ВЕРТЕБА | Борщівський район | Тернопільська область

14.09.2017 | Автор: | Категорія: Пам'ятки природи, Спелеотуризм

Печера Вертеба
Тернопільська область, Борщівський район, с.Більче Золоте
Довжина – 8 550 м. Геологічна пам’ятка природи загальнодержавного значення. Розташована на лівому березі ріки Серет, за 2 км на північний захід від с. Більче-Золоте Борщівського району. Розпорядження РМ УРСР від 02. 08. 1971 р. № 61 р.  Постанова КМ України від 12. 10. 1992р. № 584

Вертеба — гіпсова печера в Борщівському районі Тернопільської області. Розташована за 2 км на північний захід від села Більче-Золоте. Геологічна й археологічна пам’ятка загальнодержавного значення. Розташована на лівому березі річки Серет. Належить до найбільших печер у Європі, довжина підземних ходів — 9021 м (за іншими даними — 8 550 м). Середньорічна температура у печері 9—10° за відносної вологості 92—100 %.

Оголошена розпорядженням Ради Міністрів УРСР від 2 серпня 1971 року № 61 р. Постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 584 “Про зміну деяких рішень Уряду України у зв’язку Печера «Вертеба» з прийняттям Закону України “Про природно-заповідний фонд України” пам’ятка природи затверджена як об’єкт природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.

Печера одна з найбільших у Європі, довжина її підземних ходів — 7820 м. Утворилась у верхній частині товщі великокристалічного гіпсу тортонського віку неогенового періоду під дією тектонічних рухів та процесів карстування.

За дослідженнями кандидата геологічних наук Дублянського В.М., масив, у якому закладена печера, свого часу був ложем русла річки пра-Серета, що позначилось на геоморфології лабіринту. Печера складається з широких галерей, розділених вузькими перемичками.

Стінки гладкі й темні, більшість ходів заповнені мулом; на склепіннях — карбонатні натічні утворення у вигляді кірок, рідше — невеликі сталактити (“бочки”, аномальної будови сталагміти, “місячне молоко”). Мікроклімат дещо відрізняється від інших печер області у зв’язку з неглибоким заляганням лабіринту від денної поверхні. Середньорічна температура у печері + 9-Ю °С при відносній вологості 92-100%.

 

Охоронна зона печери площею 6,4 га, створена відповідно до рішення Тернопільської обласної ради від 18 березня 1994 року “Про внесення змін і доповнень до мережі територій та об’єктів природно-заповідного фонду і затвердження Списку дикорослих, рідкісних, ендемічних рослин області, що підлягають особливій охороні”.

Назва печери походить від давньослов’янського «вертеп» — печера, яруга. Печера складається з широких галерей, розділених вузькими перемичками. Стінки гладкі й темні, на склепіннях — карбонатні натічні утворення у вигляді кірок, рідше — невеликих сталактитів («бочки», аномальної будови сталагміти, «місячне молоко»). У печері є багато кажанів, особливо взимку, серед яких – 4 види, занесених до Червоної книги України.

Печера Вертеба є особливою серед гіпсових печер Поділля. Вона дещо відрізняється від інших геологічною будовою, а також тим, що в ній виявлено величезну кількість археологічних знахідок доби енеоліту (IV–III тис. до н. е.).

Екскурсійний маршрут, прокладений залами та коридорами печери, має довжину 1000 метрів. Для підготовлених відвідувачів створений спортивний спелеологічний маршрут. У 2010 р. увійшла до складу національного природного парку «Дністровський каньйон».

У 1741 році печеру вивчав генерал – майор польської армії, комендант Кам‘янець-Подільської фортеці Йоган фон Кампенгаузен. У 1760 році поле, де знаходиться печера, переорали і про печру забули. У 1822 році вхід випадково віднайшов мешканець с. Більче Йоган Хмелецький.

Ян Хмелецький на полюванні підстрелив лиса, а той сховався в ямі серед поля. Зацікавившись підземною порожниною, Хмелецький взяв із собою на підмогу кількох мешканців села і п’ять літрів вина «для підняття бойового духу».

В печері знайшли залишки вогнища, «горщики у вигляді мисок, черепи, людські кості, монети Римської імперії часів імператора Гонорія та Андріана» (опис знахідок в музеї археології Ягеллонського університету в Кракові). 1876 — археологічне обстеження Вертеби зробили Адам Кіркор і Щенсний Козебродзький — дідич села Глібів.

У 1890 році проводили дослідження Г. Оссовський і Л. Сапєга; вони виявили сліди перебування давніх людей, крем’яні знаряддя праці, залишки посуду, мідні речі тощо. У 1898-1907 роках археологічні розкопки продовжив В. Деметрикевич, влітку 1914 року — Я. Чекановський і Я. Пастернак. Було знайдено речі трипільської культури, посуд лінійно-стрічкової кераміки, нові матеріали енеолітової доби.

У XIX ст. у Вертебі знайшли понад 400 цілих посудин, понад 35 тисяч глиняних і керамічних фрагментів, майже 120 антропоморфних фігурок, 200 знарядь із кісток і рогів, 300 виробів із кісток і каменю. Все це — зразки прадавньої Трипільської культури.

Влітку 1914 печеру досліджували Ярослав Пастернак і Ян Чекановський, знайшли речі трипільської культури, посуд лінійно-стрічкової кераміки, нові матеріали енеолітичної доби.

1928 — цінний археологічний і антропологічний матеріал, зокрема трипільської культури, виявив у печері Олег Кандиба-Ольжич. У 1942-1943 роках у печері переховувались 38 евреїв. Коли німці про це дізнались, вхід до печери підірвали. У 1945-1946 роках у печері був розміщений окружний, а потім надрайонний провід ОУН.

1963–1967 рр. — група тернопільських спелеологів під керівництвом Володимира Радзієвського виконала топографічне знімання підземного лабіринту. Від 1991 печеру та прилеглі до неї території в радіусі 30—40 км комплексно обстежує археологічна експедиція Борщівського краєзнавчого музею під керівництвом Михайла Сохацького.

Через наукову вартість археологічних знахідок печера отримала тоді назву “Наддністрянська Помпея”. У 1928 році цінний археологічний та антропологічний матеріал, зокрема трипільської культури, виявив у печері О. Кандиба-Ольжич.

У 1956 році оозкопки у печері здійснив І. Свєшніков. У 1963—67 роках група тернопільських спелеологів під керівництвом В. Радзієвського виконала топографічну зйомку підземного лабіринту.

З 1995 року печеру комплексно обстежує археологічна експедиція Борщівського краєзнавчого музею. Знайдені у печері археологічні матеріали зберігаються в музеях Борщева, Варшави, Відня, Кракова, Львова, Тернополя.

Результати попередніх і сучасних розкопок свідчать про функціональне призначення печери: багато людей перебувало в ній протягом нетривалого часу в критичних ситуаціях, у період зовнішньої небезпеки. Назва печери походить від давньослов’янського слова “вертеп” — печера, яруга.

За кількістю та науковою вартістю знахідок Вертеба не має собі рівних на Поділлі, тому її назвали «Наддністрянськими Помпеями». Знайдені у Вертебі археологічні матеріали зберігаються у музеях Борщева, Варшави, Відня, Кракова, Львова, Тернополя.

У печері виявлено три локальні групи трипільської культури. Для верхнього шару характерна кераміка кошилівецького типу. В нижньому шарі представлена кераміка заліщицької групи. Виявлено також незначну кількість уламків посудин касперівської групи.

Виробничий інвентар представлений знаряддями, виготовленими з кременю, каменю, кості й металу. Основну частину знарядь праці становлять крем’яні вироби. У печері виявлено кістки тварин, які використовували у виробничих цілях.

Знайдено в печері амулет, вирізаний на кістяній пластині, пов’язаний з культом сонячного бика. Кістяна пластина (10 х 10 см) імітує голову бика з потужними рогами. Невеликі отвори по кутах означають очі та ніздрі. Отвір у верхній частині призначений для підвішування і носіння амулета. Цей амулет аналогічний до виявленого у 1898 у Вертебі археологом В. Деметрикевичем.

Велику групу знахідок становлять керамічні пряслиця. Характерними для цієї пам’ятки є пряслиця, виготовлені з уламків товстостінних посудин.

Мідні вироби представлені трубчастими бочкоподібними намистинами, мідною сокирою та однією швайкою. Окремі речі й об’єкти матеріальної культури тою чи іншою мірою віддзеркалюють ідеологічні уявлення давніх племен. Це, передусім, антропоморфні та зооморфні глиняні фігурки, різного роду амулети.

У 2005 році з печери Вертеба взяли перші за історію вивчення трипільської культури зразки для генетичного аналізу. Дослідження засвідчили, що трипільці несли в собі материнські генетичні лінії, характерні для всієї землеробської неолітичної ойкумени, започаткованої на території Малої Азії.

Проте домінуючими в останках трипільців є автохтонні гени донеолітичного населення, яке проживало в районі від Карпатських гір до Північного Причорномор’я ще до приходу туди хліборобів.

Матеріали археологічних досліджень дають змогу висловити припущення про функціональне призначення печери. Очевидно, що печеру відвідували люди лише в критичних ситуаціях, однак збиралися тут у великій кількості, можливо, цілим поселенням, але на короткий термін.

На теперішній час у печері функціонує музей археології, трипільської культури та епохи неоліту. Пам’ятка перебуває у віданні Борщівського обласного комунального краєзнавчого музею.

5 жовтня 2004 в печері створено перший в Україні підземний музей трипільської культури (2014), який є відділом Борщівського обласного краєзнавчого музею.  23-24 вересня 2017 року відбувся Перший фестиваль трипільської культури «Вертеба».

Вхід в печеру обмежений. Використовується як екскурсійний об’єкт.

Куратор: Спелеоклуб «Музей». м. Борщів.

Джерела:

Печери України: Вертеба // Природа України : портал. — Режим доступу: http://speleo.land.kiev.ua/cave-7.html, вільний.

П‘ятківський, І. Оптимістична [Текст] / І.П‘ятківський // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. – Тернопіль, 2005. – Т. 2 : К – О. – С. 697.

Радзієвський, В. У печерних лабіринтах Тернопільщини [Текст] / В. Радзієвський. — Київ, 1967.

Свинко, Й. Сторінки геологічного минулого рідного краю [Текст] /Й. Свинко. — Тернопіль, 1991.

Сивий М. Вертеба [Текст] / Сивий М., Сохацький М. // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль, 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 249–250.

Унікальні перлини Тернопільщини [Текст] / В. М. Черняк, Г. Б Синиця, І. О П’ятківський. – Тернопіль, 2014. – С. 92-93 : фот.

Article Source

Автор:

Даний автор додав 2711 публікацій.

Залишити відповідь