СТРУХМАНЧУК Яків Михайлович

СТРУХМАНЧУК Яків Михайлович (10.08.1884—2.12.1937) — художник, публіцист, педагог, громадський діяч. В історію мистецтва увійшов як портретист, графік, вдумливий карикатурист, автор критичних і мистецтвознавчих статей. Значна частина спадщини Якова Струхманчука пропала під час двох світових воєн.  Найбільше оригінальних творів художника збереглося у Львівському музеї українського мистецтва. Серед них портрети Северина, Тишинського, «гімназистки». Також альбом із сотнями графічних нарисів, карикатурами, шаржами на Франка, Горького, Толстого. Багато творів художника опубліковано в журналах, книгах дожовтневого й радянського часів, в томах «Історії українського мистецтва».

Народився 10 серпня 1884 року в с. Росохуватці, нині Козівського району. Середню освіту здобув у Бережанській та Львівській гімназіях, де опанував основи малярського мистецтва. Ще гімназистом ілюстрував рукописні журнали студентського гуртка, проявив себе обдарованим карикатуристом. Був постійним художником львівських сатирично-гумористичних часописів «Комар» та «Зеркало».

У 1906—1910 роках Я. Струхманчук навчався в Краківській академії красних мистецтв. У 1910 році обдарованому студентові академія дала відрядження до Німеччини та Франції, де він мав змогу ознайомитися зі світовими мистецькими шедеврами.

Повернувшись до м. Львова, він отримав від фундації митрополита Андрея Шептицького фінансову підтримку для вдосконалення своєї майстерності в Паризькій академії мистецтв (1911— 1913) у професорів Коттера та Дезіре.

У 1913 році художник влаштував виставку своїх творів у книгарні НТШ (м. Львів). Я. Струхманчук виконав ілюстрації до «Історії України-Руси» М. Аркаса:

  • «Павлюк розсилає універсали, 1637 р.»,
  • «Облога Буші, 1654 р.»,
  • «Дорошенко приймає турецьких послів, 1669 р.».

Працював в уманському робітничому клубі (1920— 1923), київській Художньо-індустріяльній школі (1924). Науковий працівник і заступник директора Всеукраїнського історичного музею ім. Т. Г. Шевченка (1930-1932), одночасно інспектор охорони пам’яток культури Київщини (1931), працівник Науково-дослідного інституту польської пролетарської культури (1932).

Викладав історію костюма у Музично-драматичному інституті ім. М. Лисенка (1932-1933). Член літературної організації “Західня Україна” (1925), АХЧУ, експонент її виставки (1926). Брав участь у І Всеукраїнській виставці у Києві (1927). 1933-о року Струхманчука було репресовано й, за ухвалою трійки, 1937 розстріляно.

Я. Струхманчук був талановитим портретистом. Ще навчаючись в академії, він написав портрет українського композитора М. Лисенка, приурочений до 35-річчя його творчої діяльності. Тоді ж художник створив портрет Т. Шевченка у військовому одязі. Автор:

  • праць:
    • «Найновіший модерністичний напрям в малярстві» (1912),
    • «Сергій Васильківський» (1913),
    • «Гайдамаки» на сцені пролетарського театру» (1920),
    • «Лесь Курбас» (1921),
  • живописних портретів Ю. Словацького (1906), В. Атаманюка, Д. Загула, М. Марфієвича, А. Турчинської, І. Северина (1910), а також «Жінка з арфою» (1911), «Портрет жінки в капелюсі» (1912), «Австрійський польовий суд на Гуцульщині» (середина 1920-х).

У доробку митця — портрети 87 галицьких письменників, дружини («Портрет в білій панамі»), тещі, дочки, артистки «Березолю» Р. Нещадименко. Я. Струхманчук знаний також як ілюстратор творів О. Маковея, Ф. Малицького, П. Козланюка, М. Козоріза.

Малярські твори радянського періоду переважно знищено. Проектував листівки, працював у ділянці станкової графіки, створив:

  • графічні портрети:
    • «Піяніст Ігнатій Падеревський»,
    • «Юліуш Словацький»,
    • «Мелетій Кічура»
    • та ін.,
    • серію портретів олівцем акторів театру «Кийдрамте» (1920);
  • рисунки на історичну тему до «Історії України-Русі» М. Аркаса, ілюстрації до творів О. Маковея, П. Козланюка;
  • карикатури для періодичних видань «Жало», «Маяк», «Сяйво», «Дзвін», «Світ», «Страхопуд»;
  • обкладинки журналів «Народний голос» (1909), «Будучина» (1909), «Ілюстрована Україна» (1914).

На сторінках часопису «Західна Україна» часто друкував гострі карикатури. Творів репресованого художника збереглося мало: лише 17 живописних полотен та 62 графічні листи, 33 портрети. Твори зберігаються в НМЛ, Державному Музеї театрального, музичного та кіномистецтва України, краєзнавчих музеях у с. Денисові Козівського району Тернопільської області, Коломиї, Бережанах, а також у приватних колекціях.

Джерела:

СТРУХМАНЧУК Яків Михайлович [Текст] // Мистці Тернопільщини. Ч. 1. Образотворче мистецтво : бібліогр. покажч. / Департамент культури, релігій та національностей Терноп. облдержадмін., Терноп. обл. універс. наук. б-ка ; уклад. В. Миськів ; авт. вступ. ст. І. Дуда ; ред. Г. Жовтко ; керівник проекту та наук. ред. В. Вітенко. — Тернопіль : Підручники і посібники, 2015. — С. 86—91 : фот. — (Мистецька Тернопільщина). — Режим доступу: http://library.te.ua/wp-content/uploads/2009/03/2016_mt.pdf, вільний.

Article Source

Автор:

Даний автор додав 2789 публікацій.

Залишити відповідь