ВИШНІВЕЦЬКИЙ ПАРК | пам’ятка садово-паркового мистецтва

 В Заказники | Заповідники | Природні парки, Охорона природи | Пам'ятки природи, ПРИРОДА І ПРИРОДНІ РЕСУРСИ КРАЮ

ВИШНІВЕЦЬКИЙ ПАРК — парк — пам’ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення. Розташований в смт Вишнівець Кременецького району Тернопільської області . Оголошений Постановою Ради Міністрів УРСР від 29 січня 1960 року № 105 «Про затвердження списку найбільш визначних парків-пам’ятників садово-паркової архітектури Української РСР».

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 584 «Про зміну деяких рішень Уряду України у зв’язку Вишнівецький парк з прийняттям Закону України «Про природно-заповідний фонд України» Вишнівецький парк затверджений як об’єкт природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.

Площа 8,0 га.

Парк закладено у 1731 році. Його початкові розміри були досить значними — 200 десятин (218 га). Він був створений з ініціативи князя Михайла Сарвація Вишневецького на території старого оборонного замку — родового маєтку князів Вишневецьких.

Розбитий збоку від палацу парк, був створений у французькому стилі. Спочатку він складався з двох терас, утворених перепадом висот на просторі від флігеля до колишньої куртині. На першій терасі сад був спланований на зразок прапора Великобританії. У кінцях алей побудували два павільйони.

Тераси відділялися один від одного невеликою підпірною стіною, а по центральній осі перехід був виконаний у вигляді барочних ступенів. На нижній терасі створили шість партерів і фонтан.

Спадкоємці Сервеція, в кінці 18 століття знищили партерний бароковий парк і на його місці розбили пейзажний парк за проектом Діонісія Міклера. На жаль, від колишньої пишноти в 219 гектарів, зараз залишилися лише 8 гектар з руїнами минулого.

Будівля палацу, служб, огорожа і в’їзд на територію виконані у формі архітектури раннього бароко. Палац утворював курдонер, який замикався службовими будівлями.

Парк розбитий за проектом учня видатного французького архітектора, планувальника парків Ленотра. Він складався з трьох частин: нижнього і верхнього садів, між якими на великому виступі Замкової гори був створений партер, з якого відкривалися мальовничі краєвиди на заплаву р. Горинь.

У парку зі східної його частини 1720 р. побудований розкішний палац, що зберігся до наших днів — палац князів Вишневецьких. Біля підніжжя гори є колишня замкова церква, яка була споруджена у 1872 р. Частково зі східного боку збереглася цегляна загорожа та ворота у вигляді античної арки.

Після смерті Михайла Вишневецького палац і парк перейшли у володіння Михайла та Юрія Мнішеків, а згодом до його сина Карла Філіпа, які мешкали у Вишнівці і зберігали парк і палац у всій їх вишуканості. Проте третє покоління Мнішеків покинуло рідне гніздо і оселилось у Парижі.

 

Залишившись без справжнього господаря занепав парк, осунулись гірки, поросли травою раніше галасливі місця, зникли форми малої архітектури — скульптури, альтанки, химерні лавки. Десятиріччя, що пронеслися над ним, згодом до невпізнанності змінили парк — частина його заросла лісом, на місці нижнього саду виросла ціла вулиця Загороддя.

Враховуючи велику історичну цінність Вишневецького парку, його слід охороняти і зберігати, адже над його «посивілою головою» пронеслися століття, з ним пов’язано чимало подій та імен. Цей парк у жовтні 1846 р. відвідав Тарас Шевченко, а у вересні 1949 р. — французький письменник Оноре де Бальзак, подорожуючи Поділлям і Волинню.

Закладали парк у ландшафтному стилі, тому що першоосновою його був природний ліс. Основу насаджень становили місцеві породи, що відзначалися як декоративністю, так і невибагливістю: сосни, ялини, дуби, клени, липи. Поблизу палацу був закладений парк у регулярному стилі, про що свідчать залишки окремих дерев.

Під час Другої світової війни палац і парк були зруйновані, вирубано багато дерев, знищені паркові композиції, через це парк втратив свою художню цінність.

Основне тло в парку створює липа серцелиста віком 100 і більше років, яка висаджена рядами або симетрично. Нині тут зростає близько 70 вікових дерев 24 видів і форм. Особливу увагу привертають:

  • бук звичайний,
  • ясен звичайний,
  • ясен вузьколистий,
  • ялина звичайна (висота 27 м, діаметр 102 см),
  • група гіркокаштану звичайного.

У західній частині парку з високого берега відкриваються захоплююча панорама на заплави річкової долини річки Горинь та старовинне село Старий Вишнівець.

На жаль Вишнівецький парк ще не здобув тієї уваги, на яку заслуговує. Дуже низький його сані-тарний стан. Під час відновлення насаджень не завжди дбалось про їх ефективність, використовувався рядовий спосіб садіння, що небажано у цьому парку.

На окремих галявинах парку працівники Вишнівецького лісництва (лісівничий К. Рудницький) у 1960—1965 роках висадили біля 100 дерев:

  • дуба,
  • липи,
  • ясена,
  • берези,
  • ялини,
  • гіркокаштана,
  • модрини,
  • бархата амурського,
  • сосни звичайної,
  • черемхи
  • та інших.

Усі вони добре прижилися. У 2010 році розпочато роботи з виготовлення проекту реконструкції парку. Парк — пам’ятка садово-паркового мистецтва перебуває у віданні національного заповідника «Замки Тернопілля».

Джерела:

П‘ятківський, І. Вишнівецький парк [Текст] / І. П‘ятківський // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. – Тернопіль, 2004. – Т. 1 : А – Й. – С. 270–271 : фот.

Вишнівецький парк [Текст] / В. М. Черняк, Г. Б Синиця, І. О П’ятківський // Унікальні перлини Тернопільщини. – Тернопіль, 2014. – С. 200–202 : фот.

Рекомендовані публікації

Залишити коментар

Цей сайт захищений reCAPTCHA і застосовуються Політика конфіденційності та Умови обслуговування Google.

The reCAPTCHA verification period has expired. Please reload the page.