СИНАГОГА в Підгайцях

03.02.2016 | Автор: | Категорія: Пам'ятники | Меморіальні об'єкти

Підгаєцька синагога – найстарша будівля в містечку, відіграє істотну роль у формуванні його архітектурного вигляду. Належить до семи юдейських святинь в Україні, занесених до Реєстру пам’яток архітектури та містобудування національного значення (Постанова Ради Міністрів УРСР № 442 від 06.09.1979).

Переглянути на карті → 

СИНАГОГА, кінець XVI – початок XVII ст. Будівля збудована як аріанський собор (до 40-х років XVII ст.). Під час пристосування під синагогу добудували кілька додаткових одноповерхових будівель.

Споруда з пісковика, прямокутна в плані. Плоскі стіни прорізані вузькими стрільчастими вікнами, східний фасад укріплений контрфорсами. Перекриття не збереглися.  В інтер’єрі – глибока ніша в південно-західному куті, обрамлена різьбленим рослинним орнаментом. Частково збереглася верхня частина головного, західного порталу в ренесансному стилі, з різьбленим написом і рослинними мотивами над архівольтом.

Різні джерела датують будівлю різними роками. Оксана Бойко в своїй статті “Синагога в Підгайцях” писала, що в Донесенні окружного управління за 1827 рік про синагогу сказано: “Перед 200 роками збудована”.

“Первісне значення поняття «синагога» (з грецької), як і «бейт-кнесет» (з івриту) – «дім зібрань». Українською мовою синагогу часто називали – «школа», що означало переклад з їдиш слова «шул» і відповідало латинському «Schola Judeorum» («єврейська школа»). Назва «бейт га-мідраш» («дім навчання») також вказувала на специфіку призначення будівлі, де містився і молитовний зал.

В українському середовищі вживали термін «божниця» (з польської «bożnica»), а серед євреїв – «бейт тфіла» (з івриту «дім молитви»). Хасиди називали свої молитовні будинки «клойз» (з їдишу «хатка»), а також будували малі молитовні – «штібл» (з їдишу «будиночок»).  Іншу назву мали синаґоґи реформістів: їх називали «темпл» (з латини «храм») і співвідносили з древнім єврейським святилищем – Єрусалимським”.  Храмом”.  © Євген Котляр

Окрім сакральної ролі, синагога ще й робила фортифікаційну кар’єру, захищаючи південну дільницю площі Ринок в місті. Такий припис був продиктований з огляду на оборону міста. У випадку наближення ворога, все поза мурами необхідно було або спалити, або замінити на фортецю, і з неї відстрілюватись.

На південь від підгаєцького Ринку селилася численна юдейська громада, що появилася тут орієнтовно в XVI столітті (перша згадка про неї в документах стосується 1552 року в зв’язку з подушним податком в 20 злотих). А коли Підгайці в 1539 році отримали ще й Магдебурзьке право, громада почала швидко зростати: гарне місце для торгівлі.

Цікаво й те, що збережені й донині інші підгаєцькі храми вирізняються оборонним характером та особливою архітектонікою. Споруджувались вони при лінії оборонних мурів на віддалі один від одного. Їх розташування відповідає характерній ознаці середньовічного «міста в мурах»,  у якому національні громади селилися локально, відмічаючи свою дільницю храмом.

Описи відомих подорожніх, які відвідали Підгайці у XVII столітті – турецького мандрівника Евлії Челебі (1657), дворянина короля Собеського Далейрака (1687) відзначають поділ містян на чотири громади, з-поміж яких і юдейська. Німецький мандрівник Ульріх фон Вердум, який віддав Підгайці 1672 року, у «Щоденнику» занотував, що в істі «є досить багато юдеїв й вони мають свою божницю».

Збудована синагога приблизно в один час з костелом і церквою на початку XVII століття. Її розташування і вигляд відповідають тодішнім вимогам: синагога за вимогами костельного права не могла стояти поруч з християнськими храмами і мусила бути нижчою за них, що суперечить талмудичним приписам – синагога повинна стояти на вищому місці, ніби «виростати» понад сусідніми будинками.

Розміри будівлі свідчать, що на той час громада була великою й заможною (розмір будівель і вигляд храмів залежав від економічного стану громади).

Навколо синагоги традиційно формувалася юдейська громада. Метрики (Й. і Ф.) фіксують усі громадські споруди, що перебували у власності: школа – Бейт гаМідраш, синагога, лазня, шпиталь.

Кам’яні стіни синагоги вражають своєю аскетичністю. Можна думати, що це зумовлено вимогами тодішньої підгаєцької влади, однак такою ж аскетичною архітектурою вирізняються й давні костел іа церква. Ще одна особливісті синагоги – круглі вікна на осях західної та східної стін. Круглі вікна мають також церква і костел.

З обох сторін до синагоги прилягають прибудови – жіноча молитовня та цегляний пристінок (пулиш) зі стрілчастими вікнами.  Головний молитовний зал та північна жіноча молитовня з’єднані чотирма віконними прорізами. Ці прорізи розташовувалися такій висоті, щоб жінки могли лише слухати богослужіння, але не бачити.

Молитовний зал первісно був заглиблений на кілька сходинок. Заглиблення пов’язували з регламентацією – щоби не зменшувати висоти внутрішнього простору молитовного залу, не порушуючи приписів, що обмежували висоту споруди, а також з традицією втілення слів Псалму: «З глибини молюсь до Тебе, Господи».

Синагога дійшла до нашого часу у зміненому вигляді. Втрачено дах з конструкціями та перекриття. На жаль, не вдалося віднайти іконографічних зображень до перебудови.  Невідомо, чи потерпіла синагога під час Першої світової війни, але під час Другої її пограбовано.

Німецька окупація Галичини, як і всієї України, стала трагедією для юдеїв, що населяли цю землю. Разом з масовим винищенням населення, була знищена і культура, яка формувалася тут упродовж багатьох сторіч.

Це призвело до втрати своєрідності нашого краю. А ті нечисленні збережені синагоги сьогодні ще нагадують про світ, який відійшов у минуле. У радянський час споруду використовували як склад райспоживспілки. Жіночу галереї обличкували керамічними плитками, замурували віконні прорізи до головного молитовного залу, перекрили дах.

Джерела:

Бойко, О. Синагога в Підгайцях: історичні та архітектурні аспекти [Текст] / Оксана Бойко // Пам’ятки України. – 2012. – № 2-3. – С. 30-37.

Земля Тернопільська [Текст] : туристичний путівник. – Тернопіль, 2003. – С. 251.

Ї: Гебрайський усесвіт Галичини [Електронний ресурс]. – 2007 . – № 48. – Режим доступу: http://www.ji.lviv.ua/n48texts/48-zmist.htm, вільний.

Підгайці та Підгаєччина [Текст] : 20-річчю відновлення Підгаєцького району присвячено : наук.-краєзн. зб. / упоряд. С. Колодницький. – Тернопіль, 2012. – 767 с.

Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР [Текст] : ил. справочник-каталог / гл. редкол. Н.Л. Жариков и др. – В. 4. Т. 4. – Київ, 1986. – С. 43.

 

Article Source

Автор:

Даний автор додав 2291 публікацій.

Коментарі (1)

Залишити відповідь