Тернопільські театральні вечори

20.02.2017 | Автор: | Категорія: Театри

«Тернопільські театральні вечори» (1915–1917) появились внаслідок тимчасової ліквідації театру «Бесіди» під час гастролей у Борщові в перші дні російсько-австрійської війни 1914 р. Саме тоді частина чоловічого складу була мобілізована до австрійської армії, а група акторів опинилася у Львові, де в 1916 р. відновили театр «Бесіди» (очолюваний В. Коссаком, К. Рубчаковою).

Ті актори, що залишилися на Тернопільщині, зайнятій російською армією ( Л. Курбас, М. Бенцаль, Т. Бенцалева, Ф. Лопатинська, Г. Юрчакова, І. Рубчак, а з весни 1917 р. С. Стадникова і А. Осиповичева), стали ядром новоствореної Л. Курбасом трупи в Тернополі.

Цьому сприяла і наявність у Тернополі просторого залу зі сценою на першому поверсі т. зв. «замкового палацу», збудованого в кінці XVIII ст. (знищений вій ною 1944 р., стояв над озером біля сучасної будівлі замку).

У ньому з 1865 р. відбувалися вистави театру «Бесіди», аматорів міста та концерти. Приваблював міщан актовий зал зі сценою у будинку спортивно- культурного товариства «Сокіл» (збудований 1893 р. сьогодні «Кінопалац»). Удень у ньому відбувалися гімнастичні вправи гімназистів та спортивні огляди-вечори, а ввечері — вистави мандрівних театрів або концерти.

Театрально-концертний зал був і в приміщенні будинку «Міщанського братства». На початку XX ст. більшість театральних вистав відбувалися в залах «Сокола» та «Міщанського братства». Будинок «Міщанського братства», збудований 1903 р., Зараз тут філармонія.

На запрошення Курбаса до Тернополя прибули професійні актори Теодозія Бенцалева (жила тоді з чоловіком у підміському селі Довжанка), Ганна Юрчакова з Теребовлі, дещо пізніше — відома співачка Філомена Лопатинська із сином Фаустом з Копичинець.

Зголосилися до театру Я. Бортник, В. Калин, Т. Демчук, С. Зубрицький, Т. Ковальський, Ольга Волинець, Софія Брояківська, Марія Кромпівна, Марія Калинівна та інші. 

Курбас не поспішав, готував прем’єру «Наталки Полтавки». Приміщення «Сокола» і «Міщанського братства», що мали сцени, були зайняті російськими військовими. Довелось використовувати сцену кінотеатрів. Був організований з молоді симфонічний оркестр під керівництвом Й. Бамволі.

«Наталку Полтавку» для відкриття театру Лесь Курбас взяв не випадково. По-перше, вона була символічною як безсмертна праматір укра їнської драматургії. По-друге, як музична вистава з участю обдарованих співачок М. Коссак-Чернявської, Ф. Лопатинської, Т. Бенцалевої, вона мала сподобатися всім, навіть запрошеному «воєнному начальству» царської армії з канцелярії Тернопільського генерал-губернатора та повітового управління, і тим «утвердити» дальшу постійну діяльність театру.

З цією ж метою вдумливо була випущена афіша прем’єри, в якій підкреслювались участь «видатних артистів» і дозвіл військових властей, що заохочувало до театру і цивільне населення в умовах «комендантської години».

Військові пости були повідомлені, що квитки на виставу треба вважати перепусткою для громадян, що повертаються додому в пізній час. Філумена Лопатинська Марія Коссак-Чернявська У «Наталці Полтавці» Лесь Курбас грав виборного Макогоненка, Возного грав С. Зубрицький, Наталку — М. Коссак-Чернявська і Ф. Лопатинська, Петра — В. Наливайко.

Вистава пройшла з великим успіхом 18 жовтня 1915 року. Її побачили також солдати й офіцери царської армії, серед яких було чимало українців. Це був перший крок Леся Курбаса на шляху долання численних заборон російських царських властей.

На кожну наступну виставу потрібно було брати дозвіл у «воєнного цензора», спочатку афіші друкувалися тільки російською мовою. Пропозицію Л. Курбаса назвати трупу «Тернопільський український театр» було категорично відкинуто, аж після кількох звернень цензор дозволив назвати «Тернопільські театральні вечори».

Успіх вистави «Наталки Полтавки» спричинився до налагодження «знайомства» Л. Курбаса з російською військовою владою Тернополя. Це допомогло вирвати з тернопільської тюрми актора Миколу Бенцаля, якому загрожувала смертна кара за «шпіонаж» на користь австрійської армії. Про ці невеселі пригоди М. Бенцаль розповів згодом у своїх спогадах « У в’язниці і на сцені», які опубліковані в журналі «Тернопіль» (1991, № 2).

Над наступною прем’єрою «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці» Старицького Л. Курбас (режисер) працював разом з М. Бенцалем (балетмейстер). Курбас блискуче зіграв роль парубка Хоми, «показав на сцені підлість, жорстокість себелюбство і лицемірство персонажа».

Ролі Марусі і Гриця виконували Коссак-Чернявська і М. Бенцаль, а Калинівна грала Дарину, Т. Бенцалева — Вустю. Щиру симпатію у глядачів викликали «сценічні дуети» Курбаса і Бенцаля — Дранко і Кукса з вистави «Пошились в дурні» та Скорик і Стецько у «Сватанні на Гончарівці».

Лесь Курбас поставив у Тернополі «Наталку Полтавку», «Циганку Азу» М. Старицького, «Дай серцю волю, заведе неволю» М. Кропивницького, «Хмари» О. Суходольського, «Нещасне кохання» Л. Манька, «Шибеник» А. Коцебу, «Медведя» А. Чехова.

В архіві Тернопільської області в документах «Повітового управління» збереглися фінансові документи, які свідчать про те, як «військова адміністрація Тернополя» 1916 року стягувала податок з культурно- видовищних закладів.

Уповноваженого «Міщанського братства» П. Чубатого заставили повернути у повітову казну гроші, які він брав за користування залом від адміністратора «Тернопільських Вечорів» Володимира Наливайка.

Це дало змогу встановити, що за півроку Курбас поставив 79 вистав, а також уточнити датування окремих прем’єр. Повітова адміністрація, склавши протокол, взяла від Курбаса пояснювальну «Заяву», яка досі є єдиним збереженим документом-автографом Леся про його театр в Тернополі: 

«Я, організатор-директор трупи «Тернопільські театральні вечори» Олександр Степанович Курбас, заявляю, що П. І. Чубатому за зал в «Міщанському Братстві» виплачуємо по 15 крб. за той вечір, в якому граємо. Було два чи три вечори, що був малий збір, то Чубатий взяв менше 15 крб., але наскільки менше — не пам’ятаю. Олександр С. Курбас».

У театрі працювало чимало обдарованих людей, відомих пізніше митців української сцени — Калин, Бортник, Лопатинський, Демчук та Сеньків.  28 березня 1916 року Лесь Курбас виїхав до Києва, до театру М. Садовського. Директорство і режисуру «Тернопільських театральних вечорів» він передав М. Бенцалю.

Другий етап діяльності «Тернопільських театральних вечорів» проходив під дирекцією і режисурою М. Бенцаля. Адміністратором стає Т. Демчук, а членами управи — В. Калин і Я. Сеньків. Тернопіль був розташований поблизу прифронтової російсько-австрійської лінії, але поступово наступало «політичне потепління» у ставленні «воєнних російських властей» до театру.

У травні 1916 р. з театру вибули до Києва Філомена і Фауст Лопатинські, М. Єлисєєва. На запрошення Бенцаля прибули І. Рубчак та М. КрушельницькийХормейстерами працювали П. Чубатий, Пилип Басса.

Тут працювали Я. Бортник А. Герасимович, Т. Демчук, М. Задорожний, В. Калин. Провідні жіночі ролі у виставах драм, комедій й водевілів виконували професійні актори М. Коссак-Чернявська, Т. Бенцалева, Г. Юрчакова.

На цей час був розроблений дирекцією статут «Обов’язки і права членів театру», систематизовано оплату акторам за принципом участі кожного в ролях і виставах.

Відновлений М. Бенцалем восени 1918 р. «Український театр» у Тернополі (на основі «Театральних вечорів») був перейменований у березні 1919 р. на «Новий Львівський театр», який у Вінниці 28 січня 1920 р. об’єднався з групою колишніх «молодотеатрівців» і заснував новий колектив — Київський драмтеатр ім. І. Франка.

Продовжити читати →

Джерело: 

Медведик, П. Тернопільські театральні вечори [Текст] /П. Медведик // Театральна Тернопільщина : бібліогр. покажчик / уклад.: П. К. Медведик, В. Я. Миськів, Н. К. Іванко. — Тернопіль, 2001. — 264 с.

Article Source

Автор:

Даний автор додав 866 публікацій.

Коментарі (2)

  1. […] Тернопільські театральні вечори » Тернопільщина до КУРБАС Лесь […]

  2. […] Тернопільські театральні вечори » Тернопільщина 28.02.2017 о 10:05 […]

Залишити відповідь