ЗАЦНИЙ Лев Ількович

ЗАЦНИЙ Лев Ількович (псевда «Ар», «Вік», «Троян»; 03.05. 1911, м-ко, нині смт Козова — 01. 09. 1940, с. Вара Перемишль. II пов., Польща) — громадський діяч, диригент. Чл. ОУН (1929).

Закінчив Бережанську гімназію (1931), вищу торгівельну школу в Кракові. Керівник дитячого та чоловічого хорів у Козові. Входив до повітового, потім — окружного проводу ОУН Бережанщини (1929-36); заступник, від квітня 1940 – організаційний референт крайової екзекутиви ОУН ЗУЗ.

Л. Зацний ще у довоєнний період був відомим й авторитетним членом ОУН. Він щонайменше з 1938 року займав пост заступника організаційного референта Крайового проводу, а також був призначений делегатом від краю ІІ Великого збору ОУН(Римського).

Лев Зацний належав до числа націоналістів, які після утворення 10 лютого 1940 року Революційного Проводу Степана Бандери (РП ОУН) зголосилися повертатися на територію СРСР, щоб організаційно підтримати, активізувати дії підпільної мережі та готувати повстання проти радянської влади. Ці члени ОУН в березні 1940 р. перейшли кордоні розраховували відразу ж включитися в роботу.

Л. Зацний після переходу кордону він виїхав на певний час за межі Львова і тому його особа випала з-під нагляду спостерігачів.

26 березня 1940 року, після прибуття до Львова, він перебував на конспіративній квартирі Мирослави Шавалюк по вулиці Пильникарській, 10. На той час це приміщення вже опинилося під наглядом НКВС, і чекісти намагалися встановити більше число членів ОУН, які належали до керівного складу.

В ті напружені дні загроза арешту буквально «по п’ятах»слідувала за «Віком»: під час допиту Теодора Федечка — «Яреми» радянські спецслужби дізналися і про адресу постійного перебування «Віка» під час його присутності у Львові (вул. Потоцького,40, кв. 2).

На цій же вулиці Потоцького в будинку під номером 99 проживала сім’я Левицьких, з якими Л. Зацний був знайомий як по організаційній роботі, так і особисто. Якраз із березнем 1940 року пов’язані найтрагічніші сторінки цієї сім’ї.

Так, одна донька Левицьких Зеновія була зв’язковою крайового провідника В. Тимчія і загинула з ним при переході кордону, сестра Галина, яка відповідала у крайовому проводі за зв’язок, при арешті НКВС отруїлася, а наймолодша сестра Марійка була арештована та внаслідок допитів збожеволіла.

Був арештований як представник референтури розвідки ще один представник цієї сім’ї — Юрій Левицький, з яким Л. Зацний був знайомий ще з 1935 року. Проте «Вік» вдруге оминув обидві засідки на вулиці Потоцького.

Арешти не паралізували підпільної діяльності: після певного періоду розгубленості Д. Мирон сформував новий провід і визначив, що заступником та організаційним референтом буде Л. Зацний. Таким чином, Л. Зацний став одним із тих членів ОУН, які відновлювали її підпільну роботу в один із найважчих періодів її існування.

Певною трудністю у роботі організаційного референта став той факт, що його попередники — Богдан Івашків (до 18 лютого 1940 р.) та Степан Ніклевич (до 30 березня 1940 р.) були арештовані та не передали організаційні зв’язки.

Проте навіть під час перебування у Кракові Л. Зацний активно цікавився діяльністю організації на території СРСР та допомагав інформацією. Відомо, що він та Д. Мирон передавали окремі доручення кур’єрами, які вирушали до Львова, інформували про кількість озброєння, яке перебуває на обліку місцевих осередків тощо.

Цікавим є факт, що спочатку в Кракові «Вік» не був призначений на пости у крайовому проводі чи в крайовому військовому штабі. Взагалі питання надійного та безперебійного зв’язку, зокрема між Краковом та Львовом, було одним із найважливіших для функціонування організації.

Водночас перехід кордону супроводжувався постійною небезпекою, і саме з переходом кордону були пов’язані частина арештів та загибелі членів крайового проводу ОУН в 1940 р. Тому особи, які відповідали за цей напрям, зобов’язані були володіти не тільки теоретичними знаннями, але й мати великий досвід практичної роботи.

До часу перебування Л. Зацного на Тернопільщині відноситься факт друку антирадянських листівок. Так, І. Максимів засвідчив, що у розпорядженні однієї місцевої організації є ротатор і друкарська машинка. На ній, зокрема, в серпні 1940 р. було привезено антирадянську націоналістичну літературу і антирадянські листівки. І за словами І. Максиміва ці листівки розпорядився друкувати «Вік». Їхній зміст — бойовий заклик українців до збройної боротьби проти радянської влади за створення самостійної України.

Д. Мирон та Л. Зацний розпочали підготовку до створення мережі підпільних організацій у схід-них областях України. Так, референту пропаганди К.-А. Березовському доручалося залучити до підпільної роботи ОУН студентів, які приїжджали на навчання до Львова зі Східної України. А студенти Львівського державного університету імені Івана Франка Семен Сороківський і Богдан Єднорог налагодили приватне спілкування із цими студентами і проводили агітаційну роботу. В той час було залучено до ОУН кількох осіб, які згодом зайняли відповідальні пости. Зокрема, мова йде про Йосипа Позичанюка та Пантелеймона Сака.

Агітаційну та пропагандистську роботу безпосередньо на Сході було доручено проводити випускнику філологічного факультету Омеляну Пріцаку, якого прийняли на роботу в Києві в Академію Наук УРСР. Після арешту К.-А. Березовського в липні 1940 р. роботу по створенню осередків ОУН на Східній Україні координував викладач ветеринарного інституту Юрій Стефаник; в групу входила також як кур’єр студентка університету Людвига Малащук.

В архівах НКВС знаходимо, що для покращення діяльності мережі ОУН на Західній Україні «[…]МИРОН обеспечил каждого из нелегальщика «заработной платой». У внутрішніх документах чекістів для таких членів ОУН використовували навіть спеціальне визначення «кадровый националист».

Фактично, органи НКВС підтверджували, що найбільшу небезпеку для радянського режиму, тобто найбільше роботи виконували ті члени ОУН, які перебували у підпіллі, суворо дотримувалися конспірації та повністю приділяли свій час організаційній діяльності.

Очевидно, планований відхід Л. Зацного закордон був певною мірою спричинений зміною планів ОУН, хоча радянські органи безпеки були переконані утому, що повстання заплановано і відбудеться у вересні 1940 р.

Очевидно, для усіх своїх поїздок «Вік» використовував фіктивні особисті документи. Під час свого перебування у Львові Л. Зацний проживав у Романа Дяківа за адресою площа Юра, 5 аж до арешту останнього в останніх числах серпня 1940 р.

Лев Зацний — «Вік» — «Ар» — «Троян» із групою членів ОУН загинув 1 вересня 1940 р. при переході кордону. Важко оцінити значення організаційної роботи, яку проводи Л. Зацний в 1940 р. До того ж засади конспірації не дають повної інформації про напрямки підпільної роботи. Проте відомо, що згідно зі статистичними даними чисельність ОУН на території західних областей України зросла із 7—7,5 тис. членів у січні 1940 р. до 20 тис. у серпні.

У Козівській гімназії є погруддя. (скульп. І. Сонсядло).

Джерела:

Лев Ярослав Зацний в національно-визвольному русі першої половини ХХ ст. [Текст] : матеріали наук.-практ. конф., 10—11 листоп. 2011 року, м. Козова / ред. рада : М. Литвин [та ін.] ; відп. за вип. С. Костюк. — Тернопіль, 1991. — 50 с.

Попадюк, О. Життєпис Лева Зацкого [Текст] : [в Козів. укр. гімназії ім. В. Ґерети відбулася наук.-практ. конф. присвячена Л. Зацному] / О. Попадюк // Вільне слово. — 2011. — 18 листоп. — С. 2.

Попадюк, О. Льву Зацному присвячено [Текст] : [наук.-практ. конф, до 100-літ. ювілею видат. діяча нац.-визвольн. руху] / О. Попадюк // Вільне життя. — 2011. — 25 листоп. — С. 1.

Попадюк, О. У Козові встановлено пам’ятний хрест на честь Лева Зацного [Текст] / О. Попадюк // Вільне слово. — 2015. — 4 верес. — С. 3 : фот.

Савак, Б. Присвячено пам’яті Лева Зацного [Текст] : [наук.-практ. конф. до 100-річчя від дня народж. відомого діяча ОУН] / Б. Савак // Літературний Тернопіль. — 2012. — № 1. — С. 129—130 : фот. — (Конференції).

Савак, Б. Пам’яті Лева Зацного [Текст] : [наук.-практ. конф. до 100-річчя від дня народж. діяча нац.-визвольн. руху Л. Зацного] / Б. Савак // Свобода. — 2011. — 2 груд. — С. 5. — (Ніхто не забутий) ; Шлях перемоги. — 2011. — 23 листоп. — С. 9.

Хома, В. ЗАЦНИЙ Лев Ількович [Текст] / В. Хома // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль, 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 630.
Шкільний, В. Бойовий референт. Ідеолог ОУН [Текст] : до 100-річчя від дня народж. Лева Зацного / В. Шкільний // Бережанське віче. — 2011. — 10 черв. — С. 4 : фот.

Шкільний, В. В ім’я української держави [Текст] : до 75-річчя з дня загибелі Лева Зацного / В. Шкільний // Вільне слово. — 2015. — 4 верес. — С. 3 : фот. — (Сторінками історії).

Шкільний, В. Відомий під псевдо «Троян» [Текст] : у травні виповнюється 100 років від дня народж. видат. діяча нац.-визвол. руху, нашого славного земляка Лева Ярослава Зацного / В. Шкільний // Вільне життя. — 2011. — 13 трав. — С. 6 : фот.

Шкільний, В. Його пам’ятає Козова… [Текст] : 3 трав. цього року виповнюється 100 р. від дня народж. видатного діяча національно-визвольного руху, нашого славного земляка Л. Я. Зацного / В. Шкільний // Вільне слово. — 2011. — 29 квіт. — С. 2 : портр.

Шкільний, В. Лев Зацний [Текст] : шляхи життя і боротьби / В. Шкільний. – Тернопіль, 1996. – 20 с. : фот.

Шкільний, В. Лев Зацний на світлинах 20-30-их років [Текст] : [103-тя річниця від дня народження видат. діяча нац.-визвольн. руху Л. Зацного] / В. Шкільний // Вільне слово. — 2014.— 9 трав. — С. 3 : фот.

 

Шкільний, В. Учні Бережанської гімназії, борці за волю України. Володимир Ґерета та Лев Зацний на світлинах 1920-х – 1930-х років [Текст] / В. Шкільний // Бережанська гімназія : сторінки історії : матеріали Міжнар. наукової конф., 19 верес. 2013 р. / Бережан. краєзн. музей. – Тернопіль, 2013. — С. 152—157 : фот.

Article Source

Автор:

Даний автор додав 1632 публікацій.

Залишити відповідь