Залісся, село в Тернопільській області

 

Залісся – село (до 1995 р. – хутір), підпорядковане Конюхівській сільській раді. Розташоване за 26 км від районного центру і 22 км від найближчої залізничної станції Млинівці Зборівського району. Географічні координати: 49° 35’ пн. ш. 25° 00’ сх. д. Територія – 0,03 кв. км. Дворів – 19. Населення – 56 осіб (2014).

За переказами – на перехресті доріг Зборів–Юзефівка (тепер Йосипівка)–Урмань–Бережани і Конюхи–Поморяни стояла корчма (власниця Гелена); дотепер жителі сусідніх сіл Бережанського, Зборівського і Золочівського районів називають Залісся Геленкою.

Біля корчми одним із перших поселився Ян Ґрунтовський. Наприкінці 19 ст. у долині, що належала панові Табецькому, два сини Йосипа Ничиника збудували власні будинки – і так започаткували населений пункт. До перших господарів також належать Танас, Прокіп Сушник, Ян Ґрунтовський і Федір Швайка. Не обминула хутір пацифікація.

Молодь у ті роки організувалась у товариство «Луг». У 1939 р. на хуторі проживали 125 мешканців. Після приходу Червоної армії в 1939 р. вдосвіта на хутір налетіла облава; вивезли у невідомому напрямку сім’ю лісника Яна Великопольського. У 1941 р. засудили до страти Дмитра Сушника. Були й інші жертви.

У 1940 р. на хуторі в хаті Федора Швайки відкрили школу (вчитель Михайло Сендецький із с. Криве). 1941 р. його заарештували енкаведисти. За німецької влади у 1941 р. хуторяни самотужки відновили школу в хаті Ілька Маланчука (вчителька Ганна Гриньків), а в хаті Федора Швайки – читальню.

У липні-серпні 1944 р. на Заліссі проходив вишкіл молоді. Після місячного навчання хлопці ставали вояками УПА.  У 1945–1946-х рр. на хуторі розташовувався гарнізон. Протягом 1947–1951-х рр. на Заліссю квартирувала боївка «Байди».

За переховування повстанців більшовики засудили 12 осіб із хутора. Протягом 1941–1953-х рр. у боротьбі  полягло 9 жителів із Залісся. На хуторі відбувалися переговори між керівниками органів МДБ і УПА про добровільне припинення повстанцями боротьби, які завершилися безрезультатно.

Після війни читальня перестала існувати, але відкрили школу, яку кілька разів закривали, бо не було достатньої кількості учнів. У 1952 р. на хуторі – 28 дворів, 115 осіб. У 1995 р. відновила роботу початкова школа. Хутір належав до колгоспу с. Конюхи, а два домогосподарства – до сіл Урмань Бережанського і Розгадів Зборівського районів.

Діє фельдшерський пункт. Є церква Вознесіння Христового (1994), зведена з ініціативи і за кошти сім’ї Василя та Емілії Сінгалевичів й громади села; архітектор – Орест Сінгалевич. Будівельними роботами керував Ярослав Когут.

До храму передано шість ікон із Успенської церкви с. Конюхи, художнє оформлення церкви виконали Олег Глух, Ярослав Гуменний, Орест Сінгалевич. Жителі села насипали могилу на місці захоронення вояка УПА Степана Тримбалюка.

Джерело

Пархомчук, М. Залісся  [Текст]  / М. Пархомчук, О. Сінгалевич, М. Федечко // Тернопільщина. Історія міст і сіл: у 3-х томах. Том 3. – Тернопіль, 2014. – С. 456.

Article Source

Автор:

Даний автор додав 907 публікацій.

Залишити відповідь