ЯСТШЕМБЕЦЬ-КОЗЛОВСЬКИЙ Чеслав

02.09.2019 | Автор: | Категорія: Письменники
ЯСТШЕМБЕЦЬ-КОЗЛОВСЬКИЙ Чеслав  (пол. Czesław Jastrzębiec Kozłowski; 1894, м. Кременець, нині— Тернопільська область, Україна —1956, с. Влохи, біля Варшави, Польща) — польський поет, критик і перекладач.

На родився 31 грудня 1894 року в сім‘ї кременецьких лікарів – батька, Міхала Ястшембця-Козловського, і його дружини Зоф′ї (із Зеленаїв). У 1897 році сім′я переїхала до Києва. Через кілька років, у 1904-му внаслідок падіння з коня назавжди залишився калікою.

Після закінчення гімназії самотужки вивчав філософію, психологію, теологію, лінгвістику, антропологію, опановував мови.

Дебютував поетичною збіркою «Petaloj», на мові есперанто (Париж, 1912). Вірші, переклади та статті друкує у київських польських часописах «Pióro», «Sznur Rubinów», «Przedświt», «Przegląd Polski» (1912–1918).

У 1919 році переїхав до Варшави, жив то в столиці, то в її передмістях (Сосновець). Згодом виходять друком його поетичні збірки:

  • «Gałązka zzapłotu» («Галузка із-за плоту», Львів, 1926)
  • «Błękitna brama» («Блакитна брама» – з передмовою Леопольда Стаффа, Варшава, 1934).

Після переїзду до Варшави Чеслав налагоджує тісні контакти з працівниками заснованого тут у 1918 році Інституту месіанізму, завдання якого – поширювати ідеї і твори Юзефа Гоене-Вронського. Його зацікавили ідеї «софійного перетворення світу» польського мислителя, оскільки вони включають у себе релігійно-антропологічні уявлення, вчення про народи і нації.

Юнак знайомиться із ще одним палким прихильником філософії месіанізму – поетом, прозаїком, публіцистом і критиком Єжи Брауном. Угазеті «Dziennik Lwowski» за 7 березня 1928 р. Чеслав Ястшембець-Козловський надрукував рецензію на повість Єжи Брауна «Hotel naplaźu» («Готель на пляжі»). Так починається тісна дружба між ними.

На цей час припадають філософські праці Чеслава:

  • «Absolut i względność. Wstęp do Wrońskiego» («Абсолют і відносність. Вступ до Вронського», Варшава, 1934),
  • «La creation proper deDieu» («Коментар до «Божого творіння», Париж, 1934),
  • «Czas. Studiumfilizoficzne» («Час. Філософічна студія», у зб. «Wronskiana», 1939),
  • розвідка з лінгвістики «Przyczynek do systematyki języka» («Доповнення до систематики мови», у зб. «Przegląd Filozoficzny», 1936, nr 4).

Широке читацьке визнання приходить доЧ. Ястшембця-Козловського як перекладача з англійської, французької,провансальської, сербської, хорватської, есперанто, російської, української та інших мов.

Його переклади виходять окремими книгами, друкуються у колективних збірниках, часописах та ін. Він переклав такі твори:

  • з латинської версії Біблії отця Ієроніма(ІV ст.) – Псалми Давидові;
  • з англійської – Вільяма Шекспіра, Джорджа Байрона, Едгара По, Генрі Бартеза, Едварда Валлака, СтендіГорлера, Генрі Гатеса, Вільяма Максвелла, Філліпа Оппенгейма, Майї Сінклер, Стефана Гейма;
  • з французької – Мольєра, Артура Рембо, Шарля Бодлера, збірник французької лірики ХІІ–ХХ ст.;
  • з провансальської – Фредеріка Містраля;
  • з російської – Алєксандра Пушкіна, Алєксандра Островського, Льва Толстого, Міхаїла Салтикова-Щедріна, Фьодора Достоєвського, Івана Тургенєва, Сергєя Аксакова, Алєксандра Сухово-Кобиліна, Михайла Прішвіна, Вячеслава Шишкова, Івана Карнаухова, Ольги Форш, Валентіна Костилева, Павла Бажова;
  • із сербської – Іво Андрича, Стефана Левіса;
  • з хорватської – Івана Гундулича, Алєксандра Губрановича
  • та ін.

Чеслав Ястшембець-Козловський переклав з української на польську збірку Євгена Маланюка «Hellada stepowa» («Степова Еллада» Варшава, 1936, бібліотека часопису «Zet»). Великої майстерності вимагав переклад циклу «Krąg życia» («Коло життєве») Юрія Клена.

Залишилося близько трьохсот оповідань, есе, статей, фейлетонів, нарисів, які друкувалися на сторінках періодики. Йому також належить переклад повісті «Таврія» («Tauria») Олеся Гончара (Варшава, 1955).

З російської на польську наш автор переклав окремі билини, які, на думку Дмитра Чижевського, є пам’ятником як української, так і російської художньої думки («Byliny. Wybrał M. Jakóbiec», Вроцлав, 1955). Він переклав також повісті Миколи Гоголя:

  • «Страшна помста» («Straszna zemsta», у книзі: Gogol N. Wybór pism, Варшава, 1954);«Сорочинський ярмарок» («Jarmark w Soroczyńcach», там же);
  • оповідання («Opowiadania», у книзі: Gogol N. Pisma wybrane, Варшава, 1956, т. 1).

Євген Маланюк писав: «Коли в середині 30-х років я запропонував був моєму приятелеві (й перекладчикові) бл. п. Ч. Ястшембцю-Козловському перекласти «Вія», то його чудовий переклад (враз зчудовими дереворитами Кравченка) не прийняв ні один варшавський журнал. А редактор популярного «Tygodnika Ilustrowanego» заявив мені одверто, що видрукування якої-будь речі Гоголя дуже зле відбилося б на передплаті його журналу».

Ястшембець-Козловський — один з найкращих перекладачів творів Т. Шевченка, О. Гончара та ін. Він переклав його 68 віршів і поем Кобзаря: серед них такі твори, як:

  • «Perebendia» («Перебендя»),
  • «Heretyk» («Єретик»),
  • «Trzy lata»(«Три літа»),
  • «Kosiarz» («Косар»),
  • «Rżawiec» («Іржавець»),
  • «Mnich» («Чернець»),«Chowaliśmy się kiedyś razem…» («Росли укупочці, зросли…»),
  • «Po co miałym się ożenić» («Нащо мені женитися?»),
  • «I kobić gibka i tamłoda / niepokalana twa uroda…» («І станом гнучим і красою…»),
  • «Ojakże jest szczęśliwy, komu / dano mieć dom swόj» («Добро, у кого є господа»),
  • «Wszystko mi jedno już, czy będę…» («Мені однаково, чи буду…»),
  • «W niewoli dnie i noce liczę…» («Лічу в неволі дні і ночі…»)
  • та інші.

«Перекладач зумів передати всю складність поетики Тараса Шевченка, її зв’язок з народною піснею, емоційне звучання і ритмічну виразність, семантику римування та еволюцію рим, принципи графічної будови. Він довів, що його поетична творчість увібрала в себе найкращі досягнення українського народного й літературного вірша, бо Тарас Шевченко був реформатором у практиці національної версифікації, тодішні канони техніки віршування підкорив новим завданням, збагатив ритміку й образну систему новими знахідками». (О. Астаф′єв)

На думку Г. Кочура, Ч. Ястшембець-Козловський «має особливі заслуги як перекладач Т. Шевченка, і то не тільки через те, що йому належить найбільша кількість перекладів (39): серед них є просто-таки бездоганні. Досить зіставити з оригіналом такі твори, як «Сон”(«Гори мої високії!»), винятково важкий для перекладу вірш «Понадполем іде», деякі пісні («Ой крикнули сірі гуси…»), такі ліричні мініатюри, як «Я не нездужаю нівроку…», «Не нарікаю я на Бога…», щоб упевнитись, як близько віддає перекладач оригінал, якої досягає яскравості й природності вислову».

 

Джерело

Астаф’єв О. Твори Тараса Шевченка в перекладі Чеслава Ястшембця-Козловського [Текст] / О. Астаф’єв / О. Астаф’єв // Волинь — Житомирщина. — 2012. — № 23. — С. 18—41.  — Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vg_2012_23_4.

Article Source

Автор:

Даний автор додав 2600 публікацій.

Залишити відповідь