ВОРОНЮК Володимир Михайлович

ВОРОНЮК Володимир Михайлович (24. 11. 1918, м. Бучач — 31.07.2008, похований у м. Бучач) – художник, поет, прозаїк, режисер, педагог, критик.

У Бучачі закінчив 7 класну торговельну школу, вчительські курси, педагогічні студії в гімназії. Вчителював у с. Возилів (нині Бучацького району), де організував драматичний гурток.

Малярству навчався у Львові: в художньому училищі А. Манастирського, мистецькій академічній школі, на вищих образотворчих студіях (малюнка і живопису).

Навчання продовжував на Лемківщині, у Братиславі, Інсбруку та Відні. Навчався на філософському факультеті Інсбруцького університету. Перебував у таборі для інтернованих осіб, де організував драмгуртки, ставив вистави, малював декорації.

Після війни викладав малярство у мистецькій школі в Австрії. У 1949 виїхав до Канади, від 1951 жив у м. Торонто. Працюючи на різних роботах, постійно творив -малював, писав, займався режисурою, грав у виставах.

Автор проекту «Академії МЕЗО-МУЗ — Канадська Україна у просторі богів мистецтва». Створив понад 300 картин. Основна тематика — молитовні медитації, Шевченкові образи, біль Чорно¬биля, ландшафт, мотиви, портрети, автопортрети.

Разом із дружиною Анною (з дому — Чокан, уродженка с. Більче-Золоте, нині Борщівського району) постійно відправляв в Україну гуманітарну допомогу.

Після смерті дружини (присвятив їй збірку віршів «Анна-Ана Воронюк». Тернопіль, 2001) 25 грудня 2000 року за допомогою Ярослава Устинського переїхав до України, у м. Івано-Франківськ до племінниці Богдани Устинської (Воронюк).
Першу на батьківщині добірку його віршів опублікувала 27 липня 2000 року обласна газета «Вільне життя». 18 травня 2001 року відбулася виставка його робіт у Тернопільській картинній галереї. Це була його перша прижиттєва виставка в Україні.

Помер 31 липня 2008 року. Похований на Бучацькому міському цвинтарі (гора Федір).

На полотнах Воронюка відображено драматичний світ і людину в ньому. У малярстві, поезії, театральному мистецтві його роботи є вираженням сучасного постмодернізму.

Живописні картини – переважно у коричневих, золотавих, синьо-червоних кольорах із підкресленням світла; наснажені метафоричною асоціативністю, гострою експресією почуттів; ускладнені композиції, ландшафтні мотиви, молитовні медитації в образах рідних.

84 живопис, полотна Воронюка були представлені на персональній виставці у залі Тернопільської обласної організації НСХУ (травень-червень, 2001), при відкритті якої він виступив.

6 картин і свої книги Володимир Воронюк подарував Тернопільському обласному краєзнавчому музеєві. Роботи зберігаються у Тернопільському художньому та краєзнавчому музеях.

Твори:

збірки:

  • Мистецька поезія. Торонто—Львів—Тернопіль, 2001.
  • Поезія і проза: Спогади. Торонто—Львів, 2001)
  • Я — мистецтво, я — поезія. Торонто—Івано-Франківськ.

твори:

  • «Моя батьківщина — Бучач» (1941),
  • «Автопортрет в Альпах. Ляндек» (1946),
  • «Квіти» (1955),
  • «Студія Академії» (1957),
  • «Молода мати», «Моя сім’я», «Розп’яття» (1962),
  • «Ореол колоритного сузір’я» (1970),
  • «Автопортрет із палітрою» (1971),
  • «Пеґас і муза» (1973),
  • «Композитор» (1978),
  • «Художники і поети» (1980),
  • «Озеро в Онтаріо» (1982),
  • «Демонстрація», «Україна» (обидва – 1991),
  • «Автопортрет» (1999),
  • «Молитва апогею мистецтва і поезії» (2001).

У 2013 році племінниця художника Богдана Ярославівна Воронюк-Устинська, не зважаючи на вмовляння працівників музеїв, художніх вишів та приватних колекціонерів та скрутне матеріальне становище, виконала заповіт художника – передала землякам його мистецьку спадщину.

7 листопада 2013 року сесія Бучацької районної ради прийняла на баланс Бучацького краєзнавчого музею картини Володимира Воронюка без права вивезення їх за межі району, передачі на тимчасову чи постійну експозицію будь-якій третій особі, відчуження чи продаж.

Тоді ж з ініціативи Романа Лесіва, Віктора Гребеньовського міська громада упорядкувала могилу та встановила пам’ятник митцеві (2013).

Джерела:

Зозуляк, Є. Світ картини Володимира Воронюка [Текст] / Є. Зозуляк // Вільне життя. – 2001. – 24 трав.

Касіян, В. До останнього подиху жив Україною [Текст] : [передача колекції картин худож.-імпресіоніста В. Воронюка у фонд бучац. краєзн. музею] / В. Касіян // Вільне життя плюс. – 2013. –22 листоп. – С. 1. – (Вшанують земляка).

Мельничук, Б. ВОРОНЮК Володимир Михайлович  [Текст] / Б. Мельничук, Т. Удіна // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. – Тернопіль, 2004. – Т. 1 : А – Й. – С. 308–309.

Удіна, Т. Лиш Богом дарована іскра не згаса ніколи [Текст] / Т. Удіна // Вільне життя плюс. – 2001. – 26 трав.

Article Source

Автор:

Даний автор додав 2331 публікацій.

Залишити відповідь