ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ДРАМАТИЧНИЙ ТЕАТР ІМЕНІ Т. ШЕВЧЕНКА | історія

08.10.2019 | Автор: | Категорія: Театр | Кіно

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ДРАМАТИЧНИЙ ТЕАТР ІМЕНІ Т. ШЕВЧЕНКА
Діючий сьогодні театр, згідно з постановою Ради народних комісарів України, був заснований 1 червня 1945 року на основі колективу Охтирського пересувного музично-драматичного театру ім. Т. Шевченка (1930–1945), який прибув із Сумщини до Тернополя.

На цей час на Тернопільщині діяли два рівноправні державні театри, тобто Театр ім. І. Франка (1939–1948) і Тернопільський театр ім. Т. Шевченка (з 1945). Тернопіль, як відомо, у березні–квітні 1944 року під час свого визволення від німецьких окупантів, був зруйнований. Тому артисти Театру ім. Т. Шевченка, що прибув з Охтирки, одержали мешкання у Чорткові.

Охтирський колектив очолили тоді головний художній режисер Микола Яновський, художник Володимир Кулик і завідуюча музичною частиною Ольга Рєзникова. Обидва театри мінялися сценами Тернополя, Кременця, Чорткова, гастролювали по області.

У квітні 1948 року, згідно з постановою відділу мистецтв Тернопільського облвиконкому, обидва театри, ім. Т. Шевченка та ім. І. Франка, об’єдналися в один колектив і стали працювати в реконструйованому приміщенні колишнього спортивного товариства «Сокіл» (нині — Палац кіно) аж до побудови нового приміщення театру в 1957 році.

За своїм бюджетно-творчим статусом театр мав тоді третє місце в республіці, а з 1953 р. — друге місце. Творчий процес у 1945–1950 рр. здійснювали режисери М. Янківський, О. Свічкаренко, С. Черняхівський, В. Василенко, О. Григора. Серед них був і Г. Авраменко, який згодом довго працював актором і режисером та мав успіх у постановках комедій.

Перше зрушення у піднесенні мистецького рівня театру започаткував талановитий актор і режисер О. Григораш. На тернопільській сцені творили свої вистави режисери К. Капатський, В. Кадоколович, Н. Генцлер, М. Бондаренко, Раїса Степаненко, молоді випускники вузів Р. Коломієць, Б. Головатюк, М. Стефурак, А. Москаленко, М. Тараненко.

У сценічній історії Тернопільського театру високомистецькою та багатогранною була творчість режисерів Олексія Ріпка (за 1949–1956), Володимира Грипича (за 1958–1969) і Ярослава Геляса (за 1963–1974).

Серед них, на нашу думку, найвищого всеукраїнського визнання досяг своїм талантом і вмінням творчо працювати з колективом Я. Геляс. Він виховав молоду талановиту зміну, яка досі з гордістю називає себе його учнями.

Сьогодні вони становлять головне ядро колективу. Це Люся і Тадей Давидки, Марія Гонта, Мирослав Коцюлим, Богдан Стецько… Вдало дібрав Я. Геляс репертуар із драматургії багатьох народів. Геляс вважав, що театр має бути різножанровий — драма, трагедія, комедія, історична п’єса, музкомедія, весела оперета, гостра сатира, навіть вечір водевілів. Чимало прем’єр Геляса та чергових режисерів був мистецькою подією. Приїжджали зі Львова і Києва критики.

Влаштовували в Тернополі семінари режисерів. Тернопільців запрошували на телебачення. Про «Театр Геляса» як героїко-романтичний і образно-поетичний заговорили у пресі. Добре слово про його досягнення сказали М. Крушельницький і В. Василько та інші знавці сцени.

У 1970 р. Київська студія науково-популярних фільмів випустила коротку стрічку «Є такий театр у маленькому Тернополі». Знято фільмивистави «Дай серцю волю» і «По щучому велінню». З цього часу були зняті Львівським телебаченням вистави тернополян. Запрошували зніматися у фільмах артистів А. Бобровського, П. Загребельного, Я. Геляса, І. Ляховського, В. Ячмінського, П. Т. Ластівку, Є. Бобровську та інших.

Чимало вистав поставив актор А. Бобровський, в яких бачимо працьовитого митця, завершеність його творінь. Добре вписався у творчу палітру нашого театру і як актор і як режисер Павло Загребельний.

Заслуговують доброго слова, мають високі оцінки критики більшість із вистав режисера А. Горчинського, які поставлені вперше в Тернополі. Також добре сприйняли глядачі вистави на історичну тему: «Гетьман Дорошенко» Л. Старицької-Черняхівської, «Іван Сірко» С. Черкасенка та «Сон» за творами Т. Шевченка режисера П. П. Ластівки. Цікаві новаторські за своїм стилем та образністю постановки режисера В. Жили.

У репертуарі Тернопільського театру ім. Т. Шевченка була представлена українська, російська, зарубіжна класична драматургія, окремі твори письменників Білорусі, Молдови, країн Прибалтики, Закавказзя, Поволжя, Казахстану, Середньої Азії.

Як бачимо, з опублікованого нижче списку всього репертуару театру значне поповнення і збагачення давали інсценізації прозових творів І. Франка, Ольги Кобилянської, О. Довженка, Р. Іваничука, І. Ле, І. Цюпи, історико-героїчних поем «Гайдамаки» і «Сон» Т. Шевченка, вдалі переробки для сцени наших земляків Б. Антківа та О. Корнієнка.

Пошукам нового репертуару тернополян сприяла участь у фестивалях драматургії наших сусідів у 1950–60-х роках

  • з польської «Такі часи» Юрандота і «Балладина» Словацького,
  • з болгарської «Кожного осіннього вечора» Пейчева і «Цар Іван Шишман» Зидарова,
  • з угорської «Тигр та гієна» Петефі, білоруських авторів «Лявоніха на орбіті» А. Макайонка, «Вибачайте, коли ласка» Крапиви,
  • естонця Раннета «Блудний син»,
  • литовця Месевича «Барба»,
  • туркмена Мухтарова «Честь сім’ї»,
  • башкира Каріма «В ніч місячного затемнення», Кавалерідзе «Перша борозна» і «Вотанів меч»,
  • «Брати Єршови» Кочетова, «Гірка доля» Писенського, «Камінь, що світиться» англійця Пітера Устинова,
  • «Бережи ім’я своє» Школьника, «Сід» француза Корнеля.

З великим успіхом були показані вперше тернополянам такі вистави, як «Дівчина з легенди» Забашти, «Не кидай мене в дорозі» Мушкетика, «Наливайко» за І. Ле, йшли вперше нові п’єси тернопільських авторів «Ключі до щастя», «Ціною любові» Корнієнка, його ж інсценізацію «Без язика» твору В. Короленка.

За весь час на тернопільській сцені йшли музичні вистави:

  • «Наталка Полтавка» Котляревського — Лисенка,
  • «Запорожець за Дунаєм» Гулака-Артемовського,
  • «Катерина» Аркаса,
  • музична драма «Соломія Крушельницька»,
  • давні українські оперети:
    • — «Майська ніч», «Сватання на Гончарівці», «Чорноморці», «Пошились в дурні», «Гуцулка Ксеня»,
  • відомі оперети:
    • «Сільва» Кальмана, «Циганський барон» і «Летюча миша» Й. Штрауса,
    • «На світанку» Сандлера,
    • стилізовані на сучасну моду із запальними танцями «Силою не будеш милою» Ножкіна за мотивами сюжету «Шельменка-денщика» з музикою В. Соловйова-Сєдого,
    • музична комедія «Дамський справ майстер» за мотивами «За двома зайцями» Старицького.

Виконавицями ролей у музичних виставах були Марія Клименко, Валентина Онипко, Валентина Турок, Марія Гонта, Віра Самчук. М. Гонта в 1970 р. на конкурсі «Найкраща Наталка Полтавка» у Полтаві зайняла перше місце.

Широко практикуються в театрі концерти, бенефіси, відзначення ювілеїв та свят, історичних подій, казки для дітей, новорічно-різдвяні колядки та щедрівки. Серед чоловіків добрими голосами найкраще володіли Я. Геляс, М. Дончук, В. Ячмінський, І. Ляховський, А. Бобровський.

Тернопільський театр з 1945 р. носить ім’я Кобзаря. Поряд з театром у сквері стоїть пам’ятник Т. Шевченку (скульптор М. Невеселий). Щороку в березневі дні театр за участю громадськості та гостей проводить ювілейні Шевченківські концерти.

За всю історію театру в його репертуарі почесне місце займає Шевченкіана. На його сцені показані вистави:

  • «Назар Стодоля» Т. Шевченка (режисер М. Янковський, художник В. Гетьман, муз. П. Ніщинського, 1946),
  • драма «Тарас Шевченко» («Слово правди») Ю. Костюка (реж. К. Капатський, худ. Ю. Стефанчук, 1954),
  • опера «Катерина» А. Аркаса за Т. Шевченком в редакції Д. Бобиря (реж. В. Шминець, худ. М. Стецюра, 1961),
  • «Мати-наймичка» І. Тогобочного за Т. Шевченком (реж. Г. Авраменко, худ. М. Стецюра, 1961),
  • драма «Марина» М. Зарудного за мотивами творів Т. Шевченка (реж. Я. Геляс, худ. М. Фролов, муз. П. Майбороди, хореограф М. Безкровний, 1964),
  • «Кайдани порвіте» М. Левченка (реж. Рима Степаненко, худ. С. Данилишин, муз. О. Радченка, хореограф М. Веніславський, 1965),
  • «Назар Стодоля» Т. Шевченка (реж. А. Бобровський, худ. С. Лукашенко, 1984),
  • драматична поема з життя Т. Шевченка «Якби зустрілися ми знову» В. Лебедєвої і П. Мужука (реж. А. Горчинський, худ. К. Сікорський, 1986).

На сцені Тернопільського театру ім. Т. Шевченка вперше почесне звання «Заслужений артист України» одержали актори Богдан Антків (1951 р.) та Володимир Сохацький (1952).

Заслуженими артистами України стали: Авраменко Георгій, Биков Іван,  Бобровська Євдокія, Бобровський Анатолій, Виноградов Віктор, Гонта Марія, Горчинський Анатолій, Грипич Володимир, Давидко Люся, Давидко Тадей, Капатський Кость. Клименко Марія, Коваль Сузанна, Корницький Євген (диригент), Ластівка Любов, Лемішка Наталія, Маліманова Наталія, Приходько Людмила, Репка Борис, Самчук Віра, Сачко Ігор, Стецько Богдан.

Звання «Народного артиста України» присвоєно: Гелясу Ярославу, Горчинському Анатолію, Загребельному Павлові, Коцюлиму Мирославу, Ластівці Петрові, Онипку Семену, Хім’яку В’ячеславу, Ячмінському Володимиру.

У різний час у театрі працювали:

  • художники: М. Онищенко, В. Кулик, В. Гетьман, П. Борисов, С. Данилишин (заслужений діяч мистецтв України), Ю. Стефанчук, М. Пончук, М. Стецюра, К. Сікорський (заслужений діяч мистецтв України).
  • балетмейстери: А. Гончарик, М. Веніславський, М. Безкровний, М. Складан, В. Підберьозкін.
  • диригенти і хореографи: Б. Антків, О. Резникова, Л. Леванковський, Ю. Котеленець, В. Олійник, Т. Хмурич, Є. Корницький.
  • концертмейстери: Юлія Грасицька, Олена Тимінська.

Джерела:

Тернопільський український драматичний театр імені Т. Шевченка [Текст]  // Театральна Тернопільщина : бібліогр. покажч. / Упр. культури Терноп. облдержадмін., Терноп. держ. обл. універс. наук. б-ка, Терноп. обл. драм. театр ім. Т. Г. Шевченка ; уклад. : П. К. Медведик, В. Я. Миськів, Н. К. Іванко ; авт. вступ. ст. П. К. Медведик ; ред. Г. С. Моліцька, С. В. Ткачов ; консультанти В. І. Вітенко, М. Я. Форгель. — Тернопіль : Підручники і посібники, 2001. — С. 23—26. — (Мистецька Тернопільщина). — Режим доступу: http://library.te.ua/wp-content/uploads/2009/03/theatreterrn.pdf, вільний. — Дата ост. пер.: 01.10.2019.

Article Source

Автор:

Даний автор додав 2600 публікацій.

Залишити відповідь