Волянський Олекса Миколайович

ВОЛЯНСЬКИЙ Олекса Миколайович (07. 10. 1862, с. Звиняч, нині Чортківського р-ну Тернопільської обл. – 02. 03. 1947, с. Соколівка, нині Косівського р-ну Івано-Франківської обл.) – церковний та культурно-освітній діяч, етнограф. Член НТШ (1905).

Олекса Волянський народився 7 жовтня 1862 року саме у Звинячі, у родині Миколи Волянського та Павлини з Боровських.  Закінчив Львівську духовну семінарію. Упродовж п’яти років (1887 – 1893) працював адміністратором греко-католицьких парафій у Товстому на Поділлі та Сереті на Буковині (нині у складі Румунії).

У 1886 році одружився з донькою Йосифа Бурачинського, багатолітнього пароха села Криворівні, Марією.  У 1893– 1923 – священик у с. Криворівня (нині Верховинського р-ну Івано-Франівської  обл.).

Діяльний учасник читальні товариства «Просвіта» у Криворівні, деякий час був її головою. Допомагав В. Шухевичу матеріалами до книжки про Гуцульщину. Автор статті «До теперішнього становища руського духовенства».

На гостину до Волянських приїжджали: Володимир Гнатюк, Михайло Грушевський, Іван Франко, Михайло Коцюбинський, Леся Українка, Ольга Кобилянська, Василь Стефаник, Гнат Хоткевич, Олександр Олесь, Антін Крушельницький, Осип Маковей, Дмитро та Володимир Дорошенки, Іван Труш, Лука Гарматій, Федір Вовк, Андрей Шептицький, Григорій Хомишин та інші…

У Криворівні о.Олекса зібрав велику бібліотеку. На жаль, книгозбірня й архів листування загинули в роки Першої світової війни. Тоді ж були знищені читальня «Просвіти», садиба Михайла Грушевського та бібліотека криворівнянського дідича Станіслава Пшибиловського…

Війна розкидала родину по світах: дочка Володимира опинилась у Відні, син Роман загинув невідомо де й коли, а дочка Кикемія виїхала на Волинь з учительською місією УСС.

У лютому 1923 року о. Олексу переведено на парафію до села Соколівка, де служив до кінця свого життя. Тут він виховував трьох онуків, дітей Кекилії. Поховав  дружину Марію (1935), а також зятя Мар’яна Гардецького (1938).

З наближенням фронту відправив родину в еміграцію, а сам зі словами: «Добрий пастор отари не покидає в час небезпеки» залишився в Соколівці. За спогадами сколівчан, о. Олекса був строгим і вимогливим. Мав могутній голос, і його проповідь з амвона було добре чутно й надворі за сотню метрів від церкви.

Помер о. Олекса 2 березня 1947 року й був похований поруч з дружиною Марією на цвинтарі в Соколівці. Про його плідне життя нагадують меморіальні таблиці, встановлені на церквах у Криворівні та Соколівці. До 150-ї річниці від його народження в обох селах відбулися урочистості.

У  жовтні 2017 року – висаджено символічні деревця лип з Поділля в  Криворівні та Соколівці.

Тоді ж у Звинячі відбулася інформаційно-просвітницька зустріч з нагоди 155-ї річниці від народження Олекси Волянського (організатори: ЕГО «Зелений Світ», колектив Звиняцької ЗОШ та сільської бібліотеки. На подвір’ї школи тепер ростиме символічне деревце пам’яті Олекси Волянського – карпатський тис.

Дізнатися більше →

Джерела:

Арсенич, П. А. Волянський Олекса Миколайович [Текст] / П. І. Арсенич. – Тернопільський енциклопедичний словник. – У 4 т. Т. 1 А – Й. – Тернопіль, 2004. – С. 303.

Арсенич, П. А. Волянський Олекса Миколайович [Електронний ресурс] / П. І. Арсенич // Енциклопедія Сучасної України. – Київ, 2014-2017. – Режим доступу: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=29676, вільний. – Дата ост. звернення: (15.11.2017).

Гуменюк, В. Олекса Волянський  [Текст] / В. Гуменюк // Тернопілля’96 : регіон. річник. – Тернопіль, 1996. – С. 113–117.

Степаненко, О. Олекса Волянський: «Дати народу якісну освіту, а народ сам дасть собі раду!» [Електронний ресурс] / О. Степаненко // Золота пектораль. – Чортків, 2017. – Режим доступу: http://zolotapektoral.te.ua/олекса-волянський-дати-народу-якісн, вільний. – Дата ост. звернення: (15.11.2017).

***

Волянський, О. А. Мої спомини про Івана Франка  [Текст] / О. Волянський // Спогади про Івана Франка ; упоряд., вст. ст. і прим. М. Гнатюка. – Львів, 1997. – С. 491 – 501; 600.

Article Source

Автор:

Даний автор додав 1557 публікацій.

Залишити відповідь