ТРАЯНОВІ ВАЛИ на Тернопільщині

12.02.2016 | Автор: | Категорія: Пам’ятки | пам’ятні місця

Траянові вали на Тернопільщині —  система валів, які знаходяться між містами Тернопіль і Кам’янець-Подільський . Мають переривчастий характер. Складаються з двох ешелонів центрального ланцюга і хаотично розкиданих валів.

Загалом, довгі оборонні вали широко розповсюджені по всій Європі. Невідомо,  де і коли почали їх насипати вперше, але востаннє в Європі довгий вал був насипаний саме на Україні в 1769 – 1774 роках між Дніпром і Азовським морем.

По всій Україні подібних валів більше ніж достатньо і майже всі вони однаково називаються “Траяновими”. Попри спільну назву, ці земляні споруди здебільшого належать не лише до різних оборонних систем, але й часто-густо зведені різними народами в різні історичні епохи.

Споруджувалися ці укріплення на східних і південних кордонах держави і мали характер прикордонних укріплень. Але навіть для легкоозброєного війська, яке не дуже придатне для облоги (тим більше для штурму) укріплень, довгий вал не був непереборною перешкодою, а скоріш за все, був фактором затримки, позбавляючи нападників переваг раптовості.

Ще більшою перепоною довгий вал ставав при відступі війська після закінчення рейду, коли нападники верталися обтяжені здобиччю — худобою, полоненими, возами. Швидко і непомітно перейти через вал було в такому випадку зовсім неможливо.

Існує також гіпотеза, що ці довгі вали треба розглядати не як рубежі оборони, а як візуальні кордони, зрозумілі для тих народів, які знаходились на північ від валів. Там можна було пасти отари чи займатись іншими справами, а проникати далі на південь — зась. Так стає зрозумілим, чому вали впираються флангами в природні водні рубежі – ці рубежі були продовженням видимого кордону.

Архієпископ Брунон писав в 1008 р., що Русь по кордонах з кочівниками було огороджено. Авари, коли вони розташувалися на середньому Дунаї, зміцнили кордони своєї країни кількома лініями земляних укріплень.

“Слов’янські племена, що колись населяли сучасні Саксонію, Бранденбург і Сілезію, споруджували вздовж кордонів своїх територій на протязі сотень кілометрів земляні вали, залишки яких існують і досі. Така лінія валів захищала, наприклад, слов’янські області від р.Заале до Одера і Варти. Деякі західні германські племена, ознайомившись зі способом спорудження римських земляних укріплень, почали і собі споруджувати земляні вали по кордонах своїх територій.

За свідченням Тацита, такий вал відокремлював територію херусків від сусіднього племені ангріваріїв; валом були оточені також і володіння бруктеріїв. Згодом східні і північно-східні германські племена, за прикладом слов’янських племен і західних германців також почали захищати територію племені в такий спосіб”.

© В. ШПЕРК. Фортифікації Давнього світу

Назва “Траянові вали” використовується стосовно двох груп валів: в Буджаку та на середній течії Дністра. В середньому Подніпров’ї довкола Києва також є система довгих валів, котрі, однак, звуться Змієвими валами (не Траяновими).

Сама назва скоріш за все кабінетного походження. В Україні немає топонімів з основою Траян – (окрім кабінетних назв археологічних об’єктів); численні топоніми з основою Троян – не мають ані територіального, ані змістовного зв’язку з довгими валами.

Виникла вона у XVIII ст. (Д. Кантемир) внаслідок упевненості вчених того часу, що довгі вали були побудовані римлянами за імператора Траяна, а потім була перенесена на довгі вали Подністров’я. На думку істориків, вона є витвором тогочасних краєзнавців-аматорів.

Назва “трояни” щодо земляних укріплень, на думку Михайла Кучери, найімовірніше походить із Румунії, де поширені потрійні вали (“трояни”). У сусідній Молдавії слово “троян” теж часто вживається у значенні “вал”. З часом перші дослідники цих валів банальні “трояни” перетворили на “вали Траяна” чи “Траянові вали”.

Відрізки валів, які тягнуться від річок впоперек полів, простежено у міжріччі Дністра та Прута, а також між річками Тернава і Баговиця на лівому березі Дністра. Збережені відрізки цих валів, однак, не утворюють суцільних перепон між річками.

Інакшу систему являють собою довгі вали нижньої течії Збруча, які простягаються вздовж ріки і заповнюють проміжки між крутими урвищами лівого (західного) берега Збруча. Останній (південний) відрізок цього валу перекриває поле між Збручем та Дністром (він зберігся частково, на довжину 1.5 км). Ці вали утворюють укріплену смугу довжиною близько 20 км. До північного краю цієї смуги примикає довгий вал, який тягнеться через поле на захід. Збережена довжина його – 4.3 км.

Подібні за принципом розташування вали є на правому (південному) березі Дністра. Збережені ділянки розділені значними проміжками, де слідів валів не простежено, тому важко вирішити, чи утворювали ці вали єдину оборонну систему.

Частина дослідників впевнені, що Траянові вали на правому березі Дністра були насипані наприкінці I сторіччя нашої ери за наказом римського імператора Марка Ульпія Траяна і призначалися для захисту північних кордонів імперії від нападів ворожих племен. Проте, деякі вчені схильні трактувати це по-іншому, відносячи час побудови валу до більш ранніх періодів. Зокрема, деякі польські археологи вважали, що вал був насипаний скіфами. Це передусім стосується Траянових валів лівого берега Дністра, зокрема, Тернопільської області.

Траянів вал сягає висоти 6—8 метрів. Його ширина біля основи — до 20 метрів, верхнього гребеня насипу —2 і більше метрів. Вал насипаний із землі з домішкою глини. У деяких місцях він зміцнений кам’яним кріпленням. При розкопках валу неодноразово знаходили римські монети, уламки амфор та іншого посуду, прикраси.

Також виявлено, що в III-IV століттях вал використовувався для оборони від римлян, при цьому рів, викопаний з північного боку, був засипаний, а з південної — викопаний новий. Єдине, що можна з точністю аргументувати, — це те, що Траянонові вали мали антикавалерійську конструкцію і був зведений з метою забезпечення безпеки римських кордонів від набігів сарматських племен.  Не Велика Китайська Стіна, але теж нівроку.

Розглядаючи конфігурацію довгих валів на нижньому Збручі, неважко розпізнати план укріплень з центром у Мельниці-Подільській, у південно-східному куті Борщівського району.  Східна сторона його має довжину приблизно 20 км від села Вигода на півдні до села Збручанське на півночі; була утворена урвищами правого (західного) берега Збруча і ділянками валів між урвищами.

Північна сторона починалася від Збруча (на північ від с. Збручанське) через поле у західному напрямку, мабуть, до с. Кривче на р. Циганка (віддаль 9.5 – 10 км). На східній частині (від с. Гермаківка до Збруча) укріплений довгий вал зберігся й сьогодні. Далі на захід вал не зберігся чи не був добудований.

Західна сторона від с. Кривче на півночі до с. Устя на півдні на віддалі 10 км була утворена урвищами річок Циганка та Нічлава і, мабуть, не потребував штучних укріплень.

Південна сторона від с. Устя до перешийка на південь від с. Вигода на віддалі 30 км. була утворена урвищами Дністра і також, мабуть, не потребувала додаткових укріплень.

Коротка південно-східна сторона перегороджувала перешийок між урвищами Дністра на півдні та Збруча на півночі. Її довжина становить лише 2 км, але тут проходить найзручніший шлях зі сходу. Тут і нині проходить шосе Кам’янець-Подільський – Мельниця – Борщів. Ця сторона була укріплена довгим валом, який зберігся у своїй північній частині, біля с. Вигода.

Загальний периметр укріплень становив приблизно 72 – 75 км. Цікаво, що саме на цій території, поблизу західної сторони, було знайдено величезний Михалківський золотий скарб, датований VIII – VII cт. до н. е.

Щоб з’ясувати технологію будівництва, археолог Михайло Кучера розрізав рів і вал розкопом у вигляді поперечної траншеї. І от що з’ясувалось: по лінії планованого валу давні будівничі спочатку викопували вузьку траншею (глибиною 1, 5 – 2 метри). У верхній частині вона мала близько 70 см завширшки, на дні — удвічі менше.

Потім у цій траншеї встановлювали дубові стовпи діаметром 10-18 см. Їх ставили не впритул, як це зазвичай показують у кіно та на малюнках, а на відстані 14-16 см один від одного. Такий собі велетенський штахетник (у тілі валу рештки дубових стовпів простежуються на висоту близько 2,6 м). Після цього на певній відстані від колод обабіч частоколу насипали два невеликих валики зі втрамбованої глини — вони мали утримувати вал від розсування. По тому вже насипали основний вал. На момент зведення “Траянового валу” його ширина сягала десь 11 метрів. Нині у наслідок розсування маємо удвічі більше — до 20 метрів.

У 101-106 роках нашої ери імператор Траян справді підкорив Дакію (сучасна територія Румунії, Республіки Молдова та, можливо, Чернівецької області). Але на лівий берег Тірасу-Дністра римляни перейшли лише у Причорномор’ї, де контролювали лише вузьку прибережену територію. Єдині ж порубіжні вали, які справді збудували римляни у цій частині Європи тягнуться вздовж Дунаю і зведені наступником Траяна — імператором Адріаном.

Археолог Михайло Кучера вважав, що вал у межиріччі Збруча та Смотрича належить до племінного періоду. Він визначає час зведення споруди приблизно початком VI ст. до н. е. Це, мовляв, пов’язане з появою скіфів на території Західного Поділля. Саме тоді у цій місцевості з’являються перші поховання скіфів-вершників.

Саме напади кочівників примусила місцеві осілі землеробські племена звести захисні вали. Про давність споруд свідчить і архаїчна технологія будівництва, абсолютно не властива для набагато розвиненіших римлян.

Остаточно встановити час зведення Траянових валів можна за допомогою радіовуглецевого аналізу. Михайло Кучера навіть зібрав усі необхідні зразки, але на проведення досліджень тоді не знайшлося грошей. Цього досі не зроблено, а датування здійснюють лише за непрямими доказами.

Джерела:

Бігус, М. Траянові вали (Троянові вали) [Текст] / М. Бігус, В. Парацій // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль, 2008. Т. 3 : П — Я. С. 466.

Дзиговский, А. Очерки истории сарматов Карпато-Днепровских земель [Текст] / А. Дзиговский. – Одеса, 2003.

Довідник з археології України [Текст]: Хмельницька, Чернівецька, Закарпатська області. – Київ,1984 .

Доронькін, А. Довгі вали середньої течії Дністра [Текст] /А. Доронькін. – Київ, 1998. – Електронна версія публікації: http://www.myslenedrevo.com.ua/uk/Sci/Local/DnisterStudies/LongRamparts.html.

Кучера, М. “Траянові” вали Середнього Подністров’я [Текст] / М. Кучера // Археологія. – 1992. – № 4. – С. 43–55.

Строцень, Л. Історія дослідження оборонних споруд на Тернопільщині [Текст] / Л. Строцень // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: зб. наук. ст. — 2012. — Вип. 21, ч. 1. — С. 53-65. — Електронна версія публікації: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/40495/10-Strotsen.pdf?sequence=1.

Чайковський, М.П. Дністровський каньйон [Текст] /М. П. Чайковський. – Львів, 1981.

Article Source

Автор:

Даний автор додав 2339 публікацій.

Залишити відповідь