (1878–1969), громадський діяч Петро Сокольський (1883–1979);
  • проживала заслужений учитель УРСР, громадська діячка Марія Фостій (1924 р. н.);
  • навчалася поетеса Оксана Сенатович (1941–1997).

На Великдень 1883 р. у село приїжджав письменник Іван Франко, який написав, зокрема, нарис “Два образи в церкві Завалівській».

Двома виданнями вийшла книга Володимира Чистуха і Світлани Бартіш «Село Завалів в історичних подіях та біографіях знаних людей» (Тернопіль, 2008; 2010). Про Завалів та життя місцевих селян йдеться у книзі священика Антонія Рокоша «Люди на Підгаєччині».

Джерела:

Батик, Й. Завалів [Текст]  /Й. Батик, Е. Кіцик, Б. Пиндус // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль, 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 591—592 : фот.

Бойко, О. Костели Підгаєччини [Текст] : історико-архітектурні нариси / О. Бойко // Підгайці та Підгаєччина: 350-річчю Підгаєцької битви гетьмана Петра Дорошенка присвячено : науково-краєзнавчий збірник / упоряд. С. Колодницький. – Вип. 2. – Тернопіль, 2017. – С. 442—458.

Завалів [Текст]  /С. Колодницький, У. Коропецька, Б. Мельничук, В. Уніят // Тернопільщина. Історія міст і сіл: у 3-х томах. Том 3. – Тернопіль, 2014. – С. 180—181 : фот.

Article Source

Автор:

Даний автор додав 825 публікацій.

Залишити відповідь