СУРАЖ | Шумський район | Тернопільська область

СУРАЖ — село, центр сільської ради, якій підпорядковане село Ходаки. До Суража приєднано хутори Березина, Малинів і Сторонянка, неподалік було село Турів (Турова). Розташоване на берегах р. Вілія (ліва притока Горині, басейн Прип’яті, сточище Дніпра), за 8 км від районного центру і 28 км від найближчої залізничної станції Лепесівка. Територія – 7,87 кв. км. Дворів – 394. Населення – 1385 осіб (2014).

Поблизу села виявлено археологічні пам’ятки ранньозалізного віку і давньоруської культури. Цей населений пункт над р. Вілією відомий із часів Київської Русі. Його назва походить, цілком можливо, від слова “Сурож”, оскільки місцевість ще з незапам’ятних часів заселили кримські греки (сурожці).

Surazh, автор фото: tkachuk. Розмістив: Олег Сироватко

На північ від Шумська в лісах постав грецький монастир, який названо Суразьким. Перша письмова згадка про Сураж датована 1390 р. В історичних документах ще трапляються також назви Суражь, Суразь, Сурож.

Під час монголо-татарської навали місто занепало. У 1555 р. вітебський воєвода Стефан Збаразький збудував тут замок і, очевидно, надав поселенню статус міста. Відомо, що 1570 р. населений пункт у числі інших навколишніх сіл належав князю Іванові Масальському, від якого в 1583 р. перейшов до Костянтина Острозького.

У 16 ст. Сураж із замком належав князю Василеві Острозькому; переданий Анні-Алоїзі Острозькій, яка вийшла заміж за гетьмана Яна-Кароля Ходкевича. У 1640 р., незадовго до смерті заповіла містечко острозьким єзуїтам

В акті від 1659 року, який підтверджував Гадяцьку угоду, згадані монастир і шпиталь Святої Трійці в Острозі, котрий із містечком Сураж та волостями забрали єзуїти.

У середині 18 ст. Сураж як місто почав занепадати. Історики пов’язують це із закриттям єзуїтських інституцій і вигнанням їх з міста. 1773 року населений пункт переданий у власність луцького підкоморія Юзефа Страйновського, від нього – до Корвіцьких, а далі – до Раковських.

У 1828 р. Сураж і його величезні лісові масиви конфіскував царський уряд. Належачи до Російської імперії, Сураж втратив своє значення. В кінці 19 ст. стараннями В. Дубровінського на прилеглих територіях було утворено заповідник “Суразька дача”.

Наприкінці 19 ст. у селі – 185 дворів, 1219 мешканців, 1911 – 1390, 1931 р. – 1903 жителі. У 1911 році в селі діяв водяний млин. Ще до 1914 року залишалися руїни давніх оборонних валів замку та міста. А єзуїтський костел був перебудований на церкву.

Від вересня 1939 р. село – під радянською владою. 1940 р. примусово створено першу сільськогосподарську артіль. Із початку липня 1941 р. до 26 лютого 1944 р. село – під нацистською окупацією. У національно-визвольній боротьбі ОУН і УПА брали участь майже 100 осіб, серед них:

  • Мотруна Андрійчук (1899 р. н.),
  • Григорій Блажаюк (1920 р. н.),
  • Ганна Верещинська (1921 р. н.),
  • Борис (1923–1946), Василь (р. н. невід.–1941) і Кирило (1908–1944) Вознюки,
  • Ілля Гук (1913– 1945),
  • Микита Корольчук (1914–1944),
  • Арсен (1914 р. н.) і Сильвестр (1921 р. н.) Кушніруки,
  • Ананій Лісничук (1920 р. н.),
  • Роман Мельничук (1922–1944),
  • Григорій (1924–1945) і Феодосій (1912–1944) Ніколюки,
  • Кирило Панасюк (1925–1946),
  • Дмитро Півень (1912–1945),
  • Григорій Поліщук (1921–1945),
  • Євгенія (1924–1944), Микола (1904–1946), Михайло (1920–1953) і Феофан (1919–1941) Тарановські,
  • Лука Хомар (1919–1943),
  • Антоніна Якимчук (1901 р. н.).

За радянської влади репресовано 46 сільських родин. Із 156 мобілізованих на фронти німецько-радянської війни загинуло 32 чоловіки, 34 пропало безвісти. 1948 р. колгосп відновлено.

До кінця 1980-х рр. у селі розташовувалась центральна садиба колгоспу, до якого теж належали села:

  • Боложівка,
  • Васьківці,
  • Кути,
  • Малі Садки,
  • Ходаки.

Після 1998 р. в Суражі діяло ПАП “Відродження”. Нині земельні паї селян орендує агрохолдинг “Мрія”.

Церква в с.Сураж, автор фото: Ark Boyarsky. Розмістив: Олег Сироватко

Пам‘ятки:

  • церква Різдва Пресвятої Богородиці (1730, мурована),
  • 2 каплички,
  • залишки мурованої вежі 16 ст.,
  • 9 “фіґур”: 6 мурованих (1910, 2005–2009) і 3 дерев’яних (2004–2006)
  • пам’ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1968, реконстр. 2004);
  • пам’ятний хрест воякам УПА (1991).

Працюють НВК “ЗОШ 1–3 ступенів–дитячий садочок”, Будинок культури, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, відділення зв’язку, 5 торгових закладів. 25 січня 2015 р. під час війни на сході України (АТО) загинув уродженець Суража Федір Лопацький (1978 р. н.). У селі народилися:

  • спортсменка, майстер спорту України з маутінбайку (гірський велосипед) Алла Бойко (1990 р. н.),
  • художник Ростислав Глувко (1927–1990),
  • журналіст, публіцист Андрій Мельничук (1940 р. н.),
  • письменник-полеміст Василь Суразький (справжнє Василь Малюшицький; серед. 16 ст.–бл. 1608).

У селі жили і працювали лісівники Андрій Вовчок (1962 р. н.), Василь Дубровінський (1868–1936), вчився художник та літератор Василь Капустинський (1951 р. н.).

Діє Суразьке лісництво Кременецького лісгоспзагу. Поблизу села є лісовий заказник загальнодержавного значення Суразька дача і Суразький дендрологічний парк; також зростають дуби Суразький та Тараса Шевченка, сосна Лесі Українки.

Джерела:

Уніят, В. Сураж [Текст] / В. Уніят, І. Фарина, І. Федечко // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. Т. 2. — Тернопіль, 2014. — С. 592—594 : фот.

Article Source

Автор:

Даний автор додав 2515 публікацій.

Залишити відповідь