ЗАЛУЖЖЯ | Шумський район | Тернопільська область

ЗАЛУЖЖЯ — село в складі Шумської ОТГ.   Неподалік Залужжя було село Заличани. Знаходиться за 5 км від районного центру і за 33 км від найближчої залізничної станції Кременець. Територія – 1,86 кв. км. Дворів – 94. Населення – 378 осіб (2014).

Перша письмова згадка – 1513 р., коли воно належало Богушеві Боговитину. Згодом його власницею стала Марія Сімашкова. Після неї село передано до Рохманівського ключа й ділило долю цього населеного пункту.

Назва походить від місця розташування – “за лугом”. В деяких історичних джерелах побутує назва Залуже. Відомо, що 1860 р. селом володіла Марія Семантовська.

Наприкінці 19 ст. було 82 двори, 572 особи. Тоді село належало до Шумської волості Крем’янецького повіту. За переписом 1911 р., Автергофи мали у Залужжі 610 десятин великої земельної власності.

Від вересня 1939 р. село – під радянською владою, яка почала переслідування членів ОУН і національно свідомої української молоді. Від початку липня 1941 р. до 26 лютого 1944 р. село – під нацистською окупацією. У національно-визвольній боротьбі ОУН і УПА брали
участь:

  • Павло Баранський (1922–1945),
  • Єфросинія Борейчук (1930 р. н.),
  • Василина, Гійон,
  • Захар (1922 р. н.) та Олександр (1925 р. н.) Захарчуки,
  • Пилип Кравчук,
  • Варвара (1921 р. н.) і Галина (1926 р. н.) Лотоцькі,
  • Клим (1921 р. н.) і Надія Петрочуки,
  • Іван Помельничий,
  • Марія (1930 р. н.) і Григорій (1928 р. н.) Токарські,
  • Федір Хорват,
  • Ніна Якушевська (1927 р. н.).

За радянської влади репресовано 7 сільських родин. Із мобілізованих на фронти німецько-радянської війни загинули:

  • Федір Воронюк (1909–1944),
  • Родіон Петрочук (1899–1945),
  • Карпо Помельничий (1913–1944),
  • Антон Ягело (1925–1944);

пропали безвісти:

  • Григорій Баранський (1926–1945),
  • Василь Воронюк (1919–1944),
  • Григорій Захарчук (1905–1945),
  • Генріх Коцюба (1914–1944),
  • Петро Марцинюк (1918–1945),
  • Юхим Петрочук (1908–1945),
  • Спиридон Помельничий (1914–1944),
  • Василь Ремурський (1917–1945),
  • Адам (1920–1944) і Станіслав (1896–1944) Томчаки,
  • Микола Якушевський (1918–1941),
  • Варфоломій Ямпольський (1908–1944),
  • Ян Ясінський (1912–1944).

Після 1944 р. Залужжя належало до Обицької сільської ради. Згодом, коли її ліквідували, було селом у складі Шумської селищної ради; від 1983 р. належить до Рохманівської сільської ради.

У березні 1949 р. в Залужжі – 78 дворів, 312 жителів; 1952 р. – 85 дворів, 325 жителів.
Упродовж багатьох років Залужжя було бригадним селом радгоспу с. Рохманів і ПАП “Зоря”. Нині земельні паї селян орендує ТзОВ “Аграрія”.

2002 р. село газифіковано. Є церква святих Апостолів Петра і Павла (1993 р.). Діють ЗОШ 1 ступеня, фельдшерський пункт, торговий заклад. У селі народився громадський діяч і господарник Василь Попик (1959 р. н.).

Джерела:

Уніят, В. Залужжя [Текст] / В. Уніят, І. Фарина, І. Федечко // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. Т. 3. — Тернопіль, 2014. — С. 558.

Article Source

Автор:

Даний автор додав 2789 публікацій.

Залишити відповідь