Вірля, хутір

Вірля (Кременеччина)

ОРЛЯ (Вірля, Урля) – хутір, приєднаний до с. Савчинців. Розташований за 150 м від нього. Перша згадка датується XVI ст., коли в замку на хуторі Ві­рля жила шляхтичка Анна Гойська (Гостська). Наприкінці ХІХ ст. у Вірлі було 14 дворів (102 особи). В 1949-му – 22 двори (63 особи), 1952 р. – 23 двори (81 особа). Нині – вулиця Вірля. Є Свято-Юріївський головний монастир (2012), церква св. Юрія (2013).
Адреса: Савчиці, Тернопільська область, Україна, 47023

Переглянути на карті →

Саме це село, разом із Кімнатою та Почаєвом, у 1564 році подарував дочці Анні королівський ротмістр Єрофей Гостський. Перша згадка про хутір датується 16 століттям. Наприкінці 19 століття у Вірлі було 14 дворів, у повоєнний час – 23. Нині – це вулиця Вірля. Чим же примітний цей невеликий хутір? Відомий він тим, що саме звідси бере свій початок Почаївська чудотворна ікона.

На невеликому острівку, посеред ставу, стояв замок Анни Гойської. Як відомо з історичних джерел, 1559 року у неї зупинився на гостину подорожуючий по Волині грецький митрополит Неофіт. На знак вдячності, митрополит подарував поміщиці освячену ікону Богородиці.

Майже 40 років перебувала ця ікона у родинній капличці, що стояла поблизу замку. Саме тут і почали ставатись дивні зцілення. Щиро молячись перед іконою, прозрів рідний брат Анни Пилип, який від народження був сліпим.

Анна Гойська вирішила, що негоже таку святиню тримати тут, у каплиці на Вірлі і в 1597 році урочисто передала чудотворний образ до Почаївського монастиря. Там ікона знаходиться до сьогодні. Сам же замок, як і ціле село, були знищені під час так званої, Збаразької війни, зокрема нападу турецьких військ з-під Збаража на Залізці, Вишгородок, Почаїв, Урлю в 1675 році.

У  XIX столітті, згідно дослідження Тамари Сеніної відвідав хутір Тарас Шевченко під час подорожі на Тернопільщину 1846 року:

“Якби збереглося все, що вдалося зібрати і записати Тарасу Шевченку під час майже двотижневого перебування на Кременеччині, то, без сумніву, поряд з його акварелями про Почаївську лавру, поемами: «Слепая», «Невольник», «Петрусь» (1850), «Варнак», повістями: «Варнак» та «Прогулка с удовольствием и не без морали», народними піснями, записаними ним у Почаєві в 1846 році, згадками про гірські краєвиди Кременця, гору Бону, славнозвісний Кременецький ліцей, то належне місце знайшли б і записи про один із найнеповторніших куточків на цій землі – хутір Вірля (Орля, Урля)…”.

© Тамара Сеніна. Розвідка про перебування Тараса Шевченка на хуторі Вірля

До кінця XIX століття від замкового палацу залишилися лише три стіни. Остаточно зруйнували будівлю дві світові війни й час. Хоча під шаром піску можна легко помітити залишки чи то старовинного посуду, чи то кафелю з палацу. Однак тут добряче попрацювали «чорні археологи». Сьогодні ж лише поодинокі туристи заїждають у пошуках легенд про княгиню Гойську.

Джерела:

Вірля – таємничий хутір на Кременеччині [Електронний ресурс] // Пульс Кременеччини. – Режим доступу: http://www.kremenets.pp.ua/2016/04/024.html, вільний. – Дата зверенення (10.11.2016).

Івахів, Г. Орля (Вірля, Урля) [Текст]  / Г. Івахів, В. Уніят, М. Фурсик // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. / редкол.: В. Хомінець та ін. — Тернопіль, 2014. — Т. 2 : П — Я. — С. 588.

Сеніна, Т. Розвідка про перебування Тараса Шевченка на хуторі Вірля [Текст] / Т. Сеніна // Музей, що єднає народи = Muzeum jednoczace narody / упоряд.: Т. Г. Сеніна. – Тернопіль : Терно-граф, 2015. – С. 658-672 : фот. – Бібліогр. у кінці ст. (10 назв) .

Article Source

Автор:

Даний автор додав 825 публікацій.

Коментарі (1)

  1. […] р. н. невідомий, Волинь – після 1617, ймовірно, містечко Вірля (Орля, Урля), нині хутір Заболотний поблизу с. Великі […]

Залишити відповідь