ЗАХІДНО-УКРАЇНСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА (ЗУНР)
ЗАХІДНО-УКРАЇНСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА (ЗУНР) – українська держава в листопаді 1918 – липні 1919 на етнічних українських землях Східної Галичини, Північної Буковини та Закарпаття, що раніше належали до Австро-Угорської імперії.
18 жовтня 1918 у Львові конституювалась УНРада, яка наступ, дня проголосила ці землі єдиною українською державною територією, однак у складі Австро-Угорщини.
Розпад імперії Габсбургів прискорив незалежність Української держави. В результаті збройного повстання у Львові в ніч на 1 листопада влада у Східній Галичині перейшла до УНРади. 9 листопада був створений уряд – Державний секретаріат на чолі з К. Левицьким.
13 листопада УНРада прийняла «Тимчасовий Основний Закон про державну самостійність українських земель колишньої Австро-Угорської монархії», що визначив назву держави – ЗУНР, її територію – українські етнічні землі площею близько 70 тис. км2 із 6-мільйонним населенням, демократичні засади державного устрою, державні символи – герб (золотий лев на блакитному полі; згодом – тризуб) і прапор (блакитно-жовтий).
Однак на той час Північну Буковину захопила Румунія, а Закарпаття – Угорщина (в січні 1919 за карпатські землі відійшли до Чехо-Словаччини). Тому ЗУНР фактично охоплювала лише більшу частину Східної Галичини, включаючи 12 повітів на Тернопільщині.
Від першого дня існування української влади їй довелося вести боротьбу з польськими збройними формуваннями, яка переросла в польсько-українську війну. 21 листопада під натиском польських війська керівництво ЗУНР та її армія залишили Львів.
23 листопада – 31 грудня 1919 уряд республіки перебував у Тернополі, потім – у Станіславі (нині м. Івано- Франківськ). 22 січня проголошено Акт Злуки УНР і ЗУНР. Було здійснено заходи з державного будівництва:
- 4 січня 1919 створено Виділ УНРади – керівний орган тимчасового парламенту;
- сформовано новий уряд, затверджено закони про організацію війська (13. 11. 1918), тимчасову адміністрацію (15. 11. 1918), судівництво (21. 11. 1918), державну мову (01. 02. 1919), шкільництво (13. 02. 1919), громадянство (08. 04. 1919), земельну реформу (14. 04. 1919) та ін.
Організовано регулярну боєздатну армію. Зокрема, одними з перших в УГА сформовані Бережанська бригада і Збаразький курінь, у квітні-червні на Тернопільщині – 12-а, 13-а, 14-а, 18-а (Тернопільська) і 21-а (Збаразька) бригади та Жидівський (Єврейський) курінь.
29 травня керівництво ЗУНР змушене залишити Станіслав через наступ польської Армії Ґаллєра і переїхало спочатку до Бучача, згодом – у Заліщики і через Борщів у Кам’янець (нині м. Кам’янець-Подільський Хмельницької області.).
9 червня УГА розпочала з-під Чорткова наступ, операцію, в результаті якої дійшла до Бродів, Золочева, Бережан і Рогатина. Однак через перевагу Польщі, якій політичну та військову допомогу надавала Антанта, УГА змушена була знову відступити.
17-18 липня 1919 під натиском переважаючих сил противника керівництво й армія ЗУНР перейшли на Східну Україну, де разом із Армією УНР продовжили боротьбу за українську державність.
Із втратою державних територій ЗУНР фактично перестала існувати. Уряд республіки на чолі з Є. Петрушевичем продовжував діяти від осені 1919 до травня 1923 в еміграції, однак його зусилля політичними засобами домогтися відновлення ЗУНР не увінчались успіхом.
Серед творців і провідних діячів ЗУНР – уродженці Тернопільщини О. Барвінський, С. Голубович, А. Горбачевський, Р. Дудинський, А. Чернецький, М. Чубатий, А. Шмигельський та ін.
Джерело:
Гуцал, П. Західно-українська народна республіка (ЗУНР) [Текст] / П. Гуцал // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль, 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 629—630.