ЗАЛІЗЦІ, містечко в Тернопільській області

ЗАЛІЗЦІ, Заложці, Zalozce (пол.), Zelozitz (їдиш), Zalosce (нім.), Zalose, Zalose Stare, Zalose Nowe
Селище міського типу. Центр Залозецької ОТГ. До Залізців приєднано хутори Дерехів і Бонзулі. Розташоване на берегах р. Серет, ліва притока Дністра; за 28 км від районного центру і 24 км від найближчої залізничної станції Зборів (у с. Млинівці).

До 1993 р. – Заложці. Раніше населений пункт був поділений на Старі (на правому березі Стрипи) і Нові (на лівому березі Стрипи) Залізці. Через смт пролягають автошляхи Тернопіль–Броди–Червоноград і Зборів–Почаїв. Територія – 4,4 кв. км. Дворів – 765. Населення – 2 710 осіб (2014).

Поблизу Залізців виявлено археологічні пам’ятки доби пізньої бронзи, черняхівської і  давньоруської культур.

Перша письмова згадка – 1483 р., як частина Олеських маєтностей, що після смерті Яна із Сяна перейшли у власність його сина Петра.

Засноване як приватне місто 1524 р. Належало до Волинського воєводства, Кременецького повіту. У середині XVI ст. тут було збудовано фортецю, що стимулювало місцевих купців до розвитку свого підприємництва.

Заклав твердиню шляхтич Мартин Кам’янецький. Ранніми власниками міста-твердині були князі Вишневецькі. Більше століття замок боронив навколишній край від турків та татар, але найбільше був руйнований козаками.

Саме звідси у 1603 році Дмитрій Самозванець лаштувався у похід на Москву, користуючись підтримкою господаря замку князя Костянтина Вишневецького. У XVII-XVIII фортецю так ніхто не здобув, тому місто процвітало.

Деталі тут→

Костел будується ще в ХV столітті. У його криптах знайшли свій спочинок його власники князі Костянтин і Януш Вишневецькі. У 1730 р. костьол перебудовує Юзеф Потоцький, який перейняв Заложці у свою власність. Після воєнних негараздів початку ХХ століття храм знову впорядковують і він зберігся до тепер.

За хазяйнування у Заложцях Вишневецьких і Потоцьких фортеця перетворюється на вишукану великопанську резиденцію. Будується палац, який, на відміну від фортеці, не зберігся.
1751 новий власник Заложців Монцінскі (Moncinski) заклав у місті суконну фабрику. Її закрили безпосередньо перед поділом Речі Посполитої 1772 р.

Уже у XIX ст. у Заложцях відкривають бровар, водяний млин та цегельню. Упродовж всього століття три основні національні громади Заложців збільшуються, незважаючи на те, що містечко неодноразово горить – у 1865 р. згоріло 75 єврейських домів, а у цілому місті – три сотні.
У 1895 р. у Заложцях за фінансової допомоги гебрея барона Гірша було відкрито єврейську школу. На початку ХХ ст. до неї ходили 118 учнів. Школу закрили на початку І Світової війни росіяни і більше вона не відновилася.

З культурних закладів між двох світових війн найбільш активним було товариство Га Тегійя (HaTehiyya), при якому діяла бібліотека і драматичний гурток.

Особливих збитків Заложці зазнали під час І Світової війни, адже були практично спалені. Російські військові обвинуватили євреїв у підпалах і всіх вигнали з міста.

На початку 16 ст. король Сиґізмунд І подарував ці землі подільському воєводі М. Каменецькому, який  у 1516 р. на острівці в болотистій долині р. Серет збудував оборонну споруду. Залозецький замок – нині  пам’ятка архітектури національного значення.

1516 р. Залізці отримали статус міста, 1520 р. – маґдебурзьке право. Після Камінецьких власниками містечка була родина Олеських, згодом – Ю. Мнішек. І. У 1604 р. – Ю. Мнішек, щоби допомогти Лжедмитрію І – своєму зятеві захопити московський престол за 40 тисяч злотих заставив містечко угорському маґнатові Ю. Другету.

Після цих подій Залізці перейшли у власність Вишневецьких. 1649 р. місцевий замок здобув полк М. Кривоноса. 1675 р. татари, не взявши фортеці, знищили будівлі та посіви, тому 1677 р. польський сейм звільнив жителів містечка від сплати податків на 12 років.

Під час Північної війни (1705–1712) Залізці зазнали частих нападів і руйнувань. У 1743 р. перейшли у власність до Потоцьких, які 1768 р. продали містечко М. Ронікерові. 1772 р. Залізці прилучені до Австрії.

Містечко належало до Бродівсього, від 1788 р. – Золочівського округів. Від 1790 р. – власність І. Мончинського, згодом – В. Дзєдушицького. За Австро-Угорщини функціонувала однокласна школа з польською мовою навчання.

У середині 18 ст. в Залізцях споруджено суконну фабрику, в другій половині 19 ст. збудовані водяний млин, цегельню, винокурний завод. 1890 р. в Залізцях – 980 дворів, 5000 жителів; 1921 р. – 907 дворів, 4773 жителі; 1999 р. – 2700 жителів.

Мешканці займалися землеробством, садівництвом, рибальством. Із народних промислів було розвинуте ремісництво; виготовляли сукно, шили кожухи, займалися лозоплетінням. Діяли філії “Просвіта”, “Сокіл”, “Відродження” та інших українських товариств, а також кооператива, драматичний гурток, хор.

Під час Першої світової війни Залізці зазнали значних руйнувань, населення було евакуйоване. Від вересня 1920 р. містечко – під владою Польщі. 17 вересня 1939 р. в Залізці увійшла ЧА. У січні 1940 р. створено Заложцівський район (був до кінця 1962 р., коли Залізці передані до Зборівського району).

Від 9 липня 1941 р. до 23 березня 1944 р. Залізці – під нацистською окупацією. На фронтах Другої світової війни загинуло 26 чоловіків; пропали безвісти – 15 осіб.  В УПА воював 21 житель. Серед них: Володимир Булавський (1915 р. н.), Гаврило Гук (1902–1955), Андрій Пісницький (1880 р. н.), Володимир Федорович (1914 р. н.), Антон Хоміцький (1910 р. н.), військовий референт Зборівського повіту, начальник штабу ВО УПА “Лисоня” Володимир Якубовський (“Бондаренко”, “Стрийський”; 1915–1947) та ін.

1948 р. утворено колгосп ім. Т. Шевченка; у 1990-х розпайований. У 1961 р. Залізцям надано статус селище міського типу. Пам’ятки:

  • церква Покрови Пресвятої Богородиці (1740; кам’яна; перебудована з костелу),
  • церква Пресвятої Трійці (1924),
  • дзвіниця та костел Непорочного Зачаття Діви Марії (1889; відновлений у 1997).
  • руїни костелу святого Антонія, що був побудований із пісковика в 1639 р. Поєднував стилі пізньої
    ґотики та ренесансу. В криптах знайшли свій спочинок князі Константин та Януш Вишневецькі. В 1730 році Юзеф Потоцький перебудував костел у бароковому стилі. 1857 р. костел згорів; відбудований у 1859 році.
  • пам’ятники воїнам ЧА (1958), односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1984), Т. Шевченку (1995), В. Якубовському (1997, скульптор В. Садовник);
  • пам’ятний знак “Залізці 1483 р.”,
  • “фіґура” Божої Матері (2000)
  • “фіґура” св. Роха, Анни та Антонія.

У кінці 1980-х–на початку 1990-х рр. активну участь у процесах національного відродження брав лікар Залозецької лікарні, член УГС та НРУ Петро Гарматюк (1938–1996). Діють ЗОШ 1–3 ступенів, дитячий садочок, Будинок культури, музична школа, Будинок дитячої творчості, еколого-натуралістичний центр, бібліотека, районна лікарня, відділення зв’язку,
спиртозавод, ПП “Скала”, торгові заклади.

Є гідрологічна пам’ятка природи місцевого значення “Залозецьке джерело” (0,01 га). Від 1983 р. рішенням виконкому Тернопільської обласної ради оголошене об’єктом природно-заповідного фонду.

У Залізцях народилися:

  • релігійний та громадський діяч Мар’ян Бутринський (1927–1992),
  • учений-богослов УГКЦ Ісидор Дольницький (1830–1925),
  • художники Едуарт Дучинський (1825–1861) і Ярослава Музика (1898–1973),
  • доктор психології Всеволод Метельський (1882–1945),
  • польський політик Мар’ян Михальський (1936 р. н.),
  • піаністка Ірина Негребецька (1895–1962),
  • польський історик Єдвард Прус (1931–2007),
  • лікар Станіслав Спіраль (1891–1964),
  • педагог і літератор Остап Хоміцький (1919-2006),
  • спортсмен (футбол) Григорій Ярмаш (1985 р. н.);

Проживали:

  • Голубович Сидір — адвокат, громадсько-політичний діяч,
  • Кос-Анатольський Анатолій — композитор, на честь якого названа Залозецька ДМШ.
  • Фортуна Василь — посол до Галицького сейму 1-го скликання (1861—1866 роки) від округу Залізці — Зборів
  • Складан Софія — активна діячка національно-визвольного руху на Залозеччині (ОУН-УПА).

Працювали

  • Адам Врубель — ксьондз, громадський діяч, репресований, був тут адміністратором парафії.

Парламентські посли від Залізців

  • Олійник Петро — землевласник (господар ґрунту) з Бліха, посол Галицького сейму 4-го скликання.

Дідичі

  • Юзеф Потоцький, помер в місцевому замку
  • Станіслав Потоцький — надав значну суму для будівництва костелу авґустіянів у місті.

Є став. Василь Олексюк видав книгу “Залозецький край” (Дрогобич, 2003 р.).


ДЕРЕХІВ – хутір, приєднаний до смт Залізці; розташований за 500 м від нього. У 1949 р. на хуторі – 9 дворів, 27 жителів. Нині – незаселений.

БОН­ЗУЛІ – хутір, приєднаний до смт Залізці; розташований за 500 м від нього.  У 1949 р. на хуторі – 19 дворів, 52 жителі. Нині на хуторі – 2 двори, 4 жителі.

Джерела

Базан, Г.  Він прославив наш край [Текст] : Богослов, літургіст, святий [Ісидор Дольницький] / Г. Базан // Божий сіяч. – 2008. – Ч. 11 (листопад) . – С. 4 : портр.

Базан, Г. Володимир Якубовський ( “Бондаренко” ) – командир УПА-Захід “Лисоня” / підгот. Г. Базан // Зборівська дзвіниця. – 2008. – 2 трав. – С. 1 : фот. – (Видатні постаті рідного краю).

Бурма, В. Петро-Павлівське свято по-залозецьки [Текст] : [святкування у смт Залізці] / В. Бурма // Вільне життя. – 2009. – 15 лип. – С. 1 : фот. кольор.

Вандзеляк, Г. Петро Боярський збирає прочан у Залізцях [Текст] : [страдницька дорога молодого священослужителя] / Г. Вандзеляк // Свобода. – 2012. – № 97 (23 листоп.). – С. 3 : фотогр. – (Духовне)

Гарасимів, З. На Зборівщині нелюди спалили старовинні церкви. Ікона Божої матері чудом залишилася цілою [Текст] / З. Гарасимів // Номер один. – 2014. – № 20 (14 трав.). – С. 6 : фот.

Гебрейський усе-світ Галичини. Заложці [Електронний ресурс] // Незалежний культурологічний часопис «Ї». — 2007. — № 48. — Режим доступу: http://www.ji.lviv.ua/n48texts/zalozhci.htm, вільний.

Громаді в Залізцях бути [Текст] : [за матеріалами спілкування з діючим головою смт Залізці Л. Фесиком] // Вільне життя плюс. – 2016. – № 87 (9 листоп.). – С. 4 : фот.

Залізці – найкращі [Текст] : підсумки всеукр. конкурсу “Населений пункт найкращого благоустрою і підтримки громадського порядку” // Свобода. – 2013. – № 87 (30 жовт.). – С. 2

Запальний фестиваль тихоплинного Серету [Текст] : [IV регін. мистецький фестиваль] // Свобода. – 2013. – № 59 (24 лип.). – С. 3 : фот. кольор.

Зборівщина: історія і сьогодення  [Текст]: історико-краєзнавчий нарис / уклад. М. Б. Бігус. – Тернопіль, 2008. – 480 с.

Золотнюк, А. Залізці все ще чекають свого історика [Текст] : [пам’ятки архітектури, відомі люди, та сьогодення селища] / А. Золотнюк // Вільне життя. – 2009. – 13 листоп. – С. 2 : фот. – (Колишні райцентри).

Золотнюк, А. Назад у “Дивокрай” [Текст] : [музей-кімната у Залозец. бібліотеці] / А. Золотнюк // Вільне життя плюс. – 2013. – № 27 (5 квіт.). – С. 8 : фот. кол. – (Мандрівки).

Золотнюк, А. Приємно? Дуже приємно “На хвилях Серету” [Текст] / А. Золотнюк // Вільне життя. – 2011. – № 57 (22 лип.). – С. 8 : фотогр. кол. – (Відпочивати, то відпочивати).

Ісевич, Л.  Котили хвилі пісню [Текст] : [мист.-розважальний фестиваль “На хвилях Серету” в Залізцях на Зборівщині] / Л. Ісевич // Свобода. – 2010. – 14 лип. – С. 12 : фото.кол. – (Тралі-валі, фестивалі).

Кара, Н. Професор народився на Залозеччині [Текст] : [О. Хоміцький] / Н. Кара // Зборівська дзвіниця. – 2014. – № 9 (28 лют.). – С. 2 : фотогр. – (Наші земляки).

Клименко, О. Міська геральдика Тернопільщини [Текст] / Клименко О., Хаварівський Б. . — Тернопіль, 2003. — 500 с. (+ 8 с. вкладка).

Ковальчук, Л. Не обминають бібліотеку меценати [Текст] : [про б-ку смт Залізці Зборів. р-ну] / Л. Ковальчук // Зборівська дзвіниця. – 2008. – 23 січ. – С. 4

Коропецька, У. Залізці [Текст] / У. Коропецька, В. Олексюк, В. Уніят // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль, 2014. — T. 2. — С. 324—326.

Мазур, П. Фестивалили Залізці [Текст] : [фестиваль “На хвилях Серету”] / П. Мазур // Зборівська дзвіниця. – 2010. – 16 лип. – С. 1 : фото. – (Урочистості).

Мороз В. Замки Тернопілля  [Текст] / В. Мороз. – Тернопіль, 2009. – 176 с. ; іл.

Орляк, А. Церкви палали. Люди думали – війна [Текст] : [підпал храмів в смт Залізці] / А. Орляк // RIA плюс. – 2014. – № 20 (14 трав.). – С. 1, 3

Романишин, Н. Вимогливому глядачу – досконале виконання [Текст] : [про виставу “Кайдашева сім’я” у виконанні учасників драм. гуртка при Залозецькому МБК] / Н. Романишин // Зборівська дзвіниця. – 2016. – № 46 (18 листоп.). – С. 2 : фот. – (Прем’єра).

Рожко, В. Заложці – земля історичної Волині [Текст] / В. Рожко // Наша Віра. – 2012. – № 11 (листоп.). – С. 8-9 : фотогр. – (Святині).

Савченко, І. Залізці [Текст] / І. Савченко // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 241.

Семенина, О. Вони билися, а ми раділи… [Текст] : [про виставу “Кайдашева сім’я” драмгуртка Залозецького МБК] / О. Семенина // Зборівська дзвіниця. – 2017. – № 8 (24 лют.). – С. 2 : фот. – (Вистава) .

Семенович, І. Гойдає Серет пісню фестивальну [Текст] : [2-й регіон. розваж. культ.-мистец. фестиваль “На хвилях Серету”] / І. Семенович // Свобода. – 2011. – № 59 (22 лип.). – С. 3 : фотогр. – (На гостину – у Залізці)

Ситник, В.  “Екологічне диско”, смітники й вогнище дружби, або Навчаємось з користю [Текст] : [3-й міжнар. екологічний англомов. табір “IKnow-2010”] / В. Ситник // Свобода. – 2010. – 10 верес. – С. 6 : фото. – (Добрі справи).

Смільська, І. Ієрей Петро Боярський зцілює навіть після… смерті [Текст] : [про уродженця с. Залізці Зборів. р-н ієрея П. Боярського, до могили якого приїждають люди зцілюватись] / І. Смільська // Нова Тернопільська газета. – 2012. – № 22 (6-12 черв.). – С. 7 : фот.

Стецько, В. Терниста дорога Ярослави Музики [Текст] : [життя та творча діяльність відомої художниці] / В. Стецько // Вільне життя. – 2009. – 4 листоп. – С. 12 : фото: Я. Музика та М. Рудницький. – (З Тернопілля родом) .

Фесик Л. Залізці [Текст] / Л. Фесик // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — Київ, 2003­–2016.

Шубарт, П. Й. Бароко та його розвиток в архітектурі міст Східної Галичини [Текст] / П. Й. Шубарт. – Одеса, 2012. – 329 с : іл. – Бібліогр. укр., пол., нім.

Якель, Р. У вихорі часу : Важкий хрест Сидора Голубовича [Текст] / Р. Якель // Дзеркало тижня. – 2013. – № 7 (23 лют.-1 берез.). – С. 15 : фот.

Article Source

Автор:

Даний автор додав 1238 публікацій.

Залишити відповідь